про залишення касаційної скарги без руху
04 червня 2025 року
м. Київ
справа №400/8143/23
адміністративне провадження №К/990/22433/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі №400/8143/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,,
ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просила:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягає у невнесенні до оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021, 01.01.2022 від 05.04.2023 №ФД-9/1/57, які видані на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 у справі № 400/5752/22, відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), та премії (47% від посадового окладу) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 та рішень Міністра оборони України;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.01.2021, 01.01.2022, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2018 № 103 та рішення Міністра оборони України. із зазначенням відомостей: про розмір посадового окладу за 20 т.р.: окладу за військове звання (майор); надбавки за вислугу років (50% від посадового окладу та окладу за військове звання): надбавки за особливості проходження служби у розмірі (65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років); надбавки за службу в умовах режимних обмежень (10% посадового окладу); надбавки за кваліфікаційну категорію (5% посадового окладу); премії (47% посадового окладу), які обчислені із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021, 01.01.2022 з урахуванням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 03.02.2023 у справі № 400/5752/22, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2021, 01.02.2022 основного розміру пенсії.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Миколаївський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 05.11.2024 (залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2025) позов задовольнив.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 26.05.2025 надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій скаржник просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.11.2024, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2025 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Однак Верховний Суд встановив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, що діяв на час її подання.
Щодо строку на касаційне оскарження
Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Повний текст оскаржуваної постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від склав 21.02.2025, а отже, передбачений процесуальним законом тридцятиденний строк закінчився 24.03.2025. Втім скаржник до Верховного Суду із касаційною скаргою звернувся 26.05.2025, тобто зі значним пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом із касаційною скаргою скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку, яке обґрунтовує поданням касаційної скарги повторно.
Оцінюючи поважність наведених скаржником причин пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідач неодноразово оскаржував у касаційному порядку судові рішення судів попередніх інстанцій, однак Верховний Суд своїми ухвалами від 24.03.2025 та від 12.05.2025 повернув скаржнику його касаційні скарги у зв'язку з невикладенням у них підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
З огляду на наведене, Верховний Суд наголошує, що попереднє звернення з касаційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою і в жодному разі не дають право у будь-який необмежений час після спливу строку на касаційне оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Ба більше, в контексті наведеного слід наголосити на висновку, який Верховний Суд сформував у постанові від 29.02.2024 у справі №420/13307/21, де зокрема зазначив:
«…та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього…».
«…. право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення…».
Крім того посилання скаржника на факт повторного звернення до суду із касаційною скаргою, не позбавляє його обов'язку надати докази подання первинної касаційної скарги у тридцятиденний строк, визначений процесуальним законодавством, або ж докази на підтвердження поважності його пропуску.
Додатково Верховний Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Слід зауважити, що у розглядуваній справі відповідач звернувся із касаційною скаргою із значним пропуском строку, що становить 3 місяці та є суттєвою обставиною, яка впливає на розгляд судом питання про поновлення такого строку.
Верховний Суд наголошує, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо дотримання строків касаційного оскарження.
Зважаючи на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску скаржником строку на касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, позаяк такі є абстрактними, узагальненими та такими, що не містять ознак наявності перепони у вчиненні процесуальної дії протягом визначеного законодавством строку.
Відповідач не навів обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об'єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки.
Щодо сплати судового збору
Згідно з частиною 4 статті 330 КАС України, до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08.07.2011 "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI) в редакції станом на момент подання позову, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI в редакції станом на момент подання позову, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Згідно із підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-, ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 684,00 грн. Позовна вимога містить одну вимогу немайнового характеру.
Відтак Верховний Суд дійшов висновку, що ставка судового збору, яку слід сплатити за подання цієї касаційної скарги, складає 2 147,20 грн (2 684,00 грн * 0,4 *200%).
Проте, скаржником до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
код ЄДРПОУ: 37993783;
код класифікації доходів бюджету: 22030102;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Натомість, у касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 статті 8 Закону №3674-VI встановлено право суду зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З указаного випливає, що заявник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення такої сплати.
Отже, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.
Частиною 2 статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи наведене вище, касаційну скаргу слід залишити без руху, а особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно:
- вказати інші причини пропуску строку касаційного оскарження з наданням відповідних доказів;
- надати документ про сплату судового збору на суму 2 147,20 грн.
Керуючись статтями 169, 329, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Визнати неповажними причини пропуску ІНФОРМАЦІЯ_2 строку на касаційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі №400/8143/23.
Відмовити у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі №400/8143/23.
Відмовити ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні його клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі №400/8143/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
В.М. Шарапа
Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін,
Судді Верховного Суду