Справа № 420/29501/24
04 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду було подано адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виключення зі складу спадщини ОСОБА_2 заборгованості по пенсії ОСОБА_2 по справі № 420/11049/20 за період з 01.04.2019 по 31.12.2020 в сумі 77884,05 грн., по справі № 420/1744/21 за період з 01.04.2019 по 31.05.2021 в сумі 79154,70 грн., по справі № 420/5042/22 за період з 01.03.2022 по 31.07.2022 в сумі 9320,25 грн. та по справі № 420/8261/22 за період з 01.12.2021 по 28.02.2022 у сумі 1730,40 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області включити до складу спадщини ОСОБА_2 заборгованості по пенсії ОСОБА_2 по справі № 420/11049/20 за період з 01.04.2019 по 31.12.2020 в сумі 77884,05 грн., по справі № 420/1744/21 за період з 01.04.2019 по 31.05.2021 в сумі 79154,70 грн., по справі № 420/5042/22 за період з 01.03.2022 по 31.07.2022 в сумі 9320,25 грн. та по справі № 420/8261/22 за період з 01.12.2021 по 28.02.2022 у сумі 1730,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 , 07.03.2023 року Приморською державною нотаріальною конторою у місті Одеса було відкрито спадкову справу за № 116с/2023. 03.09.2024 нотаріусом Приморською державною нотаріальною конторою у місті Одеса було зроблено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо розміру недоотриманої пенсії на ім'я ОСОБА_2 . 12.09.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надана відповідь № 1500-0405-8/140397 на запит Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса про наявність заборгованості по пенсії ОСОБА_2 по справі № 420/11049/20 за період з 01.04.2019 по 31.12.2020 в сумі 77884,05 грн, по справі № 420/1744/21 за період з 01.04.2019 по 31.05.2021 в сумі 79154,70 грн, по справі № 420/5042/22 за період з 01.03.2022 по 31.07.2022 в сумі 9320,25 грн та по справі № 420/8261/22 за період з 01.12.2021 по 28.02.2022 у сумі 1730,40, яка станом на дату смерті ОСОБА_2 , тобто на 22.01.2023, не виплачена. Також Головне управління зазначає, що заборгованість по пенсії ОСОБА_2 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області виключена зі складу спадщини ОСОБА_2 . За таких обставин позивачка вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області противоправними. Наголошує, що норми статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не можуть бути прийняті до уваги, так як прямо суперечать статті 1227 ЦК України та вказаним вище спеціальним нормам пенсійного законодавства з цього питання.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.10.2024 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що виплата нарахованої доплати пенсії по справі № 420/11049/20 за період з 01.04.2019 по 31.12.2020 в сумі 77884,05 грн, по справі № 420/1744/21 за період з 01.04.2019 по 31.05.2021 в сумі 79154,70 грн, по справі № 420/5042/22 за період з 01.03.2022 по 31.07.2022 в сумі 9320,25 грн та по справі № 420/8261/22 за період з 01.12.2021 по 28.02.2022 у сумі 1730.40 підлягала виплаті ОСОБА_2 після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Станом на дату смерті ОСОБА_2 , тобто на 22.01.2023, зазначена заборгованість пенсії не виплачена. Виплата пенсії ОСОБА_2 припинена з 01.02.2023 y зв'язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис від 23.01.2023 № 939. Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 по справі № 420/11049/20, яке набрало законної сили 17.12.2020, ОСОБА_3 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року. Відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі-Закон №2262), суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Разом з цим суд зазначає, що в даному випадку судом вирішується питання щодо правонаступництва. Також, ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає можливість заміни сторони правонаступником. Однак, будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 є саме правонаступником померлого ОСОБА_3 щодо отримання невиплачених за життя коштів, особою не надано. Належним доказом правонаступництва заявника та підставою для заміни сторони правонаступником, є наявність документів, визначених законом, про те, що права та обов'язки померлого ОСОБА_3 перейшли до заявника, а саме виданого на ім'я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину. ОСОБА_1 не надала до суду відповідних доказів (свідоцтва про право на спадщину), з яких би вбачалось, що вона набула право на все майно (або відповідну частину ) позивача в справі - ОСОБА_3 , в зв'язку з чим відсутні підстави для заміни в цій справі сторони її правонаступником. ОСОБА_1 у поданій заяві не зазначено обставини та не надано докази на їх підтвердження. зокрема, що вона є єдиним членом сім'ї ОСОБА_3 та єдиним правонаступником. Враховуючи зазначене, звертаємо увагу, що відповідно до статті 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Таким чином, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, та відповідно заміну сторони у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду в частині зобов'язання Головного управління здійснити перерахунок та виплату пенсії. Відповідна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 08.05.2012 № К/9991/8624/11 за реєстраційним номером в ЄДРСР 24408683.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 закрито. Роз'яснено позивачу право звернення до суду за захистом свого порушеного права у порядку цивільного судочинства.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 р. ухвалу від 13 лютого 2025 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
09.04.2025 справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду після апеляційного розгляду.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Пропенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262). Виплата пенсії припинена з 01.02.2023 у зв'язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис від 23.01.2023 № 939.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 , 07.03.2023 року Приморською державною нотаріальною конторою у місті Одеса було відкрито спадкову справу за № 116с/2023.
03.09.2024 нотаріусом Приморською державною нотаріальною конторою у місті Одеса було зроблено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо розміру недоотриманої пенсії на ім'я ОСОБА_2 .
12.09.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надана відповідь № 1500-0405-8/140397 на запит Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса про наявність заборгованості по пенсії ОСОБА_2 по справі № 420/11049/20 за період з 01.04.2019 по 31.12.2020 в сумі 77884,05 грн, по справі № 420/1744/21 за період з 01.04.2019 по 31.05.2021 в сумі 79154,70 грн, по справі № 420/5042/22 за період з 01.03.2022 по 31.07.2022 в сумі 9320,25 грн та по справі № 420/8261/22 за період з 01.12.2021 по 28.02.2022 у сумі 1730,40, яка станом на дату смерті ОСОБА_2 , тобто на 22.01.2023, не виплачена.
Також Головне управління зазначає, що заборгованість по пенсії ОСОБА_2 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області виключена зі складу спадщини ОСОБА_2 .
Позивачка вважає неправомірними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо виключення зі складу спадщини заборгованість по пенсії її померлого чоловіка, зважаючи на те, що норми статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не можуть бути прийняті до уваги, так як прямо суперечать статті 1227 ЦК України та вказаним вище спеціальним нормам пенсійного законодавства з цього питання.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон №2262-ХІІ.
За змістом частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Відповідно до пункту 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (далі - Порядок №3-1), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Слід зазначити, що зміст статті 61 Закону №2262-ХІІ узгоджується із положеннями ЦК України.
Так, статями 1216, 1218 ЦК України установлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Наведене вище дає підстави для висновку, що Закон №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Статтею 1219 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а сформульовано висновок, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
З огляду на викладене, спірні правовідносини тісно пов'язані з особою померлого пенсіонера з числа військовослужбовців та не допускають правонаступництва за загальним правилом.
Посилання сторони позивача на невідповідність ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» статті 1227 ЦК України на увагу не заслуговують, так як положення ст. 61 Закону № 2262-ХІІ є чинними, неконституційними не визнавалися, а тому є обов'язковими для виконання суб'єктом владних повноважень - відповідачем.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме “небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
.