Справа № 636/4491/25 Провадження 1-кс/636/686/25
30.05.2025 місто Чугуїв
Слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві клопотання дізнавача СД Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню № 12022226290000152, внесене 12.09.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, про дозвіл на затримання особи з метою приводу для вирішення питання про обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
встановив:
До суду надійшло клопотання дізнавача СД Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Чугуївської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про надання дозволу на затримання підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою приводу для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що 24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією України та законами
України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час представники влади РФ, діючи всупереч вимогам пунктам 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (XXV), від 21.12.1965 №2131 (XX), від 14.12.1974 №3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі - ЗС РФ) на територію України.
24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в АР Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в України», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з початку вторгнення ЗС РФ на територію України, тобто з 24.02.2022 до початку вересня 2022 року, перебуваючи на території с. Артемівка Чугуївського району Харківської області публічно закликала невизначене коло осіб до підтримки рішень та дій держави агресора РФ та її збройних формувань.
Зокрема, ОСОБА_5 , в період часу з 24.02.2022 до початку вересня 2022 року, звертаючись до мешканця с. Артемівка Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закликала його змінити український паспорт на російський в тимчасово окупованому м. Куп'янську Харківської області, та повідомила місцевому мешканцю, що на даній території вже більше ніколи не буде України. Так ОСОБА_5 , наприкінці липня 2022 року закликала ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснити переоформлення документів права власності своєї земельної ділянки та реєструвати документи у країни держави агресора РФ в тимчасово окупованому м. Куп'янську Харківської області. Також встановлено, що ОСОБА_5 , на початку червня 2022 року, звертаючись до мешканця ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , закликала останнього змінити його український паспорт на російський в тимчасово окупованому м. Куп'янську Харківської області, та повідомляла місцевому жителю, що на даній території вже більше ніколи не буде України, та дана територія належить Росії а саме до 128 мікрорайону Бєлгородської області. Також встановлено, що ОСОБА_5 , на початку червня 2022 року ходила по вулицях Довженко, Молодіжна, Гоголя, Камишева с. Артемівка Чугуївського району Харківської області та закликала місцевих мешканців змінювати українські паспорти на російські в тимчасово окупованому м. Куп'янську Харківської області, та повідомляла, що на даній території вже більше ніколи не буде України, та закликала здійснювати заміну своїх документів права власності земельних ділянок українського зразку та реєструвати документи у країни держави агресора РФ в тимчасово окупованому м. Куп'янську Харківської області.
ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, тобто колабораційна діяльність, про що 05 жовтня 2022 року складено та затверджено повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення - проступку.
Цього ж дня з метою вручення письмового повідомлення про підозру здійснено виїзд за місцем реєстрації та фактичного місця мешкання ОСОБА_5 , однак на місці встановлено, що останньої не має вдома.
В ході допиту свідків (сусідів) ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 встановлено, що приблизно з 09 вересня 2022 року та по теперішній час ОСОБА_5 вони не бачили. При цьому свідки вказують, що місце знаходження ОСОБА_5 невідомо та можливо остання виїхала за межі Чугуївського району Харківської області. Ближчих родичів на території Чугуївського району Харківської області, у ОСОБА_5 немає.
На підставі вище викладеного, у відповідності до ст.ст. 42, 276-288 КПК України, письмове повідомлення про підозру для передання вручене під підпис старості села Артемівка Чугуївського району Харківської області - ОСОБА_11 .
Разом з цим, органом досудового розслідування вжиті всі можливі заходи для встановлення місця знаходження ОСОБА_5 для вручення повідомлення, однак місце знаходження останньої не встановлено.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: рапортом про вчинене кримінальне правопорушення, протоколами допитів свідків.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачається покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
05 жовтня 2022 року, досудове розслідування за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення-поступку, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв'язку з переховуванням підозрюваної від органів досудового розслідування (дізнання) з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
При цьому, на даний час органу досудового розслідування достовірно відомо, що ОСОБА_5 за місцем реєстрації та мешкання не проживає, на зв'язок не виходить, хоча останній відомо про обставини вчиненого нею проступку, місце знаходження останньої не встановлено, що свідчить про її бажання ухилитися від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
У зв'язку з існуванням вищезазначених ризиків, з метою забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_5 , покладених на неї процесуальних обов'язків, останній необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки обставини кримінального правопорушення та особа підозрюваної свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Під час проведення слідчих дій, встановлено, що підозрювана за місцем реєстрації та мешкання не проживає, на зв'язок з органом досудового розслідування не виходить, місце знаходження ОСОБА_5 не встановлено, що вказує на те, що остання переховується від органів досудового розслідування.
Прокурор та слідчий надали заяви в яких підтримали клопотання та просили його задовольнити, посилаючись на те, що підозрювана ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні даного злочину, підозра не вручена, оскільки вона переховується від органів слідства і місце її мешкання невідомо.
Слідчий суддя дослідив матеріали додані до клопотання, приходить до наступного.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Свердловське Первомайського району Кримської області, громадянка України, з повною середньою освітою, непрацюючої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання та перебування на теперішній час не встановлено, яку 05.10.2022 заочно повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 111-1 КК України.
Вина ОСОБА_5 підтверджується зібраними під час досудового розслідування у кримінальному провадженні доказами: показами свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 .
Після вчинення кримінального правопорушення та на даний час ОСОБА_5 переховується від органів слідства, за місцем постійного мешкання відсутня. Згідно інформації Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області здійснювався виїзд за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_5 з метою вручення письмового повідомлення про підозру та повісток про виклик підозрюваної до органу досудового розслідування для участі у допиті в якості підозрюваного, однак двері ніхто не відчинив, а зі слів місцевих мешканців ОСОБА_5 виїхала за межі Харківської області. Згідно зі ст. 188 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це клопотання може бути подане: 1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; 2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику; 3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у скоєнні вказаного кримінального правопорушення підтверджується наданими письмовими показами допитаних свідків по кримінальному провадженню та іншими доданими до клопотання матеріалами кримінального провадження.
На підставі ч. 3 ст. 190 КПК України, ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту: приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду; або закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії; або відкликання ухвали прокурором.
Наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у злочині нетяжкого злочину, на виклики слідчого не з'являється, після вчинення злочину з місця проживання зникла, що вказує на бажання останньої ухилитись від слідства та суду.
Беручи до уваги те, що підозрювана ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування, вчинила кримінальний проступок, суд приходить до висновку, що клопотання слідчого про дозвіл на затримання з метою приводу ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, в рамках наявного кримінального провадження, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 183-184, 187-191, 369-372 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Клопотання дізнавача СД Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню № 12022226290000152, внесене 12.09.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, про дозвіл на затримання особи з метою приводу для вирішення питання про обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.
Дозволити затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Свердловське Первомайського району Кримської області, громадянки України, з повною середньою освітою, непрацюючої, раніше несудимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , з метою її приводу для участі в розгляді клопотання про застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Виконання ухвали суду доручити Чугуївському РУП ГУНП в Харківській області.
Відповідно до ст. 191 КПК України, затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше 36 (тридцяти шести) годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу. Службова особа, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання затримала особу, зобов'язана негайно вручити їй копію зазначеної ухвали. Уповноважена службова особа (особа, якій законом надане право здійснювати затримання), яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту: 1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду; 2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії; 3) відкликання ухвали прокурором.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя