Номер провадження 2/754/1528/25
Справа №754/16274/24
Іменем України
02 червня 2025 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування,-
Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (далі по тексту ПрАТ «СК УНІКА») звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення виплаченого страхового відшкодування.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 09.02.2023 року о 13 годині 50 хвилин в м. Києві по мосту «Патона» сталася ДТП за участю автомобіля «Daimler Chryslen», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_1 , та автомобіля «BMW Х5» д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.03.2023 року у справі № 755/2568/23 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Як зазначає позивач, на момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_2 , були застраховані в ПрАТ «СК «УНІКА» Сертифікатом добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 370011/4605/0000123 від 11.11.2022 року. Потерпіла особа звернулась до страхової компанії із завою про виплату страхового відшкодування. За результатами розгляду заяви на підставі Акту огляду транспортного засобу від 13.02.2023 року, ремонтної калькуляції № 8121435772 від 01.03.2023 року, рахунку № 00000000830 від 01.03.2023 року, Страхового акту № 8121435772 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 87 470,42 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 076826 від 08.03.2023 року. При цьому сума несплачених страхових платежів становить 39 649,00 грн. З урахування суми несплачених страхових платежів, розмір страхового відшкодування становить 127 119,42 грн. У свою чергу, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Daimler Chrysler», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211056932, у зв'язку з чим ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «УНІКА» в розмірі 70 695,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24236456 від 17.05.2023 року (сума страхового відшкодування з урахуванням зносу автомобіля «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_2 ). Відтак, з урахуванням положень ст.1194 ЦК України, розмір страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача, становить 56 423,74 грн.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача суму завданих збитків в розмірі 56 423,74 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 05.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, до суду подав заяву про розгляд справи без участі представника, у якій позовні вимоги підтримав.
Відповідачу судом надсилалася копія позовної заяви з копіями доданих документів, повістки з викликом у судове засідання та роз'яснено право подати в зазначений строк письмові пояснення з приводу визнання позовних вимог чи заперечення проти позовних вимог з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.
Відповідач з поясненнями чи запереченнями щодо позовних вимог до суду не звертався, в судове засідання не з'явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надходило заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення, проти чого не заперечував представник позивача.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, Сертифікатом добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 370011/4605/0000123 від 11.11.2022 року позивачем ПрАТ «СК «Уніка» було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_2 .
09.02.2023 року о 13 годині 50 хвилин в м. Києві по мосту «Патона» ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Daimler Chryslen», д.н.з. НОМЕР_1 , не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «BMW Х5» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду, що призвело до пошкодження автомобілів, заподіяння матеріальних збитків.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.03.2023 року у справі № 755/2568/23 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
В результаті вказаної ДТП було пошкоджено забезпечений транспортний засіб «BMW Х5» д.н.з. НОМЕР_2 .
13.02.2023 року потерпіла особа звернулась із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку.
ПрАТ «СК «УНІКА» на виконання умов договору № 370011/4605/0000123 від 11.11.2022 року на підставі Акту огляду транспортного засобу від 13.02.2023 року, ремонтної калькуляції № 8121435772 від 01.03.2023 року, рахунку № 00000000830 від 01.03.2023 року, Страхового акту № 8121435772 здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 87 470,42 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 076826 від 08.03.2023 року. При цьому враховано, що розмір страхового відшкодування становить 127 119,42 грн., сума несплачених страхових платежів становить 39 649,00 грн., різниця становить 87 470,42 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Daimler Chrysler», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211056932. ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «УНІКА» в розмірі 70 695,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24236456 від 17.05.2023 року (сума страхового відшкодування з урахуванням зносу автомобіля «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_2 ).
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Під час застосування наведених норм права підлягає урахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), відповідно до якого стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункти 68-70).
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) викладений правовий висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди».
Отже, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Таким чином, відносини між сторонами у справі регулюються статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування». Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до ПрАТ «СК «УНІКА» (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.
Відносини ж між відповідачем та його страховиком ПрАТ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», мають подвійну правову природу та регулюються, по-перше, умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а по-друге, умовами, визначеними у договорі добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 25 Закону України «Про страхування».
Суд враховує те, що умовами договору № 370011/4605/0000123 від 11.11.2022 року добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик ПрАТ «СК «УНІКА» на випадок виникнення деліктного зобов'язання взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, завдану забезпеченому транспортному засобу, в тому числі і вартість відновлювального ремонту. Також, вказаним договором визначено, що страхове відшкодування виплачується без урахування експлуатаційного (фізичного) зносу запасних частин, деталей і обладнання, що підлягають заміні.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки під час судового розгляду судом встановлено, що позивачем свої зобов'язання за договором № 370011/4605/0000123 від 11.11.2022 року виконано належним чином та в повному обсязі. Відтак, з урахуванням сплати ПрАТ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» частини виплаченого страхового відшкодування відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», саме відповідач має сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності свого страховика згідно полісу № 211056932, що становить 56 423,74 грн. Вказану суму необхідно стягнути з урахуванням вимог ст.1194 ЦК України та ст.29 ЗУ «Про страхування», на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду наведеного, даючи оцінку наданим доказам в їх сукупності, суд вважає, що вищевикладене є достатніми та вичерпними підставами для задоволення позову.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то відповідно до ст.141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 56 423,74 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: