04 червня 2025 року Справа № 280/1164/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
17.02.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у залишенні без відповіді заяви позивача від 17.12.2024 про виготовлення військово-облікового документу із зазначенням про виключення його з військового обліку;
зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 від 17.12.2024 про виготовлення військово-облікового документу із зазначенням про виключення його з військового обліку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до відповідача із заявою про виготовлення військово-облікового документу із зазначенням про виключення його з військового обліку. Проте, заяву відповідачем не розглянуто. Позивач зазначає, що був засуджений за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а отже в силу вимог п. 6 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» повинен бути виключити з військового обліку. Просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 21.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/1164/25 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач відзиву на позов не направив.
Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 17.12.2024 направив відповідачу заяву від 17.12.2024 про виготовлення військово-облікового документа із зазначенням про виключення з військового обліку.
В якості додатків до заяви зазначено: копія паспорта громадянина України, копія РНОКПП, копія вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2003 у справі № 1-188/2003, копія вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.03.2006 у справі № 1-225-06, дві фотокартки 3,5х4,5.
Відповідно до скріншоту з вебсайту «Укрпошти» поштове відправлення вручено відповідачу 20.12.2024.
Водночас, доказів надання відповіді на заяву матеріали справи не містять.
Наведені обставини зумовили звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів завтерджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559).
За визначенням пункту 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
За правилами пункту 2 Порядку № 559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Згідно пункту 3 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 559 бланк військово-облікового документа у паперовій формі виготовляється самостійно районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки або їх відділами (відповідними органами СБУ, підрозділами розвідувальних органів) згідно з вимогами, зазначеними у додатку 1.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або їх відділи (відповідні органи СБУ, підрозділи розвідувальних органів) можуть роздруковувати бланк військово-облікового документа, який формується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 14 Порядку № 559 установлено, що військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках зокрема, якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов'язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Пунктом 17 Порядку № 559 визначено, що для отримання (заміни) військово-облікового документа на бланку громадянин зобов'язаний особисто звернутися з письмовою заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (відповідного органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку та надати кольорову фотокартку встановленого розміру.
Якщо громадянин України за станом здоров'я не може пересуватися (є особою з обмеженою мобільністю) або визнаний в установленому порядку недієздатним, що підтверджується відповідними документами, із заявою може звернутися особа, яка здійснює за ним догляд, або його опікун.
Приписами пункту 18 Порядку № 559 визначено, що військово-обліковий документ на бланку повинен бути виданий (замінений) протягом п'яти робочих днів з дати реєстрації заяви в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки або його відділі (відповідному органі СБУ, підрозділі розвідувального органу).
Відповідно до статті 3 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Отже, у розглядуваному випадку звернення позивача, адресоване до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає передбаченому статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» терміну «заява», оскільки ОСОБА_1 звернувся до відповідача із вимогою про видачу військово-облікового документа на бланку з відміткою про виключення з військового обліку.
Статтею 15 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» унормовано, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до статті 20 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Таким чином, отримавши заяву позивача, відповідач мав її розглянути та вчинити одну з двох дій: або видати позивачу військово-обліковий документ на бланку з відміткою про виключення з військового обліку, або, якщо відповідач вважав, що для вирішення питання, поставленого в заяві ОСОБА_1 , необхідна його особиста присутність та надання додаткових документів, мав надати заявнику письмову відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян».
З огляду на викладене, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України суд доходить висновку, що визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 17.12.2024 та зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2024 в порядку та у строки, визначені Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян», забезпечить ефективне відновлення прав позивача.
Водночас, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 із зазначенням про виключення його з військового обліку задоволенню не підлягають як такі, що заявлені передчасно.
Так, суд зазначає, що направлені позивачем заява та додані до неї документи не розглядалися та оцінка їм не надавалася. Відповідно, у суду відсутні підстави вважати, що права позивача в даній частині при розгляді заяви будуть порушені.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно задовольнити частково.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на правову допомогу суд зазначає про таке.
Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Так, до матеріалів справи надано:
акт приймання виконаних робіт від 17.02.2025;
квитанцію до прибуткового касового ордера від 17.02.2025 на суму 10 000,00 грн.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі № 280/1266/19, від 25.03.2021 у справі № 645/3044/17, від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, договору про надання правничої допомоги суду не надано. Також, квитанція до прибуткового касового ордера від 17.02.2025 на суму 10 000,00 грн містить посилання на угоду від 28.07.2023 № 0728/01, але цієї угоди суду також не надано та її зміст суду невідомий.
Звідси, акт приймання виконаних робіт від 17.02.2025, квитанція до прибуткового касового ордера від 17.02.2025 не можуть вважатися належними та достовірними доказами понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 280/1164/25 у сумі 10 000,00 грн (як зазначено у позовній заяві), а отже вони є такими, що не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Разом із тим, в силу ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 17.12.2024.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 17.12.2024 в порядку та у строки, визначені Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян».
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
У стягненні на користь ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 10 000,00 грн - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 04.06.2025.
Суддя Ю.П. Бойченко