Справа № 686/20832/23
1-кс/683/254/2025
04 червня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді - ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю: скаржника ОСОБА_3
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_4 у справі №686/20832/23, 1-кс/683/12/2025 за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення,
встановив:
У провадженні слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_4 перебуває справа №686/20832/23, 1-кс/683/12/2025 за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення.
13 травня 2025 року скаржник ОСОБА_3 під час розгляду його скарги заявив усний відвід слідчому судді ОСОБА_4 , посилаючись на те, що йому стало відомо про заяву слідчого судді ОСОБА_4 про самовідвід у даній справі, де він повідомив, що перебуває у дружніх відносинах із суддями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , стосовно яких він просить внести до ЄРДР відомості про вчинення ними кримінального правопорушення. Оскільки вказаний самовідвід було вирішено у його відсутності та відмовлено у задоволенні самовідводу, тому він вважає, що слідчий суддя ОСОБА_4 є упередженим при розгляді його скарги та підлягає відводу на підставі п.4 ч.1 ст.75 КПК України.
В судовому засіданні ОСОБА_3 відмовився висловити своє відношення щодо заявленого ним відводу слідчому судді ОСОБА_4 .
Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 після проголошення ухвали суду, якою заяву ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_1 залишено без розгляду, на відеозв'язок не вийшла.
Оскільки адвокат ОСОБА_7 була належним чином повідомлена про час і місце розгляду даної заяви, однак залишила зал судового засідання до його закінчення, тому протокольною ухвалою суду від 04 червня 2025 року було постановлено продовжити розгляд заяви про відвід у її відсутності.
Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Хмельницькому, яке належним чином повідомлене про час і місце розгляду заяви, до суду свого представника не направило.
Заслухавши скаржника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 цього Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно п.4 ч.1 ст.75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу».
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів також викладені у рішеннях ЄСПЛ (зокрема, справа «Мироненко та Мартиненко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine), заява № 4785/02, 10.12.2009, п. 66, 69, 70), згідно яких наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою об'єктивного та суб'єктивного критеріїв. У кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об'єктивний критерій, необхідно з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді. У справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що «наявність безсторонності відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49). При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною» (п. 52).
Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків, а у п. 2.5 цих принципів визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При цьому підлягає задоволенню відвід судді від участі в розгляді справи, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
При цьому, здійснюючи розгляд справ ЄСПЛ констатував, що «…сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, вони викликають побоювання стосовно упередженості суду, що має підґрунтя на певних обставинах» (рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі «Іліє проти Румунії» (Ilie v. Romania), заява № 26220/10), тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності.
Аналізуючи зазначені вимоги закону, суд приходить до переконання, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти можливій упередженості судді під час розгляду конкретної справи, запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод). При цьому «незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано» (Висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).
Оскільки слідчий суддя ОСОБА_4 перебуває у дружніх відносинах із суддями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є особами стосовно яких ОСОБА_3 оскаржує бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення ними кримінальних правопорушень, то дійсно цей факт може викликати як у сторін кримінального провадження, так і у суспільства в цілому (розумного спостерігача) сумніви та побоювання стосовно неупередженості слідчого судді і породити легітимні сумніви щодо його безсторонності за вказаної обставини.
Таким чином, виходячи з мотивів заявленого відводу, будь-який сценарій вирішення порушених в скарзі питань, цим слідчим суддею, буде викликати у сторін кримінального провадження (стороннього спостерігача) сумніви в неупередженості суду, внаслідок чого буде порушено право учасників судового провадження очікувати від держави справедливий суд.
З огляду на викладене, заява скаржника ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_8 на підставі п.4 ч.1 ст.75 КПК України, є такою, що об'єктивно виключає його участь в розгляді даної справи, в зв'язку із чим він підлягає відводу.
Керуючись ст.ст.75, 80, 81 КПК України, суд
Заяву скаржника ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 задовольнити.
Відвести слідчого суддю ОСОБА_4 від участі у розгляді справи №686/20832/23, 1-кс/683/12/2025 за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення.
Справу №686/20832/23, 1-кс/683/12/2025 за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, передати до канцелярії суду для проведення автоматизованого розподілу в порядку, визначеному ст.35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: