Справа №949/1419/24
04 червня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024181110000252 від 02 липня 2024 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
У провадженні Дубровицького районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024181110000252 від 02 липня 2024 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України
Ухвалою суду від 05 вересня 2024 року вказане кримінальне провадження було призначено до судового розгляду на 16 вересня 2024 року.
У ході судового розгляду під час визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, стороною обвинувачення заявлено клопотання про виклик для допиту свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які у подальші судові засідання, зокрема 22 жовтня 2024 року, 14 листопада 2024 року, 04 грудня 2024 року, 13 січня 2025 року за викликом суду не з'являлися, про причини неявки суд не повідомляли.
Крім цього, ухвалою суду від 29 січня 2025 року до вказаних свідків було застосовано примусовий привід, який, як ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, так і Вараським РВП ГУНП в Рівненській області не виконаний.
Про причини невиконання даної ухвали та застосовані заходи спрямовані на її виконання у вказаний в ухвалі строк, суд не повідомлено.
У судовому засіданні ініційовано розгляд питання про накладення грошового стягнення на свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в порядку ст. 144 КПК України.
З'ясувавши обставини, заслухавши позицію прокурора та обвинуваченого, дослідивши матеріали справи, суд ухвалою від 26 лютого 2025 року на вказаних свідків накладено грошове стягнення у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) на кожного.
01 травня 2025 року від свідка по справі ОСОБА_6 подано клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення. При цьому, доказів поважності не прибуття 5 разів у судові засідання не надає, а у якості поважності повідомляє що є військовослужбовцем і у зв'язку з проходженням служби у лавах ЗСУ був позбавлений можливості бути присутнім у судових засіданнях. Суд, розглянувши подане клопотання, заслухавши думку прокурора ОСОБА_3 , який не заперечив щодо задоволення клопотання у зв'язку з наведеними у ньому причин, які, на його думку, є поважними, дослідивши зміст клопотання та матеріали кримінального провадження в частині, що стосується розгляду порушеного питання, дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, особа набувши статусу свідка у кримінальному провадженні, автоматично набуває вичерпний перелік прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 КПК України, особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.
Згідно з ч. 2 ст. 147 КПК України суд, визнавши доводи обґрунтованими, може самостійно скасувати ухвалу про накладення грошового стягнення, а в іншому випадку - призначає судове засідання для розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення.
Суд скасовує ухвалу про накладення на особу грошового стягнення за результатами його розгляду в судовому засіданні, якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпідставно, а в іншому випадку - відмовляє у задоволенні клопотання (ч. 3 ст. 147 КПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 66 КПК України, свідок зобов'язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це суд.
Стаття 138 КПК України містить вичерпний перелік поважних причин у випадку неприбуття особи на виклик, до яких віднесено:
1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;
2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;
3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);
4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;
5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;
6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;
7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;
8) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.
Отже, суд критично ставиться до вказаних доводів свідка, оскільки жодних із вищеперерахованих підстав ОСОБА_6 у своєму клопотанні не наведено та належним чином не підтверджено.
Так, накладаючи грошове стягнення на ОСОБА_6 , суд виходив з того, що він неодноразово на виклик суду у судові засідання, не з'явився без поважних причин, про день та час розгляду був повідомленим належним чином.
Слід наголосити, що зловживання процесуальними правами - це також і неналежне використання учасником кримінального провадження наявних у нього процесуальних обов'язків, що виражається у винних процесуальних діях або бездіяльності (саме бездіяльність має місце в цій справі), а тому дійсним факт невиконання свідком своїх процесуальних обов'язків.
Документів, які спростовували б мотиви прийнятого судового рішення, у даному випадку ухвали суду про накладення грошового стягнення до клопотання про скасування даної ухвали суду додано не було.
Разом з тим, свідок ОСОБА_6 жодного разу не направляв до суду заяв, або клопотань щодо відкладення вищевазаних судових засідань, у зв'язку із об'єктивною неможливістю взяти у ньому участь і не лише клопотання, а з додатками які б підтвердили поважність неприбуття до суду для участі в судовому засіданні.
Суду також не надано даних, які б, відповідно до вимог ст. 138 КПК України, доводили існування обставин поважності неприбуття ОСОБА_6 на виклик у вказані судові засідання.
Більш того, для поважності неприбуття в судове засідання свідок повинен не лише повідомити про це суд, а й підтвердити, що обставини є дійсно поважними, що перешкоджає участь судовому розгляду.
Отже, даних, які б свідчили про безпідставність накладання грошового стягнення, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд вважає, що свідок неодноразово був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, що підтверджується вказаними вище даними та не спростовується самим свідком, але, попри це, обов'язок визначений п. 1 ч. 2 ст. 66 КПК України він не виконав.
Таким чином, вказане грошове стягнення було накладено ґрунтовно.
Отже, проаналізувавши доводи клопотання, у порядку ст. 147 КПК України, суд не встановив безпідставності накладення грошового стягнення, а тому не вбачає передумов для його скасування, відповідно, відмовляє у задоволенні такого клопотання.
Керуючись ст.ст. 139, 146, 147, 350, 369-372, 376 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання свідка ОСОБА_6 про скасування ухвали про накладення грошового стягнення у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024181110000252 від 02 липня 2024 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1