04 червня 2025 року справа №826/7734/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідних посадових осіб Міністерства оборони України, у тому числі Генерального штабу Збройних Сил України (як головного органу військового управління, який перебуває у підпорядкуванні Міністерства оборони України), щодо прийняття рішення про призначення позивача на нижчу посаду старшого офіцера групи військових ритуалів відділу організації патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (по АДРЕСА_1 ) за станом здоров'я на підставі висновку військово-лікарської комісії,
- визнати протиправним рішення Генерального штабу Збройних Сил України, що було реалізоване пунктом 6 параграфа 1 наказу тимчасово виконуючого обов'язки першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 17.01.2017 № 6 (по особовому складу), в частині увільнення позивача з посади старшого офіцера відділу розшукової роботи управління організації охорони, патрульно-постової служби та розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначення на посаду старшого офіцера групи військових ритуалів відділу організації патрульно- постової служби, розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (по АДРЕСА_1 ) за станом здоров'я на підставі висновку військово- лікарської комісії,
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України щодо поновлення позивача на попередній або за згодою позивача на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді під час досудового врегулювання спору та проходження позивачем військової служби після незаконного переміщення по службі в період з липня по червень 2017 року,
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, що виразилися у відмові в скасуванні оскаржуваного наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 17.01.2017 № 6 (по особовому складу) в частині переміщення позивача на нижчу посаду за станом здоров'я та в поновленні порушених прав, законних інтересів та свобод позивача під час досудового врегулювання спору після звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини у червні 2017 року,
- скасувати пункт 6 параграфа 1 наказу тимчасово виконуючого обов'язки першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 17.01.2017 № 6 (по особовому складу) в частині увільнення позивача з посади старшого офіцера відділу розшукової роботи управління організації охорони, патрульно-постової служби та розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначення на посаду старшого офіцера групи військових ритуалів відділу організації патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за станом здоров'я на підставі висновку військово-лікарської комісії, як такий, що виданий з порушенням чинного законодавства та є незаконним,
- зобов'язати Міністерство оборони України внести зміни до наказу Міністра оборони України від 03.05.2017 № 294 (по особовому складу), шляхом викладення абзацу першого пункту 11 параграфа 4 у наступній редакції: "11. Полковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу розшукової роботи управління організації охорони, патрульно-постової служби та розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 ",
- зобов'язати Міністерство оборони України забезпечити здійснення перерахунку та виплату позивачу різниці матеріального і грошового забезпечення за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які позивач недоотримав внаслідок незаконного переміщення з посади старшого офіцера відділу розшукової роботи управління організації охорони, патрульно-постової служби та розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаду старшого офіцера групи військових ритуалів відділу організації патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (по АДРЕСА_1 ) за період з лютого по червень 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум та виплати всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премій та винагород, які позивач отримував до такого переміщення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби,
- зобов'язати Міністерство оборони України забезпечити здійснення перерахунку та виплату позивачу рівноцінної та повної компенсації втрат доходів за сплату відповідно до розділу IV Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з одержаного перерахунку виплати мені зазначеної в абзаці четвертому цього пункту різниці матеріального і грошового забезпечення за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, як таку, що не компенсується відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України з вини відповідних посадових осіб через несвоєчасне усунення порушень в призначенні позивача за станом здоров'я на нижчу посаду до часу звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини,
- зобов'язати Міністерство оборони України забезпечити внесення відповідних змін до організаційно-розпорядчих (у тому числі із кадрових питань), адміністративно-господарчих та фінансових документів (у тому числі структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ) у зв'язку із скасуванням пункту 6 параграфа 1 наказу тимчасово виконуючого обов'язки першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 17.01.2017 № 6 (по особовому складу) та поновленням позивача на попередній посаді із подальшим звільненням з військової служби,
- зобов'язати Міністерство оборони України забезпечити надання позивачу всіх необхідних копій, витягів та довідок (у тому числі, структурними підрозділами Генерального штабу Збройних Сил України, військовими частинами А0880 та НОМЕР_2 ), пов'язаних із скасуванням пункту 6 параграфа 1 наказу тимчасово виконуючого обов'язки першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 17.01.2017 № 6 (по особовому складу) та поновленням позивача на попередній посаді із подальшим звільненням з військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України забезпечити призначення та проведення службового розслідувань із прийняттям за результатами їх проведення рішень про притягнення винних посадових осіб до юридичної (у тому числі матеріальної) відповідальності за фактами незаконного призначення позивача на підставі пункту 6 параграфа 1 наказу тимчасово виконуючого обов'язки першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 17.01.2017 № 6 (по особовому складу) на нижчу посаду за станом здоров'я та неприйняття своєчасних заходів щодо поновлення позивача на попередній або за моєю згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді відповідно до вимог пункту 2 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" під час проходження позивачем військової служби до часу звільнення з неї та виключення зі списків особового складу військової частини;
- стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду в сумі 292800 (двісті дев'яносто дві тисячі вісімсот) грн. за рахунок посадових осіб, встановлених під час проведення відповідного службового розслідування, та визнаних винними в незаконному призначенні позивача на підставі пункту 6 параграфа 1 наказу тимчасово виконуючого обов'язки першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 17.01.2017 № 6 (по особовому складу) на нижчу посаду за станом здоров'я та визнаних винними в неприйнятті своєчасних заходів щодо поновлення позивача на попередній або за моєю згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді відповідно до вимог пункту 2 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" під час проходження позивачем військової служби до часу звільнення з неї та виключення зі списків особового складу військової частини, в порядку, визначеному відповідним наказом за результатами проведення такого службового розслідування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.01.2017 №6 його увільнено від займаної посади та призначено на посаду старшого офіцера групи військових ритуалів відділу організації патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 . На переконання позивача, вказаний наказ є протиправним, оскільки такий виданий без його згоди. З огляду на зазначене позивач вважає оскаржений наказ заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України в частині, що його стосується протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду позовну заяву передано на розгляд судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 призначено справу №826/7734/18 до розгляду та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє, вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Представник відповідача у відзивах на позовну проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що при виданні оскаржуваного наказу заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України діяв на законних підставах у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, передбачених п.82 згаданого Положення.
Також сторони надали до суду відповідь на відзив та заперечення на відповідь, в яких додактово аргументували свої правові позиції.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач до 09.06.2017 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №2794 від 31.10.2016 позивача визнано обмежено придатним до військової служби.
Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.01.2017 №6 ОСОБА_1 увільнено від займаної посади - старшого офіцера відділу розшукової роботи управління організації охорони, патрульно-постової служби та розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначено на посаду старшого офіцера групи військових ритуалів відділу організації патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 ) відповідно до п.82 Положення - за станом здоров'я - на підставі висновку ВЛК з шпк «підполковник» на «майор».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням, здійснював заходи щодо досудового врегулювання спору, однак, не отримавши бажаного результату, звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі за текстом Закон).
Так, відповідно до частини першої вказаного Закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону).
Згідно з частиною дев'ятою статті 6 Закону, порядок проходження військової служби військовослужбовцями, які не обіймають військових посад, установлюється положеннями про проходження військової служби.
Частиною тринадцятою вказаної статті передбачено, що військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
Порядок проходження військової служби у Збройних силах України громадянами України визначено відповідним Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі за текстом - Положення).
На час виникнення спірних правовідносин, пунктом 12 Положення передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до приписів пункту 40 Положення, у разі переміщення по службі військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для дальшого проходження військової служби дія контракту про проходження військової служби не припиняється. Окремі умови контракту за новим місцем служби можуть бути переглянуті та засвідчені підписами сторін контракту.
Приписами пункту 82 Положення встановлено, що призначення військовослужбовців на нижчі посади здійснюється, зокрема, за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії.
Військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду (пункт 83 Положення).
Згідно з приписами пункту 90 Положення, необхідність і терміновість переміщення військовослужбовців, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі і визнані військово-лікарською комісією за станом здоров'я обмежено придатними до військової служби, з посад, що вони займають, на інші посади, на яких вони можуть виконувати обов'язки військової служби з урахуванням стану здоров'я, підготовки і досвіду служби, визначаються командирами (начальниками), які мають право призначати військовослужбовців на відповідні посади.
Переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.
Переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України, з'єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з'єднання, військові частини та оперативні командування, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи (пункт 110 Положення).
Відповідно до пункту 112 Положення, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 було затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі за текстом Інструкція).
Вказана Інструкція визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153.
Так, відповідно до пункту 4.1. розділу IV «Призначення на посади та звільнення з посад» Інструкції, військовослужбовці Збройних Сил України призначаються на військові посади, передбачені штатами (штатними розписами) військових частин.
План переміщення на посади складається для комплектування вакантних посад, а також посад, які планується вивільнити внаслідок звільнення і вибуття військовослужбовців із виключенням зі списків військової частини протягом календарного року. До Плану переміщення на посади включаються такі посади, зокрема, які є неукомплектованими. План переміщення на посади складається в кадровому органі кожної номенклатури призначення за існуючими посадами. Проект Плану переміщення на посади складають посадові особи кадрових органів (пункт 4.8. Інструкції).
Згідно з приписами пункту 4.9, підставами для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення військовослужбовців є: на нижчі посади - витяг із Плану переміщення на посади або в разі здійснення незапланованого переміщення - Подання (додаток 1).
За твердженням відповідача, що не спростовано позивачем, переміщення останнього здійснено у зв'язку із неможливістю проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії.
Так, до матеріалів справи позивачем надано копію свідоцтва про хворобу №2794 від 31.10.2016 відповідно до якого позивача визнано обмежено придатним до військової служби.
Дослідивши витяг з наказу Генерального штабу ЗСУ №6 від 17.01.2017, судом було встановлено, що ОСОБА_1 увільнено з займаної посади та призначено на нижчу посаду за станом здоров'я - на підставі висновку ВЛК.
Тобто, вказаний наказ було видано виключно на підставі свідоцтва про хворобу, що відповідає вимогам Положення.
Доказів незгоди чи оскарження позивача із висновком ВЛК матеріали справи не містять.
Що стосується твердження позивача, що звільнення його з однієї посади та призначення на іншу відбулось без його згоди, то суд сприймає дані твердження критично, та звертав увагу, що приписами пункту 82 Положення встановлено, що призначення військовослужбовців на нижчі посади, зокрема, за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії, без згоди військовослужбовця.
В таких випадках, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої без його згоди, крім таких випадків, передбачених пунктом 112 Положення.
Разом з тим, під час судового розгляду справи, позивач не надав суду доказів щодо неможливості його переміщення, у зв'язку з вичерпним переліком підстав, визначених приписами пункту 112 Положення.
При цьому, відповідач наполягає, що переміщення позивача було здійснено у зв'язку із неможливістю проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії.
Відповідно до пункту 1 Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №406/2011 (далі Положення №406/2011) Генеральний штаб Збройних Сил України (Генеральний штаб) є головним військовим органом з планування оборони держави, управління застосуванням Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями (далі - інші військові формування), органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, Державною спеціальною службою транспорту (далі - Держспецтрансслужба) і Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно підпунктів 1 та 4 пункту 10 Положення №406/2011 Начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними Силами, а також організовує стратегічне розгортання і застосування Збройних Сил, з'єднань і військових частин інших військових формувань, їх органів управління, переданих у підпорядкування відповідним органам військового управління Збройних Сил та, зокрема, спрямовує і контролює здійснення заходів щодо підготовки Збройних Сил, підтримання військ (сил) Збройних Сил у бойовій та мобілізаційній готовності, комплектування їх особовим складом, проведення призову, прийняття громадян на військову службу, визначення потреб і ресурсів, необхідних для виконання завдань, покладених на Збройні Сили.
Відповідно до статті 28 Статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати
рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи
із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Згідно статті 35 Статуту Збройних Сил України, накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
З системного аналізу вищевикладених норм, суд дійшов до висновку, що начальник Генштабу-Головнокомандувач ЗСУ має всі повноваження на віддання усних наказів (рішень), зокрема, і щодо увільнення військовослужбовців та призначення на інші посади.
Крім того, суд зазначає, що в даному випадку, порядок проходження позивачем військової служби за контрактом регулюється спеціальними нормами, при цьому, вимоги Кодексу законів про працю України є загальними.
Таким чином, проаналізувавши наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що переміщення позивача з однієї посади на нижчу посаду було здійснено правомірно, у відповідності до приписів нормативно-правових актів, що регламентують порядок проходження служби військовослужбовцями Збройних сил України. Зворотного позивачем під час судового розгляду справи не доведено, при цьому, матеріали справи спростовуються твердження позивача, зазначені в позовній заяві.
Враховуючи викладене, оскаржений наказ Генерального штабу ЗСУ №6 від 17.01.2017 відповідає зазначеним у статті 2 КАС України вимогам, а тому не підлягає скасуванню.
Враховуючи вказане, суд також не вбачає підстав для задоволення решти позовних вимог як похідних.
Разом з тим суд зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення завданої моральної шкоди в розмірі 292800 грн. задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 №5 зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд зважає, що позивачем до позовної заяви не подано жодних відомостей, які б свідчили про ступінь страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, достовірність відомостей, що саме дії відповідача погіршили стан його здоров'я або спричинили зміни у його життєвих і виробничих стосунках, ступіні зниження престижу, ділової репутації, тобто позивачем не надано жодних доказів, які б слугували підставою для відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим суд зазначає, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Враховуючи те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправність дій відповідачів, позовна вимога про відшкодування моральних збитків задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, - відмовити;
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.