про закриття провадження у справі
04 червня 2025 року м. Київ № 320/8386/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у м. Києві №627-п від 01.02.2024 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірний наказ на проведення перевірки є протиправним, оскільки не містить правових підстав для її проведення, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми ПКУ та доповідну записку, жодним чином не обгрунтувавши необхідність проведення перевірки позивача, у зв'язку із чим просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Водночас, ГУ ДПС у м. Києві надано суду додаткові пояснення, в яких вказано про законність прийняття наказу №627-п від 01.02.2024, оскільки є таким, що прийнятий на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, п. 69.27 підрозділу 10 “Інші перехідні положення» ПК України, Законів № 265/95-ВР та № 5007-VI, а також у відповідності до доповідної записки управління фактичних перевірок від 01.02.2024 №203/26-15-07-07-00-12.
Позивачем також направлено додаткові пояснення, в яких акцентовано увагу суду на протиправності дій контролюючого органу, що призвело до призначення незаконної перевірки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року визначено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
01.02.2024 року на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, п. 69.27 підрозділу 10 “Інші перехідні положення» ПК України, Законів України № 265/95-ВР та № 5007-VI та у відповідності до доповідної записки управління фактичних перевірок від 01.02.2024 №203/26-15-07-07-00-12 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наказ № 627-п про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 06.02.2024 року тривалістю 10 днів за адресою : м. Київ, Шевченківський район, вул. Велика Васильківська, буд. 14.
06.02.2024 на підставі вказаного наказу посадовим особам ГУ ДПС у м. Києві виписано направлення від 02.02.2024 №2728/26-15-07-07-01, №2729/26-15-07-07-01 для здійснення фактичної перевірки позивача.
В цей же день для здійснення перевірки посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві здійснено виїзд за адресою : АДРЕСА_1 .
Проте, представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено посадовим особам ГУ ДПС у м. Києві в допуску до проведення фактичної перевірки, про складено акт про відмову у допуску до фактичної перевірки від 06.02.2024 № б/н.
Не погоджуючись з правомірністю спірного наказу на проведення перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.
Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.
Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов'язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Суд звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 по справі № 580/6677/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024, залишено без задоволення адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2024 №0026700707, №0026690707, №0026490707, прийнятих за результатами перевірки, проведеної на підставі спірного наказу № ГУ ДПС у м. Києві від 01.02.2024 №627-п.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що на підставі оскаржуваного наказу відповідач провів фактичну перевірку, за наслідками якої склав акт перевірки від 04.02.2024 №8305/26/15/07/3530001354, в якому зафіксував ряд порушень та прийняв на підставі цього акта податкові повідомлення-рішення, а саме :
- №0026700707, яким застосовано до позивача штраф 297288,00 грн за ведення з порушенням встановленого законом порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (виявлено необлікованих товарів на суму 297288,00 грн);
- №0026690707, яким застосовано до позивача штраф 1499,00 грн за проведення розрахункової операції з продажу товарів на суму 1499,00 грн без застосування РРО/ПРРО, без створення відповідного розрахункового документа;
- №0026490707, яким застосовано до позивача штраф 1020,00 грн за ненадання контролюючому органу під час податкового контролю оригіналів документів чи їх копій.
При цьому, суд також керується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, зокрема щодо правової природи наказу про призначення перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, предметом якої був наказ про проведення перевірки, зазначила, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Таким чином, як наказ про призначення перевірки, так і дії контролюючого органу щодо проведення перевірки, за умови, що ним за наслідками такої перевірки прийняті рішення про визначення грошових зобов'язань з податків та/або зборів, не можуть бути самостійними позовними вимогами.
Таке саме розуміння висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 викладено у постановах Верховного Суду від 03.02.2022 у справі №640/19884/19, від 25.01.2023 у справі № 1.380.2019.004064 та інших.
Беручи до уваги правові позиції Верховного Суду у вказаних справах, суд дійшов висновку, що позов ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу №627-п від 01.02.2024 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 239 КАС України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду у справах №816/228/17, №813/5892/15, №826/9464/18 у цій справі поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, необхідно тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію не лише адміністративних судів, а взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Позивачем не подано до суду клопотання про повернення судового збору.
Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 КАС України, суд
Закрити провадження в адміністративній справі № 320/8386/24.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Лисенко В.І.