27 травня 2025 року ЛьвівСправа № 380/14247/24 пров. № А/857/8103/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;
за участю секретаря судового засідання - Демидюк О. В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №380/14247/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ» - задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №380/14247/24 - скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Р» від 14.05.2024 №21385/13-01-07-01 та форми «Р» від 14.05.2024 №21387/13-01-07-01. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ» 32 227 грн. 50 коп. сплаченого судового збору.
21.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ» подало суду апеляційної інстанції заяву, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області на його користь витрати на правничу допомогу.
Учасники справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належно повідомлені про дату, місце і час судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про підставність і обґрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ» та необхідність вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Встановлено, що між адвокатським об'єднанням «Греца і Партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ» укладено договір про надання правової допомоги від 12.05.2019.
01.08.2023 до вказаного договору укладено додаткову угоду №3. Згідно даної додаткової угоди одна година роботи партнера оцінюється в 1500 грн.
Згідно детального опису робіт, виконаних адвокатом від 21.04.2025, за надану правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій в даній судовій справі позивач повинен сплатити на користь адвокатського об'єднання «Греца і Партнери» 61 740 грн.
Згідно платіжних інструкцій №№ 1226, 717, 1173, 1227, 1228, 1532 та 1542 позивачем було оплачено виставлені адвокатським об'єднанням «Греца і Партнери» рахунки за надану правничу допомогу.
Таким чином, матеріалами справи підтверджуються понесені позивачем витрати на правову допомогу у цій справі у розмірі 61 740 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. ст. 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті наданих послуг, колегія суддів приходить до висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 61 740 грн. є неспівмірною із складністю справи та наданими адвокатом послугами, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг.
При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналізуючи вищевикладене, виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, складності справи та значення справи для сторін, колегія суддів приходить до переконання про те, що заява позивача про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу підлягає до задоволення в частині, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 15 000 грн. витрат на правову допомогу.
Керуючись 134, 139, 143, ч.3 ст.243, ст.252, ч.3 ст.268, ст.310, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ» про стягнення витрат по оплаті правничої допомоги - задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 380/14247/24.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (адреса: м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ: 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ» (адреса: м. Львів, вул. Володимира Великого, 2; код ЄДРПОУ: 33667445) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук