04 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/11518/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області:
- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М. М. від 10.04.2025 ВП №77179416 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн;
- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М. М. від 10.04.2025 ВП №77179416 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - позивач, Управління) обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 у справі №240/12348/24 ОСОБА_1 здійснено перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, за результатами якого його розмір значно зменшився, у зв'язку із чим прийнято рішення продовжувати виплачувати пенсію у попередньому розмірі. Вважає, що посадовими особами Управління забезпечено вжиття всіх належних заходів спрямованих на виконання зазначеного рішення суду повно та неухильно, до винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови.
Ухвалою суду від 13.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. У задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи відмовлено, розглядати справу постановлено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням положень ст.287 КАС України.
26.05.2025 від представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач, відділ) надійшов до суду відзив на позову, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Вважає, що позивач має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2024. При цьому, зауважує, що 12.02.2025, 10.03.2025 та 03.04.2025 до відділу надійшли заяви ОСОБА_1 щодо невиконання рішення суду. З метою перевірки виконання рішення суду державним виконавцем винесено вимогу від 12.03.2025, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській виконати рішення суду. У відповідь до відділу надійшов лист, яким повідомлено про те, що за результатами проведеного перерахунку щомісячного довічного утримання судді, його розмір значно зменшився, а тому така виплата продовжена у попередньому розмірі. Звертає увагу суду, на той факт, що у виконавчому листі, виданому на виконання рішення суду у справі №240/12348/24, чітко вказано порядок його виконання та спосіб, а саме: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 18.06.2024, з врахуванням висновків суду в мотивувальній частині. Вказує, що обов'язок виконати рішення суду у спосіб та порядок передбачений таким рішенням суду виникає у боржника з моменту набуття рішенням законної сили, а процедура передбачена Законом України "Про виконавче провадження" закріплює примусове виконання такого рішення та не покладає на боржника нових обов'язків. Стверджує, що боржник зобов'язаний виконати рішення суду у спосіб та порядок передбачений рішенням, а не симулювати його виконання у будь-який інший спосіб.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
На виконання рішення суду постановленого у справі №240/12348/24 Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який стягувачем пред'явлено до виконання та на підставі якого державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП №77179416 про що винесено постанову.
10.04.2025 в межах вказаного виконавчого провадження (ВП №77179416) державний виконавець виніс постанову, якою за невиконання рішення суду без поважних причин наклав на боржника штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.
Не погоджуючись із винесеною постановою державного виконавця представник позивача звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з частинами першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 75 цього ж Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Тобто даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), і в чому саме причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Аналіз викладеного, дає підстави для висновку, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Проаналізувавши вищевикладені норми, суд вважає за необхідне вказати, що підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання судового рішення саме за відсутності поважних причин.
Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 166 478,40 грн (184 996,00 x 90%) із врахуванням довідки рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 по справі №240/12348/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.01.2024 ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахунку 90% від суддівської винагороди (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду без обмеження його граничного розміру, визначеного відповідно до ст.135 Закону №1402-VІІІ, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028 грн, встановленого на 01.01.2024 Законом України "Про Державний бюджет на 2024 рік". Судом зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити різницю між донарахованим з 01.01.2024 розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченим.
Постановою Сьомого апеляційного суду від 02.12.2024 у справі №240/12348/24 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 скасовано та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 18.06.2024 з врахуванням висновків суду в мотивувальній частині. В решті задоволення позовних вимог відмовлено. Інших зобов'язань перед Головним управлінням судом не встановлено, судом не розглядалося питання щодо врахування довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З 18.02.2020 порядок визначення розмірів щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці регулюється ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.206 №1402-VІІІ, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Як стверджує державний виконавець у відзиві на позов, що у виконавчому листі, виданому на виконання рішення суду прийнятого у справі №240/12348/24 чітко вказано порядок його виконання та спосіб, а саме: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 18.06.2024 з врахуванням висновків суду в мотивувальній частині. Втім, відповідно до матеріалів виконавчого провадження та документів наданих боржником та стягувачем встановлено, що станом на 10.04.2025 рішення суду не виконане без поважних причин та проігноровані доводи наведені судом.
У той час, як стверджує представник позивача, за матеріалами пенсійної справи, стаж ОСОБА_1 на посаді судді становить 15 років 5 місяців 13 днів (з 20.02.1996 по 31.07.2011), тому при виконанні рішення у справі №240/12348/2 встановлено щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 50% від суддівської винагороди. Після перерахунку пенсії на виконання судового рішення №240/12348/24 розмір щомісячного довічного грошового утримання становив 133 232,00 грн (266 464 грн х 50%), що є менший ніж той, що отримує заявник 166 478,40 грн, що слугувало підставою для виплати такого утримання у попередньому розмірі.
Відповідно до п.9 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09.02.2023 №7-2, далі Порядок № №3-1), перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок. У разі якщо внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання зменшується, щомісячне довічне грошове утримання виплачується в раніше встановленому розмірі, про що орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, повідомляє суддю.
Отже, як свідчать матеріали справи, відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1 з 18.06.2024 проведений, втім його розмір був менший ніж попередній, а тому виплата щомісячного довічного грошового утримання продовжена у раніше встановленому розмірі.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що Управлінням забезпечено вжиття всіх належних заходів спрямованих на виконання зазначеного рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на вимогу рішення суду боржник вчинив дії щодо його виконання, а відповідач, на порушення наведених положень вимог Закону України №1404-VIII, не перевірив цього та не пересвідчився у наявності підстав, які слугували невиконанню рішення суду в частині виплати.
Серед іншого, слід відмітити, що позивач повідомляв державного виконавця про комплекс заходів для повного та неухильного виконання рішення суду.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №360/3573/20.
За таких обставин постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Миколи Корнєєва від 10.04.2025 ВП №77179416 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн є неправомірною та винесеною всупереч вимог чинного законодавства.
Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд вказує наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За змістом частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У той час, відповідно до п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень та за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Як свідчать матеріали справи, у судовому порядку оскаржувалася постанова державного виконавця про накладення штрафу за невиконання судового рішення.
Тобто подання даного адміністративного позову не є формою реалізації компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оскільки звернення до адміністративного суду, як умови для реалізації повноважень Пенсійного органу і забезпечення виконання його функцій не можна уподібнювати чи ототожнювати з реалізацією владних управлінських функцій цього органу.
Слід відмітити, що звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням відповідача, тому з метою такого звернення слугував захист порушених прав та інтересів, як сторони виконавчого провадження (боржника), а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
З огляду на викладене та застосовуючи висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.05.2023 та додатковій постанові від 30.10.2023 (справа №815/4246/17) суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяло не як суб'єкт владних повноважень, а як позивач (боржник) до суб'єкта владних повноважень відповідача, щодо оскарження постанови про накладення штрафу, при цьому будучи стороною виконавчого провадження, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 КАС України.
Враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 13559341) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі: відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ (майдан Соборний, 1, м.Житомир, 10014. ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.
Визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М. М. від 10.04.2025 ВП №77179416 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М. М. від 10.04.2025 ВП №77179416 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 копійок
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 04 червня 2025 р.
04.06.25