Житомирський апеляційний суд
Справа №286/1869/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/401/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
03 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (дистанційно),
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі судове провадження №286/1869/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 23 травня 2025 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Душанбе Таджикістан, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше судимого за ч.2 ст.121, ч.1 ст.296 КК України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.07.2025 року, без визначення розміру застави,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою. Вважає, що застосований слідчім суддею запобіжний хахід до підозрюваного є занадто суворим. Зазначає, що обєктивні обставини свідчать про максимальне зменшення одних та відсутність інших вказаних в ухвалі ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Вказує, що слідчім суддею не враховано вік підозрюваного, його стан здоров'я, те, він має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, характеризується посередньо, військовозобовязаний, приймав участь у захисті Батьківщини, свою вину визнає повністю та кається, а тому більш м'який запобіжний захід зможе повністю забезпечити належну процесуальну поведінку останнього. Також слідчім суддею помилково не застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що 23 травня 2025 року ст. слідчий СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обгрунтування клопотання слідчій послався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 22 травня 2025 року, о 08 годині, лейтенант поліції ОСОБА_10 , який відповідно до наказу керівника ГУ НП в Житомирської області № 172 ос від 17.03.2025 перебуває на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирської області, спільно зі старшим сержантом поліції ОСОБА_11 , який, відповідно до наказу керівника ГУНП в Житомирської області № 8 ос від 11.01.2021 перебуває на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирської області, у форменому одязі з відповідними знаками розрізнення (однострої) заступили на добове чергування у складі екіпажу «ФОРЕЛЬ 1092» групи реагування патрульної поліції (ГРПП) на службовому автомобілі «Renault Duster» реєстраційний номер «1261», тобто перебували під час виконанням службових обов'язків.
22.05.2025 року, близько 22:20 години, за адресою: селище Народичі Народицької територіальної громади Коростенського району, вул. 30 Років Перемоги, екіпажем патрульної поліції у складі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , під час патрулювання селища Народичі, в ході виконання своїх службових обов'язків, за порушення п.п. 19.1 Правил дорожнього руху, якими передбачено, що водій у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги повинен користуватися справними світловими пристроями, було зупинено транспортний засіб марки «ВАЗ-2107» д/з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_12 .
При підході до зупиненого транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_12 , у відповідності до положень ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» на форменому одязі поліцейських для забезпечення публічної безпеки і порядку було увімкнено закріплений відеотехнічний пристрій фіксування інформації - нагрудну боді-камеру. Надалі поліцейський ОСОБА_11 представився та назвав причину зупинки транспортного засобу, при цьому був одягнений у формений одяг (однострій) з нашивками та шевронами приналежності до органів Національної поліції України.
В подальшому, у відповідності до ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» під час перевірки документів було встановлено, що водій транспортного засобу - ОСОБА_12 має ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Після цього, ОСОБА_12 було запропоновано у встановленому законом порядку пройти огляд на стан сп'яніння та роз'яснено положення про відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а також запрошено до лікувального закладу з метою підтвердження стану алкогольного сп'яніння, на що останній погодився, визнаючи факт перебування в стані сп'яніння.
В цей час, поблизу вищевказаного місця проходив ОСОБА_7 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння та, помітивши факт зупинки транспортного засобу марки «ВАЗ-2107» д/з НОМЕР_1 й подію фіксації адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_12 , раптово підбіг до місця виконання службових обов'язків поліцейськими, де усвідомлюючи, що останні являються працівниками поліції (правоохоронного органу) та перебувають під час виконання службових обов'язків, умисно, з метою заподіяння поліцейським тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_11 раптовий удар коліном ноги в область тулубу, від якого останній втратив рівновагу та впав. Далі ОСОБА_11 підвівся та ОСОБА_7 його штовхнув, від чого поліцейський ОСОБА_11 знову втратив рівновагу і впав на земляну поверхню, після чого ОСОБА_7 , в продовження своїх протиправних дій, руками та ногами наніс послідовні удари в область голови та тулубу поліцейському ОСОБА_11 , чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження.
В цей час ОСОБА_12 по мовчазній згоді підтримав активні протиправні дії ОСОБА_7 , наблизився до інспектора поліції ОСОБА_10 , якого почав відштовхувати від місця заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 поліцейському ОСОБА_11 , при цьому ОСОБА_12 наніс удар кулаком руки в область голови інспектору поліції ОСОБА_10 , від чого останній втратив рівновагу та присів. Після цього інспектор поліції ОСОБА_10 намагався наблизитись до ОСОБА_11 для надання йому допомоги, однак, в цей час до інспектора поліції ОСОБА_10 вчергове підбіг ОСОБА_12 та в продовження своїх протиправних дій наніс останньому декілька ударів кулаком руки в область голови та тулуба, тим самими заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження.
23.05.2025 внесені відомості до ЄРДР за №12025060500000183 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
23.05.2025 ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
З огляду на обгрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та з метою запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинення нових кримінальних правопорушень, незаконного впливу на свідків в цьому кримінальному проваджені, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, враховуючи місце та спосіб скоєного кримінального правопорушення, його зухвалість та суспільний резонанс, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 слідчим суддею в повній мірі враховані вимоги ст.ст. 177, 178, 183, 194, 197 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею було встановлено, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 нетяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, підтверджується зібраними доказами, копії яких містяться в матеріалах клопотання слідчого.
Крім того, обґрунтованість підозри не оспорюється стороною захисту.
Також, слідчим суддею враховано особу підозрюваного ОСОБА_7 , який офіційно не працює, стан його здоров'я та міцність соціальних звязків, та те, що раніше він притягувався до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, пов'язані з нанесенням тілесних ушкоджень, а також доведеність прокурором високого ступеню ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про те, що жодний більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому застосував до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, враховуючи положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства.
Так, ризик можливого переховування обґрунтований тим, що під тяжкістю можливого покарання підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 раніше судимий за умисне тяжке кримінальне правопорушення, вчинене із застосуванням насильства, офіційно не працює та постійного джерела доходів не має.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що з огляду на тяжкість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , даних про особу останнього та доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не здатен забезпечити його належної процесуальної поведінки.
Отже, доводи апелянта про те, що прокурором не доведено ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Вказання апелянта на те, що судом не враховано, вік підозрюваного ОСОБА_7 , стан його здоровя, те що він має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, характеризується по місцю проживання посередньо, військовозобовязаний приймав участь у захисті Батьківщини, на думку апеляційного суду, не свідчить про відсутність встановлених ризиків та не зменшує їх.
Крім того, слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого вже було надано оцінку вказаним доводам захисника.
Також під час апеляційного розгляду підозрюваний пояснив, що він є військовослужбовцем, СЗЧ, чи перебуває у розшуку та чи є кримінальне провадження з цього приводу йому невідомо.
Доводи апелянта про те, що до ОСОБА_7 може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання та апеляційним судом не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу. Не наведено доводів, які б вказували на належну процесуальну поведінку підозрюваного в разі обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту і в апеляційній скарзі.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Посилання захисника на те, що слідчім суддею помилково не визначено розміру застави, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України застосування застави в даному випадку як альтернативного запобіжного заходу є правом, а не обов'язком слідчого судді. Водночас, з урахуванням зухвалості вчиненого кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо відсутності підстав для застосування вказаного альтернативного запобіжного заходу. При цьому, колегією суддів враховано також і вимоги п.5 ч.2 ст.183 КПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника не можуть бути визнані колегією суддів достатніми для скасування оскаржуваного судового рішення, яке є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 23 травня 2025 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.07.2025 року, без визначення розміру застави - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :