Справа № 640/29288/20
04 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідаційною комісією 20.09.2024 скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 року, адміністративну справу за № 640/29288/20 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О.
Позиція позивачки обґрунтовується наступним
Позивачка зазначає, що коли їй виповнилося 60 років вона звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, однак, їй було відмовлено у зв'язку з тим, що її стаж становить 14 років 3 місяці. При цьому, до стажу не були зараховані деякі періоди її трудової діяльності, зазначені в трудовій книжці, а саме: з 27.03.1997 року по 20.04.1999 року, а також з липня 1977 року про липень 1978 року. Для підтвердження стажу, позивачка зверталася до архівної установи, а також до адміністрації, де отримала відповідні довідки. У зв'язку з цим, 02.09.2020 року, вона знову повторно звернулася до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком з врахуванням зазначеного стажу роботи, а саме: з 27.03.1997 р. по 20.04.1999 року, а також з липня 1977 року по липень 1978 року до її загального стажу. До заяви були додані відповідно підтверджуючі довідки, а саме копія відповіді з архівного відділу Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.06.2020 р. №Л-4, копія наказу №202 від 03.09.1977 р. про прийом на роботу, копія відповіді архівного відділу Нижньосірогозької державної адміністрації Херсонської області від 11.02.2020 р. № 17-80/56, архівна довідка від 11.02.2020 р. №17-80/56 та копія трудової книжки. Всі вищезазначені довідки та копія трудової книжки підтверджують трудовий стаж позивачки за період з 27.03.1997 р. по 20.04.1999 року, а також з липня 1977 року про липень 1978 року.
Однак, у відповідь її заяву від 02.09.2020 року, яка була зареєстрована в ГУ ПФУ 11.09.2020 року № 23706/Л-2600-20, позивачці надійшов лист відповідача від 09.10.2020 року № 22989-23706/Л-02/8-2600-20, в якому було зазначено, що її трудовий стаж складає 14 років 3 місяця, проте трудовий стаж, який вона просила врахувати в своїй заяві від 02.09.2020 року на підставі доданих підтверджуючи архівних довідок та записів трудової книжки - відповідачем не було враховано.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо призначення пенсії за віком, вважаючи її незаконою, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Позиція відповідачів обґрунтовується наступним
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що позивач 11.09.2020 року звернулася до Управління із заявою щодо призначення пенсії за віком. Листом Управління від 09.10.2020 року № 22989-23706/Л-02/8-2600/20 позивача повідомлено, що відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення, зокрема, 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
Відповідач звертає увагу суду, що Управлінням не приймалось рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії за віком. Отже, відсутній спір між громадянкою ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, тому адміністративний позов є передчасним.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року прийнято справу № 640/29288/20 до розгляду. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
25 лютого 2021 року до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача до суду надійшов відзив на позов.
Станом на 04 червня 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.09.2020 року звернулася до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
До заяви були додані наступні документи: копія відповіді з архівного відділу Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.06.2020 р. №Л-4, копія наказу №202 від 03.09.1977 р. про прийом на роботу, копія відповіді архівного відділу Нижньосірогозької державної адміністрації Херсонської області від 11.02.2020 р. № 17-80/56, архівна довідка від 11.02.2020 р. №17-80/56 та копія трудової книжки.
У відповідь на заяву позивачки, яка була зареєстрована в ГУ ПФУ 11.09.2020 року за № 23706/Л-2600-20, позивачці надано відповідь листом від 09.10.2020 року № 22989-23706/Л-02/8-2600-20, в якому було зазначено, що її трудовий стаж складає 14 років 3 місяця, проте трудовий стаж, який вона просила врахувати в своїй заяві про призначення пенсії на підставі доданих підтверджуючи архівних довідок та записів трудової книжки - відповідачем не було враховано.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо призначення пенсії за віком, вважаючи її незаконною, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових
внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі по тексту Закон № 1058-ІУ).
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним
громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів
споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне
забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі-Закон №1788-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-ІУ), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 3 1 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку
63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1058-ІУ, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду
відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого
обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі
документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності
цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру
застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального
страхування.
Частиною 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
від 05.11 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в
зстановах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності
та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах,
незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788, до стажу роботи зараховується також:
навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по
підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до вимог ст. 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-ІУ передбачено, що призначення (перерахунок)
пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у
випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання
заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника
недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої
особи
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії
визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до вимог пунктів 1.1, 1.7, 1.8 розділу 1, пунктів 4.1, 4.2, 4.7 розділу IV
Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після
виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що
призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових
документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування» (далі - Закон).
Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в
електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює
прийом та обслуговування осіб:
- ідентифікує заявника (його представника);
- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
- проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-
19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
- з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих
заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових
документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних
електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу
II цього Порядку;
- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу
Дія;
- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та
наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його
оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Як встановлено судом, коли позивачці виповнилося 60 років вона звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, однак, їй було відмовлено у зв'язку з тим, що її стаж становить 14 років 3 місяці. При цьому, до стажу не були зараховані деякі періоди її трудової діяльності, зазначені в трудовій книжці, а саме: з 27.03.1997 року по 20.04.1999 року, а також з липня 1977 року про липень 1978 року.
Для підтвердження стажу, позивачка зверталася до архівної установи, а також до адміністрації, де отримала відповідні довідки.
У зв'язку з цим, 11.09.2020 року, позивачка повторно звернулася до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком з врахуванням зазначеного стажу роботи, а саме: з 27.03.1997 р. по 20.04.1999 року, а також з липня 1977 року по липень 1978 року до її загального стажу.
До заяви були додані відповідно підтверджуючі довідки, а саме копія відповіді з архівного відділу Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.06.2020 р. №Л-4, копія наказу №202 від 03.09.1977 р. про прийом на роботу, копія відповіді архівного відділу Нижньосірогозької державної адміністрації Херсонської області від 11.02.2020 р. № 17-80/56, архівна довідка від 11.02.2020 р. №17-80/56 та копія трудової книжки серії НОМЕР_1 , копії яких позивачкою також долучено до позову.
Вищезазначені архівні довідки та копія трудової книжки підтверджують наявний трудовий стаж позивачки за період з 27.03.1997 року по 20.04.1999 року, а також з липня 1977 року по липень 1978 року.
Щодо неврахування записів трудової книжки при обрахунку страхового стажу, суд зазначає наступне.
Згідно вимог ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон від 05.11.1991 № 1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.
При цьому в трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 маються відповідні записи щодо спірних періодів її роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового (страхового) стажу позивачки, який набутий за періоди з 27.03.1997 року по 20.04.1999 року, а також з липня 1977 року по липень 1978 року, а також додатково підтверджуються архівними довідками.
Окремо, слід зауважити що записи у трудовій книжці позивачки не містить недопустимих (таких, що внесені в супереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів про роботу або перекручували б їх зміст, містять підписи посадових осіб, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами.
За позицією Верховного Суду що викладено у постанові від 07.02.2018, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17, визначено, що записи у трудовій книжці є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу.
В трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 маються відповідні записи щодо періодів роботи позивачки, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження мого трудового (страхового) стажу.
Окремо, слід зауважити що записи у трудовій книжці позивачки не містять недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів про роботу або перекручували б їх зміст, містять підписи посадових осіб, та внесені у відповідності із встановленими правилами.
Відповідно до п. 5.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 (далі Інструкція №58), якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т.інш.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї).
Відповідно до п.4 Постанови КМУ від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже із змісту цих норм слідує що, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства і це не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Бездіяльність відповідача, щодо не врахування трудової книжки та відповідно не врахування страхового стажу, нею підтвердженого суперечить принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, право позивачки на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, в моєму випадку видачі дублікату трудової книжки.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Слід зауважити, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Таким чином виявлені недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою підставою для відмови у врахуванні трудової книжки при обрахунку страхового стажу, оскільки вина позивачки в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Отже, відповідачем протиправно не зарахованого до страхового стажу позивачки періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та архівних довідок, про що зазначено у листі від 09.10.2020 року № 22989-23706/Л-02/8-2600/20.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка виразилася у не зарахуванні періодів трудової діяльності ОСОБА_1 з 27.03.1997 року по 20.04.1999 року, а також з липня 1977 року по липень 1978 року до її страхового стажу.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.245 КАС України, є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України.
Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди трудової діяльності з 27.03.1997 року по 20.04.1999 року, а також з липня 1977 року по липень 1978 року, згідно з записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.03.1981 року та архівних довідок та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вказаного страхового стажу.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивачки в сумі 1 681,60 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка виразилася у не зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів її трудової діяльності з 27.03.1997 року по 20.04.1999 року, а також з липня 1977 року по липень 1978 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди трудової діяльності з 27.03.1997 року по 20.04.1999 року, а також з липня 1977 року по липень 1978 року, згідно з записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.03.1981 року та архівних довідок.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вказаного страхового стажу з дати подання заяви, а саме з 11.09.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 681 грн. 60 коп. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя С.О. Cтефанов