04 червня 2025 року Справа №160/15511/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
27.05.2025р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
- зобов'язати відповідача виконати рішення суду у повному обсязі, без самовільного зменшення пенсійної виплати;
- зобов'язати Пенсійний фонд здійснити виплату всієї суми пенсіон заборгованості за період з 01.12.2019р. по дату виконання рішення.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Згідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно до п.9 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Пунктом 23 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що відповідачами у адміністративних справах є ті суб'єкти владних повноважень, до яких звернуто позовні вимоги позивача; вимога щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії (похідна вимоги) може розглядатися адміністративними судами лише за умови, що така вимога поєднана з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (основною вимогою).
Відповідно до п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що наведену у частині п'ятій статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України правову категорію “зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямоване на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Разом з тим, як вбачається зі змісту заявленого позову позивачем заявлені лише похідні позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати рішення суду у повному обсязі, без самовільного зменшення пенсійної виплати; зобов'язання Пенсійного фонду здійснити виплату всієї суми пенсіон заборгованості за період з 01.12.2019р. по дату виконання рішення, при цьому, щодо таких позовних вимог позивачем до відповідача не заявлені позовні вимоги публічно-правового характеру про визнання протиправними рішення, дій або бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень чи його посадової особи, в порушення вимог ст.ст.4, 5, п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, позивачем заявлено позовні вимоги до Пенсійного фонду (органу з такою назвою не існує), який не є відповідачем у цій справі, в порушення вимог ст.ст.4, 5, п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також і суд звертає увагу позивача на те, що зі змісту позовної заяви взагалі не можливо ідентифікувати конкретного змісту позовних вимог та у ній не викладено обставин, якими позивача такі вимоги обґрунтовує, в порушення вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем разом із позовом подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору, в якому останній просить звільнити його як пенсіонера від сплати судового збору у даній справі на підставі п.18 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" та з урахуванням виключних обставин посилаючись, зокрема, на своє матеріальне становище.
Так, за приписами ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову, суд з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015р. №2 Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011року №3674-УІ Про судовий збір, а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. №2 виходить із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Так, за приписами ст.4 Закону України Про судовий збір встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2025р. складає 3028,00 грн.
Згідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Тобто, за подання даного позову з двома вимогами немайнового характеру позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн., виходячи із розрахунку: (3028,00 грн.*0,4)*2.
При цьому, позивачем на підтвердження скрутного майнового стану та неможливість сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. на момент подання даного позову жодних доказів (наприклад, довідки з пенсійного фонду, довідки з податкової служби за період з травня 2024 року по квітень 2025 року) не надано, в порушення вимог ст.8 Закону України Про судовий збір та ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, судом приймається до уваги і те, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Щодо посилань позивача на п.18 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", то суд звертає увагу позивача, що пункт 18 частини першої статті 5 було виключено на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.
Враховуючи вищенаведене, у адміністративного суду відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, а тому у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 4, 5, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:
1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому позивачеві слід:
- уточнити позовні вимоги та оформити позов з урахуванням способів захисту, передбачених ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначенням вимог публічно-правового характеру про визнання протиправними рішення, дій або бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо похідних позовних вимог позивача, у відповідності до вимог ст.ст.2, 4, 5, п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- визначитися із позовними вимогами до Пенсійного фонду (органу з такою назвою не існує), який не є відповідачем у цій справі, у відповідності до вимог ст.ст.2, 4, 5, п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- уточнити позовні вимоги та оформити позов таким чином щоб було можливо ідентифікувати конкретний зміст позовних вимог та із викладом у ній обставин, якими позивача такі вимоги обґрунтовує, у відповідності до вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
2) оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. або доказів майнового стану позивача за період з травня 2024 року по квітень 2025 року, які підтверджують неможливість сплатити судовий збір через майновий стан (довідки з податкової служби, з пенсійного фонду, інші докази), у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.8 Закону України Про судовий збір, ст.ст.2, 4, 5, п.4 ч.5 ст.160, ч.3 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позову у справі №160/15511/25 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачеві у п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому позивачеві слід:
- уточнити позовні вимоги та оформити позов з урахуванням способів захисту, передбачених ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначенням вимог публічно-правового характеру про визнання протиправними рішення, дій або бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо похідних позовних вимог позивача, у відповідності до вимог ст.ст.2, 4, 5, п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- визначитися із позовними вимогами до Пенсійного фонду (органу з такою назвою не існує), який не є відповідачем у цій справі, у відповідності до вимог ст.ст.2, 4, 5, п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- уточнити позовні вимоги та оформити позов таким чином щоб було можливо ідентифікувати конкретний зміст позовних вимог та із викладом у ній обставин, якими позивача такі вимоги обґрунтовує, у відповідності до вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
2) оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. або доказів майнового стану позивача за період з травня 2024 року по квітень 2025 року, які підтверджують неможливість сплатити судовий збір через майновий стан (довідки з податкової служби, з пенсійного фонду, інші докази), у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Реквізити, на які підлягає сплаті судовий збір: р/р отримувача №UA368999980313141206084004632 ГУК у Дніпропетровській області/Чечелівський район, код ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва