04 червня 2025 року м.Київ № 320/32630/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мігтрейд ЛТД» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови
Товариства з обмеженою відповідальністю «Мігтрейд ЛТД» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови відповідача №84705/ТД/ДПС/ФС-29 від 19 червня 2024 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 19 червня 2024 року 84705/ТД/ДПС/ФС-29,є протиправною та підлягає скасуванню оскільки прийнято на підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві від 20 грудня 2023 №84705/26/15/07/43585322.
Оскільки у спірних правовідносинах 20.12.2023 року була проведена фактична, а не документальна виїзна перевірка та за результатами цієї перевірки складено акт фактичної, а не документальної виїзної перевірки, то є підстави констатувати, що обставини допущення позивачем порушення вимог статей 21 та 24 КЗпП України не можуть підтверджуватися актом фактичної перевірки від 20 грудня 2023№84705/26/15/07/43585322, який одержаний податковим органом з порушенням порядку, встановленого законом.
Відтак, постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Центрального міжрегіонального управлінням Державної служби з питань праці №84705/ТД/ДПС/ФС-29 від 19 червня 2024 року, що прийнята на підставі акта фактичної перевірки від 20 грудня 2023 року №84705/26/15/07/43585322, не може вважатися правомірною. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у задоволенні заяви Товариству з обмеженою відповідальністю «Мігтрейд-ЛТД» про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач не погодившись з доводами викладеними у позовній заяві подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що на адресу Міжрегіонального управління буди надані копії матеріалів перевірки Головного управління ДПС у м. Києві фактичної перевірки ТОВ «Мігтрейд-ЛТД», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 83/2, щодо контролю за дотриманням норм законодавства з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати належних податків та зборів до бюджету (в порядку підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту. 80.2.7 пункту80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України).
В ході проведення перевірки ТОВ «Мігтрейд-ЛТД'у період з 11 грудня 2023 року по 20 грудня 2023 року встановлено факт використання праці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (виконувала трудову функцію продавця - касира) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (виконувала трудову функцію продавця - касира), без належного оформлення трудових відносин із зазначеним суб'єктом господарювання. За результатами розгляду вищевказаних матеріалів Міжрегіональним управлінням була винесена постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 19 червня 2024 року № 84705/ТД/ДПС/ФС-29 у розмірі 67 000 грн. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
У наданій відповіді на відзив представник позивача зазначає, що порушення проведення процедури перевірки нівелюють її наслідки. Просить суд задовольнити позов.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку ТОВ «Мігтрейд-ЛТД» за результатами якої складено акт №84705/26/15/07/43585322.
В ході проведення перевірки у період з11 грудня 2023 року по 20 грудня 2023 року ТОВ «Мігтрейд-ЛТД» встановлено факт використання праці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (виконувала трудову функцію продавця - касира) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (виконувала трудову функцію продавця - касира), без належного оформлення трудових відносин із зазначеним суб'єктом господарювання.
На адресу Міжрегіонального управління буди надані копії матеріалів перевірки Головного управління ДПС у м. Києві фактичної перевірки ТОВ «Мігтрейд-ЛТД», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 83/2 щодо контролю за дотриманням норм законодавства з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати належних податків та зборів до бюджету.
Міжрегіональним управління було повідомлено ТОВ «Мігтрейд-ЛТД» про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю передбачене частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, який відбувся 06.06.2024 об 11:00, розгляд справи здійснювавсяу присутності представника ТОВ «Мігтрейд-ЛТД» - Алфьорова Григорія Івановича.
За результатами розгляду вищевказаних матеріалів Міжрегіональним управлінням була винесена постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 19.06.2024№ 84705/ТД/ДПС/ФС-29 у розмірі 67 000 грн.
Не погодившись із постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 19.06.2024№ 84705/ТД/ДПС/ФС-29 позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.
В контексті встановлених обставин справи та основних аргументів учасників справи суд першочергово вважає за доцільне дослідити питання правомірності винесення спірного рішення в частині наявності повноважень у відповідача притягувати позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5)при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 265 Кодексу законів про працю України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю») штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі № 640/17424/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», якою, серед іншого, внесено зміни до Порядку № 509, в тому числі в частині можливості накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а також порядку розгляду справи про накладення штрафу.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року набрало законної сили 14 вересня 2021 року.
Згідно з приписами статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
30 вересня 2010 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 20-рп/2010 у справі щодо конституційності Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08 грудня 2004 року № 2222-IV, яким визначено юридичні наслідки визнання нормативно-правового акта нечинним, часові межі чинності такого акта, а також і відповідні межі дії відновлених норм з початкової редакції Основного Закону.
Водночас, суд вважає, що визнання нечинною з 14 вересня 2021 року в судовому порядку постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (розгляду справи про накладення штрафу і винесення спірної постанови про накладення штрафу) відповідні норми постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823не підлягали застосуванню.
Отже, враховуючи зазначене вище, Порядок № 509 підлягав застосуванню в редакції, чинній до внесення в нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю».
Так, пунктом 2 Порядку № 509 у відповідній редакції передбачалося можливість накладення штрафу на підставі акта лише документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а не акта фактичної перевірки, що має місце в даному спорі.
У розумінні вимог статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
З огляду на вищезазначене, докази, отримані за результатами вказаного заходу державного контролю (фактичної перевірки податкового органу) та відображені в акті Головного управління ДПС у м. Києві від 21 грудня 2023 року №84705/06/15/07/43585322 є недопустимими доказами.
Враховуючи наведені нормативно-правові акти та обставини, встановлені у справі, суд зауважує, що прийняття відповідачем постанови від 19 червня 2024 року №84705/ТД/ДПС/ФС-29 про накладення штрафу на підставі акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у м. Києві є протиправним, а тому оскаржувана постанова, є протиправною та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі від 10 жовтня 2023 року № 560/8860/23, від 18 грудня 2023 року у справі № 560/11950/23.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 05 лютого 2019 року у справі № 821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі № 2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі № 807/242/14, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
При цьому, суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки, що відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 30 червня 2019 року у справі №825/1747/17, від 21 січня 2021 року у справі № 821/845/18, від 21 січня 2021 року у справі № 826/3200/14 та інших.
За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень, та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, а тому на користь позивача належить стягнути 2 422,40 грн судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мігтрейд ЛТД'задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №84705/ТД/ДПС/ФС-29 від 19 червня 2024 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мігтрейд ЛТД»(ЄДРПОУ 34736210; місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд 87, оф.19) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (ЄДРПОУ 44681053, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.