ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" червня 2025 р. справа № 300/1909/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу, який утворився внаслідок несплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової і нежитлової нерухомості на загальну суму 26 867,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у сумі 26 867,46 грн, що виник унаслідок несплати податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Враховуючи те, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, надіслану відповідачу, сума податкового боргу добровільно не сплачена, позивач просить стягнути дану заборгованість з відповідача.
Згідно відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області, з 18.05.2018 відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (зв. ст. а.с. 27).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 16.04.2025 надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, яка зазначена у відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області: вул. Ольги Плешкан, 32, м. Снятин, Коломийський район, Івано-Франківська обл.
Однак, поштове відправлення повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку без вручення, з відміткою «адресат відсутній» з проставленням календарного штемпеля 13.04.2025 (а.с. 33).
Пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі № 0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі № 520/1066/2020.
Відтак, у силу вимог пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином.
Водночас, попри неотримання ухвали про відкриття провадження від 03.04.2025, після ознайомлення представником відповідача з матеріалами справи (а.с. 37), остання подала суду відзив, у якому заперечила проти задоволення позовних вимог і зазначила, що податкових повідомлень-рішень не отримувала та такі направлялись за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за адресою, яка не є адресою місця реєстрації проживання ОСОБА_1 . Відтак, вважає що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник борг, вважаються неврученими, а відповідач - неповідомленою про наявність податкового зобов'язання (а.с. 46-47).
29.04.2025 ГУ ДПС в Івано-Франківській області подало суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що місце проживання і податкова адреса не є тотожними поняттями. Так, наголошено, що відповідно до відомостей Державного реєстру платників податків - фізичних осіб, податкова адреса ОСОБА_1 з 19.04.2022 по 07.03.2024 значилась « АДРЕСА_2 », а з 07.03.2024 податковою адресою відповідача є « АДРЕСА_1 ». Відтак, представник відповідач вказує на тому, що податкові повідомлення-рішення, а також податкова вимога направлялись відповідачу за її податковою адресою (а.с. 51-54).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області як платник податків.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про борг за платежами від 13.03.2025 за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою:
податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на загальну суму 18 641,46 грн;
податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, на загальну суму 8 226,00 грн (а.с. 4).
Податкові зобов'язання у встановлений законом строк відповідач не сплатила, у результаті чого виникла податкова заборгованість на зазначену суму.
У зв'язку із добровільною несплатою податкових зобов'язань відповідачем, реалізуючи свої повноваження, позивач звернувся з цим позовом до суду з метою стягнення податкового боргу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пунктів 37.1, 37.2 статті 37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Згідно підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.
Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Так, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою податку на майно (підпункт 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України).
Судом з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, серед іншого:
об'єкта нежитлової нерухомості - будівлі, магазину, кафе-бару за адресою: АДРЕСА_3 ;
об'єкта житлової нерухомості - житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-15).
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1, підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування - об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3 статті 37 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Отже, відповідач у відповідності до пункту 15.1 статті 15 та підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України являється платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та згідно пункту 16.1.4 статті 16, статті 266 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 вказаного Кодексу визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пунктом 266.4 статті 266 Податкового кодексу України визначено пільги із сплати податку. Так, згідно підпункту 266.4.1 пункту 266.4 коментованої статті база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 266.7 статті 266 Податкового кодексу України встановлено порядок обчислення суми податку.
Так, згідно підпункту 266.7.1 статті обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
За наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку) (пп. 266.7.1-1. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно правил, установлених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7, підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
Пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Судом встановлено, що позивачем винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:
щодо житлової нерухомості на загальну суму 18 641,46 грн:
- №0018132-2411-0912-UA26080230000035462 від 09.02.2024 за 2023 рік на суму 7 511,03 грн (а.с. 6);
- №0018130-2411-0912-UA26080230000035462 від 09.02.2024 за 2022 рік на суму 7 286,83 грн (а.с. 8);
- №0018129-2411-0912-UA26080230000035462 від 09.02.2024 за 2021 рік на суму 3 843,60 грн (а.с. 9);
щодо житлової нерухомості на загальну суму 8 226,00 грн:
- №0018133-2411-0912-UA26080230000035462 від 09.02.2024 за 2023 рік на суму 3 061,90 грн (а.с. 6);
- №0018131-2411-0912-UA26080230000035462 від 09.02.2024 за 2022 рік на суму 2 970,50 грн (а.с. 8);
- №0018128-2411-0912-UA26080230000035462 від 09.02.2024 за 2021 рік на суму 2 193,60 грн (а.с. 9).
Вказані податкові повідомлення-рішення направлено відповідачу, у відповідності до статті 42 ПК України, на адресу, яку позивач вважає податковою адресою згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків, рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу відповідача: АДРЕСА_2 , який повернуто на адресу податкового органу відділенням поштового зв'язку без вручення, з відміткою «адресат відсутній» з проставленням календарного штемпеля 14.03.2024 (а.с. 10).
Так, суд звертає увагу, що згідно відомостей з Державного реєстру платників податків - фізичних осіб, податкова адреса (місце проживання) ОСОБА_1 :
з 19.04.2002 по 07.03.2024 значиться: АДРЕСА_2 ;
з 07.03.2024 значиться: АДРЕСА_1 (а.с. 25).
В той же час, відповідач заперечує отримання згаданих вище повідомлень-рішень від ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.
Факт отримання документів платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов'язує відлік певних строків. Вважається, що документи належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місцезнаходження або податкову адресу.
Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Також згідно з пп. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи підприємця.
Із урахуванням наведеного, обов'язок щодо визначення податкової адреси покладено законом на платника податків. Останній зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка визначена останнім податковою адресою та за якою контролюючий орган надсилає адресовану платнику податків кореспонденцію.
В разі невиконання цього обов'язку платник податків не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції від контролюючого органу як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв'язку із настанням негативних для нього наслідків.
Стаття 42 ПК України передбачає умови, за дотримання яких кореспонденція від контролюючого органу до платника податків вважається належним чином надісланою, а саме:
якщо кореспонденцію надіслано за належною адресою платника податків, якою є його місцезнаходження та податкова адреса;
якщо поштове відправлення оформлено шляхом надіслання рекомендованого листа з повідомленням про вручення.
Також стаття 42 ПК України передбачає можливість вручення запиту особисто адресату чи його представнику.
Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Абзацом 2 п. 42.5 ст. 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Правова конструкція цієї норми жодним чином не визначає черговості або переважності застосування податковим органом будь-якого із зазначених способів. Вжиття у наведеному законодавчому приписі сполучника «або» вказує на рівнозначність зазначених способів та можливість використання будь-якого із них за вибором податкового органу.
При цьому надіслання у розумінні цієї норми передбачає направлення адресатові (платникові) кореспонденції з повідомленням про вручення. Тобто, для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту.
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Приписами Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 передбачено, що:
податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу (п. 2 розділу ІІІ);
якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абз. 1 п. 4 розділу ІІІ).
Так, згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області (зв. ст. а.с. 27), а також згідно з витягом з реєстру територіальної громади (а.с. 43), ОСОБА_1 з 18.05.2018 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, як уже зазначено судом вище, згідно відомостей з Державного реєстру платників податків - фізичних осіб, податкова адреса (місце проживання) ОСОБА_1 :
з 19.04.2002 по 07.03.2024 значиться: АДРЕСА_2 ;
з 07.03.2024 значиться: АДРЕСА_1 (а.с. 25).
Так, відповідно до п. 70.1 ст. 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
Відповідно до п. 70.6 ст. 70 ПК України, органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб зобов'язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
Порядок подання такої інформації та взаємодії суб'єктів інформаційних відносин визначається Кабінетом Міністрів України.
В силу приписів п. 70.7 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з п. 70.15 ст. 70 ПК України, відомості з Державного реєстру:
70.15.1. використовуються контролюючими органами виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України;
70.15.2. є інформацією з обмеженим доступом, крім відомостей про взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;
70.15.3. передаються до Єдиного державного демографічного реєстру для проведення верифікації даних про фізичних осіб відповідно до частин четвертої та сьомої статті 34 Закону України «Про публічні електронні реєстри» в обсягах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом (п. 65.2 ст. 65 ПК України).
Суд звертає увагу, що відповідач під час взяття на облік в податковому органі визначила свою податкову адресу - вул. Заводська, 51/2, м. Снятин, Коломийський район, Івано-Франківська обл. Вказана адреса підтверджується і відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого відповідач 23.05.2019 припинила свою підприємницьку діяльність як фізичної особи-підприємця та станом на дату припинення вказана адреса: АДРЕСА_2 .
У зв'язку із зміною реєстрації місця проживання відповідач не зверталася до податкового органу із заявою про внесення змін щодо даних, які вносяться до облікової картки платника податків, зокрема й після 23.05.2019; доказів зворотного під час судового розгляду не здобуто.
Таким чином, позивачем правомірно були скеровані податкові повідомлення-рішення на податкову адресу відповідача ( АДРЕСА_2 ).
В свою чергу, платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за визначеною ним податковою адресою, за якою податковий орган правомірно надсилає усю адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції податкового органу як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв'язку з настанням негативних для нього наслідків.
При вирішенні наведеного спору суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 20.05.2021 у справі №0940/1971/18, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Таким чином, з огляду на приписи ст. 42, п. 58.3 ст. 58 ПК України згадані вище податкові повідомлення-рішення вважаються врученими, відтак з цієї дати розпочинається 60-денний строк, передбачений для сплати платником податків відповідних грошових зобов'язань.
Оскільки відповідачем не було оскаржено в адміністративному чи судовому порядку податкові повідомлення-рішення, сплата податкових зобов'язань у строк, визначений підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, не відбулася, тому сума визначених грошових зобов'язань набула статусу узгоджених зобов'язань.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Отже, відповідно до вимог пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, у відповідача станом на дату розгляду справи є наявним податковий борг у загальному розмірі 26 867,46 грн, який підтверджується обліковими картками платника податків (а.с. 16-17).
Згідно з вимогами підпункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України позивач направив відповідачу на її податкову адресу, яка згідно відомостей з Державного реєстру платників податків - фізичних осіб змінена з 07.03.2024, а саме з цієї дати податкова адреса відповідача - Івано-Франківська область, Снятинський район, м. Снятин, вул. Ольги Плешкан, буд. 32, податкову вимогу «Ф» від 15.05.2024 №0006054-1307-0919 разом із з детальним розрахунком суми податкового боргу (а.с. 5). Водночас, як слідує із матеріалів справи, відповідач і за цією адресою поштове відправлення не отримала, оскільки відправлення повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку без вручення, з відміткою «адресат відсутній» з проставленням календарного штемпеля 27.05.2024 (а.с. 7).
Суд окремо звертає увагу, що відповідач наполягає на тому, що її адресою проживання з 2018 року є « АДРЕСА_4 », проте, як вбачається із матеріалів справи, і податкову вимогу, яка направлена контролюючим органом на цю адресу, і ухвалу суду про відкриття провадження від 03.04.2025 у цій справі №300/1891/25 ОСОБА_1 не отримує з незалежних від адресантів підстав.
Згідно із пунктом 87.1. статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Пунктом 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
У суду відсутні відомості про те, що податкова вимога форми «Ф» від 15.05.2024 №0006054-1307-0919 відповідачем відкликана та нею погашена.
Докази погашення податкового боргу у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, контролюючим органом дотримано процедуру повідомлення відповідача про наявні податкові зобов'язання та набуття податкового зобов'язання статусу податкового боргу.
Згідно підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право позивача на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни, визначені Податковим кодексом України, на переконання суду, звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення у спосіб, визначений Податковим кодексом України, є обґрунтованим та правомірним.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач зобов'язаний погасити заявлену до стягнення суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) в дохід бюджету податковий борг у розмірі 26 867 (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 46 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Головному управлінню ДПС в Івано-Франківській області та представнику відповідача рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.