Справа № 156/315/25
Провадження № 2/156/191/25
Рядок статзвіту № 69
04 червня 2025 року сел. Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Малюшевської І.Є.,
за участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 156/315/25 за позовом
ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Свередюк Юлія Анатоліївна,
до ОСОБА_2 , представник відповідачки адвокат Бакун Олександр Сергійович,
учасники справи - не з'явилися,
І. Зміст спору
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Свередюк Ю.А. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання їхнього спільного сина - неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Іваничівського районного суду від 29 грудня 2009 року у справі № 2 636/2009 було вирішено стягувати із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На виконання рішення Іваничівського районного суду від 29 грудня 2009 року було відкрите виконавче провадження № 48380641.
ОСОБА_1 на даний час не працює, тому розмір аліментів визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для Володимирського району Волинської області. Згідно з інформацією з офіційного веб-сайту Головного управління статистики у Волинській області, середньомісячна заробітна плата штатних працівників у районах у 2021 році, зокрема, у Володимирському районі становить 11 890 грн. (в подальшому у зв'язку із введенням військового стану дана інформація не публікується). Отже, на даний час, щомісячний розмір аліментів становить 2 972,50 грн.
На даний час у ОСОБА_1 змінився сімейний стан, матеріальний стан та відбулося погіршення здоров'я.
4 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звільнений з роботи ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв'язку з невиконанням адміністрацією законодавства про працю, умови колективного договору. Після звільнення офіційних доходів ОСОБА_1 не отримував, мав лише мінливі та тимчасові заробітки.
На утриманні відповідача є також двоє малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, з січня 2024 року стан здоров'я відповідача погіршився, хворіє на ревматоїдний артит, поліартит, серопозитивний (АССР+), прогресуючий перебіг з ураженням китиць рук, гомілково-стопних суглобів Rg II ФНС І-ІІ.
ОСОБА_1 потребує медикаментозного лікування, зокрема, таблетки Медрол 4 мг тривало, постійний контроль глікемії, продовжує хворіти.
У зв'язку з хворобою, працювати за спеціальністю не може.
Крім того матір ОСОБА_1 - ОСОБА_7 є інвалідом II внаслідок онкологічного захворювання, діагноз: низькодиференційований плоскоклітинний рак шийки матки, лімфокіста лівого параметрію. Після виписки із стаціонарного лікування - прогноз сумнівний, працездатність втрачена.
Відповідач допомагає матері, яка є непрацездатною на даний час. Інший син ОСОБА_8 допомагати матері не може, так як в провадженні Куликівського районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні злочину, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 115 КК України. З 2023 року по даний час ОСОБА_8 утримується під вартою.
Враховуючи вище викладене, стан здоров'я ОСОБА_1 , втрату роботи, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, хвору матір, тому позивач звернувся до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, які стягуються на підставі рішення Іваничівського районного суду від 29 грудня 2009 року.
Позивач вважає, що на даний час спроможний сплачувати аліменти в розмірі 1/7 частки від його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі викладеного, представник позивача просив зменшити розмір стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини заробітку на 1/7 у розмірі 1/7 (однієї сьомої) від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Бакуном О.С. подано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким сторона відповідачки не погоджується із позовними вимогами в повному обсязі та вважає їх не належними, безпідставними та такими, які не підтверджуються належним способом доказування посилаючись на те, що ОСОБА_1 після розлучення із відповідачем за рішенням Іваничівського районного суду від 11.12.2012 (цивільній справі № 0303/1386/2012) уже перебував у статусі платника аліментів за відповідним рішенням суду від 29.12.2009 року. ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача народилась дочка ОСОБА_5 , а вже 18 грудня 2018 року було відкрито наказне провадження у цивільній справі № 156/1133/18 про видачу судового наказу щодо сплати аліментів за позовом нової дружини, ОСОБА_9 . Усвідомлюючи своє сімейне і фінансове положення позивач 04 жовтня 2019 року звільняється з роботи за власним бажанням. В подальшому та станом на сьогодні останній не працевлаштувався. Натомість, перебуваючи у статусі уже боржника по сплаті аліментів, у шлюбі у позивача народжується 26 лютого 2022 року третя дитина, син ОСОБА_6 . Характеризуючи поведінку позивача у статусі батька представник відповідачки наголошує на наявності двох адміністративних справ за № 156/801/24 та № 156/841/24, згідно з якими позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за домашнє насильство за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що виразилось у систематичних висловлюваннях нецензурною лайкою, нанесенням ударів руками по плечах та ногою по попереку, внаслідок чого заподіяно тілесних ушкоджень та завдано фізичного болю дружині та доньці. Станом на день подання відзиву на позовну заяву в провадженні Іваничівського районного суду Волинської області перебуває адміністративна справа щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за не сплату аліментів у справі № 156/375/25.
Станом 19 лютого 2025 року відповідач ОСОБА_2 подала заяву у відділення поліції щодо відкриття кримінального провадження за ч.1 ст. 164 КК України із мотивів ухилення ОСОБА_1 від сплати аліментів та наявною заборгованістю в сумі, що складає - 98 944,44 грн. Дізнавачем СД ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області лейтенантом поліції Романюк Каріною Олегівною винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12025035520000024, у зв'язку із розглядом наявної справи в Іваничівському районному суді про притягнення позивача в адміністративному порядку.
Щодо посилання позивача на наявні хвороби, як причину неспроможності їх сплачувати, представник відповідачки зауважує, що наявний діагноз артриту визначено висновком лікаря 16 січня 2024 року, а позивач не здійснював виплат аліментів на користь сина ОСОБА_10 починаючи із грудня 2019 року, а також у квітні 2020 року, у червні 2020 року, у вересні 2020 року, у жовтні 2020 року, у листопаді 2020 року, у січні 2021 року, у квітні 2021 року, у травні 2021 року, у травні 2021 року, у червні 2021 року, у серпні 2021 року, у вересні 2021 року, у жовтні 2021 року, у січні 2022 року, у березні 2022 року, у квітні 2022 року, у травні 2022 року, у червні 2022 року, у листопаді 2022 року, у січні 2023 року, у березні 2023 року, у липні 2023 року, у жовтні 2023 року, у січні 2024 року, у лютому 2024 року, у квітні 2024 року, у червні 2024 року. Дана інформація взята із тексту рішення Іваничівського районного суду від 14.10.2024 року у справі № 156/950/24. У справі № 156/950/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів був наведений розрахунок пені за прострочення сплати аліментів боржником у період з листопада 2019 року по червень 2024 року на суму 132 365,41 грн.
Також, адвокат Бакун О.С. вказує, що діагностована позивачу хвороба є віковою та у зв'язку із наявним перенасиченням організму сіллю через зловживання алкоголем, жирною та смаженою їжею тваринного походження. Про це свідчать рекомендації лікарів наданих у виписках позивача, які додані його представником.
Враховуючи вище викладене, представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Бакун О.С. вважає позивача особою, що злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Щодо тверджень представника позивача про наявну потребу у позивача щодо догляду за непрацездатною матір'ю ОСОБА_7 , яка є особою з інвалідністю 2 групи за загальним захворюванням, ОСОБА_11 звернув увагу суду, що додана довідка МСЕК про огляд ОСОБА_7 11.10.2023 та діяла до 01 листопада 2024 року. Станом на сьогодні матір позивача ОСОБА_7 працює на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) у відділенні екстреної (невідкладної) допомоги з 01.06.2018 р. КНП «Нововолинська міська лікарня» з 01.06.2018 р.
Відтак, наведені докази позивача, які останній намагається використати, як фактори належних підстав для зменшення розміру аліментів представник відповідачки вважає неправдивими, не належними та такими, що на переконання відповідача не повинні бути взяті до уваги суду.
Виходячи із вище викладеного представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Бакун О.С. вважає, що вимоги позивача у позовній заяві є такими, що не підлягають задоволенню, а тому просить відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
ІІ. Позиція учасників справи
В судове засідання сторони не з'явилися.
04.06.2025 року від представника позивача ОСОБА_12 надійшла заява про здійснення розгляду справи без її участі та участі позивача. Просить позовні вимоги задовольнити повністю. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
03.06.2025 від представника відповідачки ОСОБА_11 надійшла заява про здійснення розгляду справи без участі сторони відповідача. Представник відповідачки просить суд прийняти рішення з урахуванням відзиву та заперечень сторони відповідача.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
25.03.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження.
13.05.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання 04.06.2025 учасники справи не прибули.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Сторони скористалися наданим їм правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявили клопотання про розгляд справи без їхньої участі. Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 29 грудня 2009 року у справі №2-636/2009 було вирішено стягувати із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На виконання рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 29 грудня 2009 року відкрито виконавче провадження № 48380641 (а.с. 53).
Згідно з інформації від 15.03.2025 про виконавче провадження № 48380641 та повідомлення Іваничівського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління МЮ від 21.09.2023 № 11382 станом на 21.09.2023 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком від 21.09.2023 за період з 01.04.2020 по 21.09.2023 становить 59284,44 грн (а.с.8-11, 52).
Згідно з відповіддю Іваничівського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління МЮ 05.02.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 49472,22 грн (50% від загальної суми заборгованості - 98 944,44 грн, що перевищує суму відповідних платежів за три роки) (а.с.54).
У позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася дочка ОСОБА_3 (а.с. 12), а 26.02.2022 року син ОСОБА_6 (а.с.13).
04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звільнився з роботи ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням адміністрацією законодавства про працю, умови колективного договору.
З 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2024 року ОСОБА_1 офіційних доходів не отримував (а.с.15-16), як стверджує представник позивача, він мав лише мінливі та тимчасові заробітки.
З виписки із медичної карти стаціонарного хворого 1240224 слідує, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні у стаціонарі терапевтичного відділення КНП «Нововолинська ЦМЛ» з 09.01.2024 по 16.01.2024 року з діагнозом: ревматоїдний артит, поліартит, серопозитивний (АССР+), прогресуючий перебіг з ураженням китиць рук, гомілково-стопних суглобів Rg II ФНС І-ІІ. Лікувальні і трудові рекомендації: дотримуватися режиму харчування - обмеження жирної, смаженої їжі, алкоголю. Уникати переохолодження. Медикаментозне лікування - тривало. Рекомендовано спостереження ревматолога, сімейного лікаря (а.с.17).
Відповідно до виписки Центру первинної медико-санітарної допомоги № 20380 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 перебував на лікуванні у стаціонарі КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради з 24.09.2024 року по 04.10.2024 року з діагнозом: ревматоїдний артит, поліартит, серопозитивний варінт по АССР, швидко прогресуючий перебіг, акт. ІІ ст. Rtg 2 ст. з ураженням обох променево-зап'ястних, п'ясне-фалангових, міжфалангових суглобів кистей обох рук, правої Rо 2 ст., лівої Rо 3 ст., обох ліктьових суглобів, обох колінних суглобів, суглобів Rо ІІ ст., синовіїт обох колінних суглобів ФНС ІІ ст. DAS ІІ ст. ГКРХ: хронічний ерозивний езофагіт, диспептично-больова форма, стадія загострення. Хронічний ерозивний рефлюкс-гастрит, диспептично-больова форма, стадія загострення. Виразкова хвороба цибулини 12-палої кишки, вперше виявлена, диспептично-больова форма, стадія ремісії. Виписаний з покращенням. Рекомендовано диспансерне спостереження сімейного лікаря, ревматолога за місцем проживання. Дієта, санаторно-курорте та медикаментозне лікування (а.с.18).
Відповідно до наданих позивачем копій документів матері ОСОБА_1 - ОСОБА_7 встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням до 01.11.2024 року. Дата чергового переогляду 11.10.2024 року (а.с.19-23).
Згідно з відповіддю КНП «Нововолинська ЦМЛ» від 14.04.2025 № 1077/01/01-08 ОСОБА_7 працевлаштована у КНП «Нововолинська ЦМЛ» на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) відділення екстренної (невідкладеної) медичної допомоги з 01.06.2018 року (а.с.59).
V. Застосоване судом законодавство
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі ст. ст. 7, 155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
VI. Висновки суду
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, представник позивача посилався на те, що у позивача змінився сімейний і матеріальний стан: позивач не працює, у нього перебувають на утриманні двоє малолітніх дітей від іншого шлюбу та непрацездатна матір, яка є особою з інвалідністю другої групи, а також те, що у нього діагностована хвороба ревматоїдного артриту.
Щодо перебування на утриманні у позивача двох малолітніх дітей від іншого шлюбу суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.
Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану у зв'язку з народженням дітей від іншого шлюбу.
Позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували його скрутний матеріальний стан.
Так, позивач має 36 років та є працездатною особою (доказів протилежного суду позивач не надав), його бажання чи небажання працювати не є тією обставиною, яка враховується при визначенні розміру аліментів. Крім цього, позивач не перебуває на обліку як безробітний і не позбавлений можливості працевлаштуватися. Суд наголошує, що на позивача, як на батька неповнолітньої дитини, покладено обов'язок утримувати свого неповнолітнього сина. Батько зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини, оскільки він не є непрацездатною особою. Це відповідає інтересам дитини та захищає її права.
Отже, позивачем не надано жодного доказу щодо об'єктивної неможливості працевлаштуватися, як і тієї обставини, що йому було відмовлено центром зайнятості у наданні послуг, пов'язаних з працевлаштуванням.
Крім своїх доводів, сторона позивача не подала будь-яких доказів того, що стан здоров'я позивача погіршився у зв'язку з чим позивач перебуває у скрутному матеріальному стані. Наявність у позивача хвороб, набутих з віком безумовно не свідчить про втрату ним здатності працювати за спеціальністю. У матеріалах справи також відсутні докази встановлення позивачеві інвалідності або про те, що поставлений йому діагноз будь-яким чином обмежує чи унеможливлює працевлаштування позивача. У зв'язку із цим, варто також наголосити, що судова практика містить висновки і щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку щодо утримання дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).
Крім того, згідно зі ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Доводи про те, що ОСОБА_1 на даний час допомагає непрацездатній матері ОСОБА_7 спростовуються відомостями КНП «Нововолинська ЦМЛ» про працевлаштування ОСОБА_7 на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) відділення екстреної (невідкладеної) медичної допомоги з 01.06.2018 року.
Наявність у матері ОСОБА_1 - ОСОБА_7 встановленої групи інвалідності та, відповідно висновки про протипоказання умов і характеру праці, не знайшли свого підтвердження під час перевірки їх доказами, оскільки інвалідність ОСОБА_7 була встановлена строком до 01.11.2024 року, а доказів продовження їй строку інвалідності за наслідками чергового переогляду суду не надано.
Також позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження покращення матеріального стану відповідачки.
Таким чином, позивач не подав докази існування обставин, які істотно обмежують його працездатність, докази існування інших обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення даного спору, що дозволяє зробити висновок про його спроможність сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі, визначеному судовим рішенням.Жодних безумовних доказів погіршення майнового стану, що унеможливлює сплату ним аліментів у визначеному рішенням місцевим судом розмірі, позивач до суду не надав.
Окремо слід наголосити, що наявність у позивача заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 98 944,44 грн безумовно свідчить про невиконання батьком свого обов'язку щодо утримання дитини, що негативно впливає на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини та не відповідає інтересам дитини.
Таким чином, беручи до уваги положення ст.192 СК України та враховуючи, те що спільна дитина сторін проживає разом з відповідачкою і, безумовно, остання несе більші витрати на дитину ніж той із батьків, із ким дитина не проживає, що у позивача наявна заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 98 944,44 грн, що перевищує суму відповідних платежів за три роки, а також зважаючи на ту обставину, що стороною позивача, всупереч вимог ст. 81 ЦПК України не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, в той час, як заперечення сторони відповідача знайшли свої підтвердження в ході судового розгляду справи, позивач жодними належними та допустимими доказами не довів факту неможливості сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів його (заробітку) доходу щомісячно на дитину, враховуючи інтереси дитини суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову. Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) та від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).
VIІ. Судові витрати
Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із відмовою у задоволенні позову у повному обсязі, суд на підставі ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України покладає на позивача понесені ним судові витрати по справі.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, на підставі ст.ст. 180-182, 184, 191, 192 СК України, суд, -
В задоволенні позовуОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - відмовити повністю.
Судові витрати у справі залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація щодо сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Представник позивача: адвокат Свередюк Юлія Анатоліївна, ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 );
Представник відповідачки: адвокат Бакун Олександр Сергійович, адреса: вул. Винниченка, 10, м. Нововолинськ, Волинська обл., 45400.
Суддя І. Є. Малюшевська