04 червня 2025 року
м. Київ
справа №280/552/23
адміністративне провадження №К/990/24028/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Єресько Л. О., Смоковича М. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2023 (суддя - Новікова І. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 (колегія суддів у складі: Кругового О. О., Прокопчук Т. С., Шлай А. В.),
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частина НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) у розмірі до 100 000 грн, за період з 22.10.2022 по 31.12.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн, за період з 22.10.2022 по 31.12.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Прийняті рішення суди попередніх інстанцій мотивували відсутністю доказів безпосередньої участі позивача у період з 22.10.2022 по 31.12.2022 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000 гривень, відповідно до пункту 1 Постанови № 168.
Крім цього, суд апеляційної інстанції стосовно законності Наказу № 392-АГ виснував, що цей наказ підписано головою Держприкордонслужби генералом - майором ОСОБА_2 та він ухвалений з метою врегулювання порядку виконання Постанови № 168, що повністю відповідає вимогам Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 533. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що означений наказ не визначає прав та обов'язків військовослужбовців, зокрема й щодо отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, а лише визначає пакет підтверджуючих документів, а також порядок взаємодії підрозділів Держприкордонслужби при призначенні особам до виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.
Посилання позивача на невідповідність наказу вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» суд апеляційної інстанції уважав безпідставними, адже указаний Закон регулює правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, а не порядок формування та направлення пакету документів для умов призначення військовослужбовцям додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168.
07.07.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мандрика В. В. на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, він просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мандрика В. В. на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 280/552/23.
09.02.2024 до Верховного Суду через підсистему Електронний Суд від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мандрика В. В. надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Представник позивача указує на необхідність відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23.
У постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 Верховний Суд висловив позицію, за якою Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 № 188 (далі - Інструкція № 188) не може застосовуватися до правовідносин, які стосуються додаткової винагороди, виплата якої встановлена Постановою № 168 і пов'язана з дією воєнного стану; водночас накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, оскільки установлюють порядок і умови виплат, які передбачені Постановою № 168, можуть застосовуватися до правовідносин, які виникають у зв'язку із застосуванням/реалізацією приписів пункту 1 цієї Постанови.
Обґрунтовуючи клопотання представник позивача зазначає, що відмовляючи у задоволенні касаційної скарги по справі № 200/193/23, Суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положень наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ. Однак, на думку скаржника, ці накази не є актами Адміністрації Держприкордонслужби у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Вони не були зареєстровані та оприлюднені у встановлений законом спосіб, що унеможливлює їх застосування для позбавлення додаткової грошової винагороди.
Представник позивача також зазначає, що Інструкція № 188, яка була використана судом як основа для відмови у задоволенні касаційної скарги, не може регулювати правовідносини військовослужбовців під час воєнного стану, оскільки вона була прийнята до його оголошення. Нормативно-правовим актом, який підлягає застосуванню у цьому випадку, є постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини третьої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
Отже, частина третя статті 346 КАС України передбачає механізм, за яким касаційний суд може передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Це відбувається у випадках, коли колегія суддів, палата або об'єднана палата касаційного суду уважає за необхідне відступити від правової позиції, яка була викладена у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, але іншим складом суду (іншою колегією, палатою чи об'єднаною палатою).
Ця норма спрямована на забезпечення єдності судової практики. Якщо виникає ситуація, коли одна колегія (палата, об'єднана палата) уважає, що потрібно змінити правовий підхід, застосований іншою колегією (палата, об'єднана палата), справа передається на розгляд Великої Палати, яка остаточно вирішує це питання.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 347 КАС України).
Після аналізу підстав, наведених у клопотанні для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що в контексті спірних правовідносин необхідно дотримуватися підходу, викладеного у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23. Тобто, до аналогічних правовідносин застосовуються приписи наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 № 164-АГ, від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, а не Інструкції № 188. Відтак, підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду немає.
Таким чином, оскільки немає підстав для відступу від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду (постанова від 21.12.2023 у справі № 200/193/23), клопотання представника позивача Мандрика В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 345, 346, 347, 359 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича про передачу справи № 280/552/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Л.О. Єресько
М.І. Смокович
Судді Верховного Суду