04 червня 2025 року
м. Київ
справа №990/196/25
адміністративне провадження № П/990/196/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді -доповідача Ханової Р.Ф.
суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Юрченко В.П.
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
06 травня 2025 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Вищої ради правосуддя (далі також - відповідач), в якому позивач просив рішення Вищої ради правосуддя від 30 вересня 2024 року про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Київського апеляційного суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності скасувати та відмовити в задоволенні згаданого клопотання.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване до Суду рішення відповідача порушує його конституційні права та інтереси, є незаконним, і підлягає скасуванню, оскільки не містить посилання на визначені Законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків про необхідність порушення вимог статті 129-1 Конституції України та частини шостої статті 64 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Позивач зазначає, що до відповідача 25 грудня 2023 року (вх. №7360/0/8-23) вже надходило клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 22 грудня 2023 року про тимчасове відсторонення судді Київського апеляційного суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності за вчинення того ж кримінального правопорушення, строком на два місяці; це клопотання рішенням Вищої ради правосуддя від 29 грудня 2023 року №1432/0/15-23 задоволено частково і тимчасово, до 30 січня 2024 року, відсторонено ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
Заявник указує, що 25 січня 2024 року відповідач, задовольнивши відповідне клопотання прокурора Клименка О.В. , рішенням №228/0/15-24 продовжив до 25 березня 2024 року з тих же підстав строк тимчасового відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя; надалі прокурор Клименко О.В. з аналогічним клопотанням щодо продовження строку відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя не звертався; лише 25 вересня 2024 року до Вищої ради правосуддя (вх. №11539/0/8-24) повторно надійшло клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 25 вересня 2024 року про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від здійснення у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності в межах того ж самого кримінального правопорушення, при цьому до такого клопотання не долучалося копії рішення суду про скасування попереднього рішення Вищої ради правосуддя. Позивач звертає увагу, що як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, представник Клименка О.В. - прокурор Кохно В.О. підтримав клопотання не про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, а лише про продовження строку тимчасового відсторонення, проте цій обставині Вища рада правосуддя належної оцінки у своєму рішення не дала.
Крім того позивач зазначає, що Вища рада правосуддя проігнорувала та не мотивувала взагалі, чому прийшла до переконання про необхідність задоволення згаданого клопотання прокурора Клименка О.В. , достеменно знаючи, що відповідно до частини шостої статті 64 Закону України «Про вищу раду правосуддя» повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності або із клопотанням про продовження строку такого відсторонення стосовно судді в межах одного кримінального провадження не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення Вищої ради правосуддя судом. Більше того, як указує позивач, Вища рада правосуддя самоусунулася і не перевірила, хто саме вручав ОСОБА_1 вищевказане клопотання про відсторонення. Хоча це клопотання вручав прокурор Кохно В.О. 25 вересня 2024 року під час розгляду судом клопотання про продовження дії покладених на позивача обов'язків, при цьому будь-якого належного документу, а саме - процесуального рішення прокурора Клименка О.В. про уповноваження прокурора Кохно В.О. вручити ОСОБА_1 це клопотання про відсторонення від здійснення правосуддя, чи хоча б доручення, яке б відповідало вимогам чинного законодавства і було завірене відповідною печаткою прокуратури, не пред'являлось і до клопотання не долучалось, що унеможливлює, на переконання позивача, прийти Вищій раді правосуддя до висновку, про належне вручення ОСОБА_1 клопотання про відсторонення, у відповідності до частини четвертої статті 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Позивач вважає, що Вища рада правосуддя зобов'язана була у відповідності до частини третьої цієї ж статті, з врахуванням того, що клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повернути його заступнику Генерального прокурора Клименку О.В.
ОСОБА_1 вважає, що в даному конкретному випадку, Вища рада правосуддя, як квазісуд, зобов'язана була прийняти рішення іменем України, яким залишити без задоволення клопотання прокурора Клименка О.В., оскільки оскаржуване рішення ухвалено не іменем України, то воно суперечить статті 129-1 Конституції України, тобто є неконституційним.
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали подати до суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Також позивачу необхідно було подати до суду копію оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя або клопотання про витребування його у відповідача, платіжне доручення, яке підтверджує сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211 гривень 20 копійок за реквізитами, які вказані у цій ухвалі та надати уточнену позовну заяву, в якій необхідно зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу) та власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано (раніше не подавалося) іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Зазначену ухвалу отримано позивачем 15 травня 2025 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор - 0610252042108).
Станом на 04 червня 2025 року до Суду не надходило клопотання ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у цій справі, Суд звертає увагу на наступне.
У провадженні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебувала справа №990/347/24 (головуючий суддя - Жук А.В.) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, предметом розгляду якої є ідентичні позовні вимоги, які заявлені у справі №990/196/25.
Зміст адміністративного позову, який надійшов на адресу Верховного Суду 06 травня 2025 року (справа №990/196/25) в точності відповідає змісту уточненої позовної заяви поданої 09 грудня 2024 року на виконання ухвали про залишення адміністративного позову без руху в межах справи №990/347/24.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі №990/347/24 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Станом на момент звернення до суду з позовом у цій справі (№990/196/25) вже було прийнято рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі №990/347/24, в той же час, на той момент, рішення Верховного Суду не набрало законної сили та не було оскаржено до суду апеляційної інстанції.
Разом з тим, станом на 04 червня 2025 року ОСОБА_1 оскаржено до Великої Палати Верховного Суду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі №990/347/24. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на вказане вище рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Станом на цей час справа не розглянута.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена підстава для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків розгляду тотожних спорів у різних справах.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 640/5563/19, адміністративне провадження № К/9901/28601/19).
Суд повторно наголошує на тому, що зміст адміністративного позову, який надійшов на адресу Верховного Суду 06 травня 2025 року (справа №990/196/25) дослівно відтворює зміст уточненої позовної заяви поданої 09 грудня 2024 року на виконання ухвали про залишення адміністративного позову без руху в межах справи №990/347/24. За результатом розгляду саме уточненої позовної заяви Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду прийнято рішення про відмову в задоволенні позовом (справа №990/347/24).
Суд звертає увагу на те, що оскільки розгляд справи №990/347/24 розпочатий у Великій Палаті Верховного Суду і не закінчений, а викладене позивачем обґрунтування позовних вимог в межах справи №990/196/25 не може вважатися поданням позову з іншим предметом та/або з інших підстав, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті провадження у справі №990/196/25 належить відмовити.
На переконання суду, саме у такий спосіб буде дотримано правило «один спір - один процес», якого Верховний Суд намагається дотримуватися і забезпечувати через ухвалені правові висновки. При цьому таке правило має бути застосовним не тільки у випадку наявності юрисдикційних спорів, а і в тих випадках, коли під виглядом інших предмета та/або підстав позову на розгляд суду передається спір, який вже вирішується в межах іншої справи, у якій не ухвалено судового рішення по суті спору.
Керуючись статтями 5, 19, 22, 170, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді Л. І. Бившева
І. А. Гончарова
І. Я. Олендер
В. П. Юрченко