про закриття провадження у справі
04 червня 2025 року м.Київ №320/2772/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТСІТІ" до Антимонопольного комітету України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "АРТСІТІ" з позовом до Антимонопольного комітету України, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Антимонопольного комітету України з прийняття Розпорядження Державного уповноваженого АМК України від 12 липня 2021 року №03/169-р «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі №145-26.13/85-21;
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Державного уповноваженого АМК України від 12 липня 2021 року №03/169-р «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі №145-26.13/85-21;
- визнати протиправними дії Антимонопольного комітету України з початку розгляду справи №145-26.13/85-21 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Ухвалою суду від 15.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 04.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про здійснення розгляду справи у порядку загального позовного провадження та у закритих судових засіданнях.
24.03.2023 представником Антимонопольного комітету України подано до суду клопотання про закриття провадження у справі.
Дане клопотання обґрунтовано тим, що виходячи з норм Закону України «Про захист економічної конкуренції» усі справи зі спорів про оскарження дій органів Комітету у зв'язку із розглядом справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції є правовідносинами пов'язаними із захистом економічної конкуренції, у тому числі винесення державним уповноваженим розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. А тому, на думку відповідача, враховуючи ст. 2 вказаного Закону та положення статей 19, 27 КАС України, дана справа підвідомча не адміністративному, а господарському суду і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Розглянувши подане клопотання про закриття провадження у справі, матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд при зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У той же час, стаття 27 Кодексу адміністративного судочинства України, як спеціальна норма, визначає виключну підсудність окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, зокрема, щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи.
Отже, в контексті наведеного юрисдикція Київського окружного адміністративного суду поширюється не на всі публічно-правові спори, де відповідачем є Антимонопольний комітет України, а лише на спори у яких оскаржуються виключно його рішення з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання.
Предметом оскарження у даній справі є дії Антимонопольного комітету України щодо прийняття Розпорядження Державного уповноваженого АМК України від 12 липня 2021 року №03/169-р «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі №145-26.13/85-21.
Судом встановлено, що Розпорядження Державного уповноваженого АМК України від 12 липня 2021 року №03/169-р (справа № 145-25.13/85-21) розпочато розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, за ознаками вчинення позивачем порушень, передбачених пунктом 4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: «ДК 021:2015:34110000-1: Легкові автомобілі» (оголошення № UA-2018-12-28-002014-b) і «ДК 021:2015:34110000-1: Легкові автомобілі» (оголошення № UA-2019-02-19-001206-b), проведених Державною екологічною інспекцією України.
Тобто позивачем оскаржуються дії державного уповноваженого Комітету з прийняття рішення (розпорядження) від 12 липня 2021 року №03/169-р та саме розпорядження від 12 липня 2021 року №03/169-р про початок розгляду справи за ознаками вчинення позивачем порушень, передбачених пунктом 4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
За вказаних обставин, суд зазначає, що оскаржувані дії не стосуються рішення Антимонопольного комітету України з розгляду скарги про порушення законодавства у сфері публічних закупівель або державної допомоги суб'єктам господарювання, тому дана справа не відноситься до юрисдикції окружного адміністративного суду.
Натомість позивачем фактично оскаржуються дії Антимонопольного комітету України, що виникають з відносин, пов'язаних з захистом економічної конкуренції.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2019 року (справа № 826/9341/17), від 19 червня 2019 року (справа № 802/385/18-а), від 06 листопада 2019 року (справа № 826/3731/18) неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з оскарженням дій, розпорядження Державного уповноваженого АМК України від 12 липня 2021 року №03/169-р «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі №145-26.13/85-21.
Водночас, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Пунктом 7 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Таким чином, положеннями ГПК України віднесено розгляд категорії справ у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, до господарського судочинства.
Суд звертає увагу, що фактично позивач оскаржує дії органу Антимонопольного комітету України у сфері відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, що відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України віднесено до компетенції господарських судів.
Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, висловлений зокрема у справах № 820/2953/18, № 910/23000/17, № 922/3506/18, № 640/2475/19, відповідно до якого всі справи у спорах, що виникли з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства і не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Такі справи включають не лише спори, безпосередньо пов'язані з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, та справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, але і інші спори, у тому числі, пов'язані з оскарженням інших дій або бездіяльності органів Антимонопольного комітету України. З огляду на зазначене, до юрисдикції господарських судів віднесено не тільки справи, предметом яких є оскарження рішень Антимонопольного комітету України, а також інші справи, які виникають з правовідносин, які врегульовано законодавством про захист економічної конкуренції.
Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 30 липня 2024 року у справі №160/8936/21.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки спір у цій справі виник з приводу рішення територіального органу АМК, пов'язаного з розглядом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, то даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду за правилами ГПК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, у зв'язку з чим подане представником відповідача клопотання підлягає до задоволення, а справа - закриттю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТСІТІ" до Антимонопольного комітету України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження.
Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Лисенко В.І.