27 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 556/3028/23 пров. № А/857/21584/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;
за участю секретаря судового засідання - Демидюк О. В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 квітня 2024 року у справі № 556/3028/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сержанта поліції ВП №1 Вараського РВП ГУ НП в Рівненській області Легкого Богдана Васильовича про скасування постанови,-
суддя у І інстанції: Іванків О. В.;
час ухвалення рішення: не зазначено;
місце ухвалення рішенням: смт. Володимирець;
дата складення повного тексту рішення: не зазначено,
16 серпня 2023 року Володимирецьким районним судом Рівненської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Сержанта поліції ВП №1 Вараського РВП ГУ НП в Рівненській області Легкого Богдана Васильовича про скасування постанови серії БАД № 471135 від 30.09.2023.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що оскаржувана постанова серії БАД № 471135 від 30.09.2023 винесена з порушенням норм процесуального права суб'єктом владних повноважень. Так, позивач вказував, що його не було належно повідомлено про дату, місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього. Вказаним його позбавлено права на захист. Крім того, відповідачем не було складено постанову в двох примірниках, як це передбачено нормами КУпАП, і не було йому належно вручено примірник оскаржуваної постанови. На думку позивача, такі порушення є підставою для скасування даної постанови.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 квітня 2024 року в позові відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено належними доказами вчинення позивачем інкримінованого правопорушення. Натомість позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем - ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано ті самі доводи, що і в обгрунування позовних вимог.
Учасники справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належно повідомлені про дату, місце і час судового засідання.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 471135 від 30.09.2023 винесеної сержантом поліції ВП №1 Вараського РВП ГУ НП в Рівненській області Легким Богданом Васильовичем, 30.09.2023 о 16 год. 09 хв. в с. Довговоля на вул. Першого Травня, Вараського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 , керував скутером «Yamaha» без номерного знаку, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, був без застебнутого мотошолома, не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, під час руху не увімкнув правий покажчик повороту при зміні напрямку руху, керував скутером не маючи відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а, п.2.9.в, п.2.3.г, п.2.1.ґ, п.9.2.а, п.2.1.а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126, ч.6 ст.121, ч.5 ст.121, ч.1 ст.126, ч.2 ст.122, ч.2 ст.126 КУпАП. Цією ж постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.п. 2.1 (а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 126 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до п.п. 2.9 (в) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака.
Відповідно до п.п. 2.3 (г) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі або мопеді бути в застебнутому мотошоломі й не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Відповідно до п.п. 2.1 (ґ) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Відповідно до п.п. 9.2 (а) ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою.
Відповідно до п.п. 2.1 (а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, належить до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції, мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме той орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.4 ст.126 КУпАП - ГУНП в області.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а, від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а.
У спірному випадку органом Національної поліції є ГУНП в Рівненській області, від імені якого, зокрема, поліцейський уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Однак, ГУНП в Рівненській області як суб'єкт владних повноважень до участі у розгляді цієї адміністративної справи у якості відповідача судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом не здійснено.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача. У цій справі належним відповідачем є ГУНП в Рівненській області, тобто відповідний суб'єкт владних повноважень, від імені якого прийнята оскаржувана постанова.
Згідно ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
За правилами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Відтак, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення позбавлений можливості виправити наведену помилку, а тому приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав, що він заявлений до неналежного відповідача.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №336/2138/17 (2-а/336/223/2017), від 26.06.2019 у справі №303/3794/17, від 09.08.2019 у справі №821/2089/17, від 09.10.2019 у справі №456/2935/15-а, від 30.09.2019 року у справі №819/940/18 та від 31.10.2019 у справі №826/17241/16.
Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини звернення до суду із позовом до неналежного відповідача, що було залишено поза увагою суду першої інстанції та мало своїм наслідком розгляд справи по суті без урахування належного суб'єктного складу сторін, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, однак з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.
При цьому, враховуючи, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача, колегія суддів не надає оцінку аргументам апеляційної скарги щодо правомірності/протиправності оскаржуваної у цій справі постанови про накладення адміністративного стягнення.
Приписи ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Крім того, колегія суддів зазначає, що представником позивача подано заяву про допит свідка.
Вказане клопотання не підлягає задоволенню, адже апеляційний суд в даній справі не надає оцінку аргументам апеляційної скарги щодо правомірності/протиправності оскаржуваної у цій справі постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 квітня 2024 року у справі № 556/3028/23 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сержанта поліції ВП №1 Вараського РВП ГУ НП в Рівненській області Легкого Богдана Васильовича про скасування постанови - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 30.05.2025