04 червня 2025 рокуСправа №160/8736/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ількова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 160/8736/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
24.03.2025р. через підсистему Електронний суд Товариство з обмеженою відповідальністю "Такт" звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській № 0022912302 від 14.01.2025 р. з податку на прибуток з іноземних юридичних осіб в частині взаємовідносин з нерезидентом адвокатом Лукьянченко Сергієм Васильовичем (російська федерація) в розмірі 3993,50 грн, штрафних санкцій в розмірі 25% на суму 998,50 грн та в частині взаємовідносинам з ТОВ "УГМК-Транс" (російська федерація) з податку на прибуток з іноземних юридичних осіб за 2 квартал 2019 року на суму 7253,76 грн за 2019 рік, та штрафних санкцій в розмірі 25% на суму 1813,50 грн, всього на суму 14 059,26 грн.;
- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати позивача на професійну правничу допомогу докази складу та обсягу яких будуть подані у справу після відкриття судом провадження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській № 0022912302 від 14.01.2025 року з податку на прибуток з іноземних юридичних осіб в частині взаємовідносин з нерезидентом адвокатом Лукьянченко Сергієм Васильовичем (російська федерація) в розмірі 3993,50 грн., штрафних санкцій в розмірі 25% на суму 998,50 грн. та в частині взаємовідносинам з ТОВ "УГМК-Транс" (російська федерація) з податку на прибуток з іноземних юридичних осіб за 2 квартал 2019 року на суму 7253,76 грн. за 2019 рік, та штрафних санкцій в розмірі 25% на суму 1813,50 грн., всього на суму 14 059,26 гривень.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" судові витрати з оплати судового збору в сумі 2422,00 гривень.
02.06.2025 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача, в якій він просить суд:
- приєднати до матеріалів справи акт прийому-передачі адвокатських послуг від 21 квітня 2025 року, платіжну інструкцію № 10136 від 30.05.2025 р на суму 6750,00 грн про оплату гонорару в цій справі;
- визнати що розмір гонорару який підлягає сплаті в сумі 6750,00 грн, з огляду на фактично виконану роботу адвокатом згідно акту прийому-передачі адвокатських послуг, є розумним та справедливим з точки зору як складності предмету доказування, так і множинності тлумачення норм закону, обсягу заперечень відповідача та витраченого адвокатом часу;
- ухвалити додаткове рішення у справі на підставі якого здійснити розподіл судових витрат відповідно до якого стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6750,00 грн
В обґрунтування вимог викладених у заяві представник позивача зазначає, що згідно акту прийому-передачі адвокатських послуг від 21 квітня 2025 року загальний час витрачений адвокатом на професійну правничу допомогу в цій справі склав 4,5 год, а їх вартість становить 6750,00 грн. Договір (угода) від 20.01.2025 р. про надання професійної правничої допомоги у судовій справі містить всі суттєві умови які дозволяють здійснити розподіл судових витрат, є повноцінним правочином та договором у розумінні ст.ст.202, 626 ЦК України що постійно ігнорує відповідач в інших справах. Вказаний акт від 21 квітня 2025 року не був поданий у справу відразу тому що відповідач постійно оскаржує рішення з питання розподілу судових витрат у випадках коли гонорар не оплачений фактично. Сума гонорару сплачена тільки 30.05.2025 р. до отримання позивачем судового рішення, коли клопотання про розподіл судових витрат вже було готово (платіжна інструкція № 10136 від 30.05.2025 р., дата складання якої 29.05.2025 р.) Однак, після отримання рішення суду позивач вимушений був підготувати клопотання про ухвалення додаткового рішення для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
03.06.2025 року податковим органом подані письмові заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до таких висновків.
Згідно матеріалів справи, після прийняття судового рішення у справі, представником позивача, з посиланням на ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надано до суду докази оплати судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 247 КАС України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Аналогічна норма міститься у ст. 252 КАС України, відповідно до п. 3 ч. 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч. 2 ст. 252 КАС України).
Згідно з ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 160/2211/19.
Згідно матеріалів справи, з метою отримання правничої допомоги щодо ведення справи, 20.01.2025 року між учасниками справи було укладено договір про надання правничої допомоги.
Згідно акту прийому-передачі адвокатських послуг від 21 квітня 2025 року загальний час витрачений адвокатом на професійну правничу допомогу в цій справі склав 4,5 год, а їх вартість становить 6750,00 грн.
На підтвердження обсягу наданих послуг правничої допомоги позивачу та їх вартості витрат, до матеріалів справи надано: копію договору про надання правової допомоги, акт виконаних робіт та копію ордеру, квитанцію.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання - передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Суд зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання професійної правничої (правової) допомоги, оформлені та підписані документи, які свідчать про оплату товариством послуг адвоката.
Суд вважає, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 6750,00 грн, є неналежним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві позивачем, суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 2000,00 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно задовольнити частково.
Керуючись статтями 241 - 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі №160/8736 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 2000,00 гривень.
В іншій частині заяви - відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Такт" (49000, м.Дніпро, вул. Героїв Крут, 16а, ЄДРПОУ 21858879).
Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Ільков