04 червня 2025 року справа №320/19192/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнати протиправною та скасувати постанови, -
Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Романа Величка серія ВП № 77549127 від 18.03.2025 про відкриття виконавчого провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, визначеного статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою стягувача, а службова записка Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини № 2257-5.2.2-23 від 27.07.2024 року не є такою заявою у розумінні вищезазначених норм Закону, а тому не може вважатися належною підставою для відкриття виконавчого провадження. Відповідно до статей 2, 6 і 7 Закону України «Про державну виконавчу службу», державний виконавець повинен діяти в межах чинного законодавства, не допускаючи порушення прав громадян та юридичних осіб, однак, всупереч зазначеним вимогам, державним виконавцем 18.03.2025 прийнято постанову серії ВП № 77549127 з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про державну виконавчу службу», що призвело до порушення законних прав та інтересів Національного агентства. У зв'язку з цим постанова підлягає скасуванню як така, що винесена без належної правової підстави.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/19192/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/19192/25 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 клопотання Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про зупинення виконавчого провадження до розгляду позовної заяви Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів по суті, викладене у пункті другому прохальної частини позовної заяви, - повернуто без розгляду.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі № 320/44391/23 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, а також до Центрального міжрегіонального територіального управління цього агентства.
Зокрема, судом вирішено:
визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства від 06 листопада 2023 року № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Центрального міжрегіонального територіального управління з 07.11.2023;
стягнути з Центрального міжрегіонального територіального управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 778 334,16 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць - 47 459,37 гривень.
Судове рішення не набрало законної сили.
18.03.2025 до АРМА через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС надійшла Постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Романа Величка серії ВП № 77549127 від 18.03.2025 про відкриття виконавчого провадження.
Зі змісту Постанови вбачається, що виконавче провадження відкрито на підставі службової записки Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Маргарити Сокоренко № 2257-5.2.2-23 від 27.07.2024, яка не є заявою стягувача у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач вважає, що вказана Постанова є незаконною та такою, що порушує його права і інтереси, а відтак підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, серед переліченого: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки, а також виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з урахуванням вказаного, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 №1404-VIII).
Згідно з абз.1 ч.1 ст.19 Закону №1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону №1404-VIII).
Згідно з ч.5 ст.19 Закону №1404-VIII боржник, серед іншого, зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону №1404-VIII).
Суд зазначає, що згідно з п.1 ч.1ст.26 Закону №1404-VIIIвиконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону- за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з ч. 5ст. 26 Закону №1404-VIIIвиконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Таким чином суд погоджується з доводами позивача про те, що службова записка Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Маргарити Сокоренко № 2257-5.2.2-23 від 27.07.2024 не є заявою стягувача у розумінні вищенаведених норм Закону.
Відповідно до вимог статей 6 і 7 зазначеного Закону, працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушень прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.
В той же час державним виконавцем із порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про державну виконавчу службу» було винесено постанову від 18.03.2025 серії ВП № 77549127, якою порушено законні права та інтереси Національного агентства.
У зв'язку з цим, на думку суду, оскаржена постанова підлягає скасуванню.
Суд також зазначає про те, що 17.02.2025 через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС, Національне агентство в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України звернулося до Київського окружного адміністративного суду із заявою про роз'яснення судового рішення (вих. № 1553/7.2.13-22-25/7.2 від 17.02.2025).
Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про забезпечення позову у справі за позовною заявою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнати протиправною та скасувати постанови підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем сплачено 2422,40 грн судового збору за подання даного адміністративного позову.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів понесення судових витрат суб'єктом владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнати протиправною та скасувати постанови, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Романа Величка серія ВП № 77549127 від 18.03.2025 про відкриття виконавчого провадження.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.