Справа №: 642/ 3965/21 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/ 690 /25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: продовження запобіжного заходу
03 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 16.05.2025 року,-
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції до 11.08.2023) КК України.
ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 14.07.2025 року, включно, із визначенням застави.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваної - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до підозрюваної більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або зменшити застави, визначивши заставу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на необґрунтованість підозри, з огляду на недоведеність стороною обвинувачення здійснення підозрюваною дій в групі осіб, які заздалегідь домовилися про спільне вчинення кримінального правопорушення, оскільки відсутні будь-які докази, які підтверджують наявність зв'язків з іншими членами групи та, зокрема, ОСОБА_10 , а також надання вказівок ним ОСОБА_7 , чи будь-яким іншим шляхом, хоча б на одному з етапів реалізації злочинного умислу. Також на думку захисника, не надано доказів, на підтвердження перебування ОСОБА_7 01.06.2025 в м. Горішні Плавні. Також захисник вказує на відсутність доказів, які б свідчили, що ОСОБА_7 підробила довіреність ОСОБА_11 чи підробила будь-який інший документ, пов'язаний з нотаріальною дією. Як зазначає захисник, деякі з багатьох об'єктів майна, пошуки по яким здійснювала ОСОБА_7 , стали об'єктом злочинних посягань, що ніяк не підтверджує, що вона як нотаріус здійснювала такі посягання чи сприяла вчиненню таких кримінальних правопорушень.
Захисник вважає, що надані стороною обвинуваченні докази, на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у інкримінованих їй злочинах, є припущеннями, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість підозри.
Також захисник посилається на відсутність ризиків, заявленим в клопотанні слідчого, з огляду на наявність стійких соціальних зв'язків підозрюваної, а також її авторитету та репутації у сфері нотаріальної діяльності, що нівелює ризик незаконного переховування від органів слідства та суду. Також підозрювана має хвору матір, яка потребує постійного догляду, у зв'язку з наявністю хронічних захворювань, а інших близьких родичів у її матері немає. Крім того, вказує, що під час досудового розслідування, підозрювана виїжджала за кордон та поверталася в Україну, а закордонний паспорт зданий органам державної міграційної служби, на виконання вимог оскаржуваної ухвали, що нівелює ризик переховування. Захисник зазначає, що підозрювана всіма способами сприяла проведенню досудового розслідування, надала усі наявні у неї докази, тому відсутній ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а, отже, перешкоджати будь-яким чином кримінальному провадженню, намірів не має.
Також захисник наголошує, що застосування до ОСОБА_7 тримання під вартою є недопустимим, з огляду на стан здоров'я підозрюваної та необхідності її лікування, так як вона страждає на ряд хронічних захворювань та протягом останніх 14 років періодично лікується амбулаторно.
Також захисник звертає увагу, що підозрювана раніше не судима, а тому, вказані ним обставини свідчать про відсутність будь-якої протиправної поведінки підозрюваної.
Крім цього, захисник вважає, що обрана судом застава в розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, покладає на підозрювану надмірний індивідуальний тягар та є непомірною, що підтверджено наявним у підозрюваної рівнем доходу, який за 2024 рік складав 101 523 грн., згідно податкової декларації про її майновий стан і доходи. А тому, вважає, що застава у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатного населення, у повному обсязі буде гарантувати дотримання підозрюваною, покладених на неї обов'язків і не буде непомірною для неї.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Захисник та підозрювана підтримали доводи апеляційної скарги захисника в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог, вважав рішення суду законним та обґрунтованим.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника та підозрюваної на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділомВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021225510000090 від 30.01.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.358, ч.5 ст.27 ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч.3 ст.15 ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч.3 ст.15 ч.3 ст.27 ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч.5 ст.27 ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч.2 ст.209, ч.3 ст.27 ч.2 ст.209 КК України, за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358 КК України, а саме: у підробленні офіційного документа, який посвідчується нотаріусом, і який надає права з метою використання його іншою особою, вчиненні за попередньою змовою групою осіб; ч.3 ст. 358 КК України - у підробленні офіційного документа, який посвідчується нотаріусом, і який надає права з метою використання його підроблювачем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб; ч.4 ст.358 КК України - у використанні завідомо підробленого документу; ч.5 ст.27 ч.4 ст.190 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення, до 11.08.2023), а саме: у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах.
ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.5 ст.27 ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023) КК України.
08.05.2025 року до суду надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 в обґрунтування якого, слідчий посилався на обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, яка підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: листом завідувача Київського державного нотаріального архіву від 14.06.2023 за №1719/01-21, наданим у відповідь на запит слідчого у кримінальному провадженні, яким підтверджується підробленість договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , датованого 27.09.2011, між ОСОБА_12 (дарувальник) та ОСОБА_11 (обдарований); протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , який в ході допиту повідомив, що ніколи власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 не був та до приватного нотаріуса ОСОБА_7 не звертався; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 08.12.2023, в ході якого було вилучено оригінали документів нотаріальної справи стосовно посвідчення договору купівлі-продажу від 22.11.2022 (між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 ), в тому числі оригінал вищезазначеного договору, оригінал договору дарування квартири від 27.09.2011 (між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ), копію паспорта ОСОБА_14 (з вклеєною фотокарткою ОСОБА_15 ), заяви ОСОБА_13 та ОСОБА_11 ; протоколом огляду предмету від 08.08.2024 (компакт-диску з інформацією, отриманою від ПрАТ «ВФ Україна») встановлено, зокрема, що абонент з абонентським номером НОМЕР_1 (нотаріус ОСОБА_7 ) на момент посвідчення 01.06.2022 о 11:38 год. та о 11:40 год. довіреностей від ОСОБА_11 на ОСОБА_10 та ОСОБА_16 у зв'язку з продажем будинку та квартири, знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , Комсомольський палац культури та мистецтва, а на момент формування 22.11.2022 о 16:47 год. заяви ОСОБА_13 та на момент прийняття о 16:50 год. рішення щодо реєстрації права власності на кв. АДРЕСА_1 знаходився за адресою: АДРЕСА_3 ); протоколом огляду предмету від 14.05.2024 (компакт-диску з інформацією, отриманою від ПрАТ «ВФ Україна») встановлено, зокрема, що абонент з абонентським номером НОМЕР_2 ( ОСОБА_13 ) на момент формування 22.11.2022 о 16:47 год. заяви ОСОБА_13 та на момент прийняття о 16:50 год. рішення щодо реєстрації права власності на кв. АДРЕСА_1 знаходився за межами робочого місця (контори) нотаріуса в м. Харкові, в районі дії наступної базової станції: м. Харків, вул. Єлізарова, 79, щогла на даху будівлі (азимут 120); протоколом огляду предмету від 16.01.2025 (компакт-диску з інформацією, отриманою від АТ КБ «ПриватБанк») встановлено, зокрема, що 22.11.2022 (на момент формування заяви ОСОБА_13 та на момент прийняття рішення щодо реєстрації права власності на кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_7 перебувала у м. Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області; також підтверджується зв'язок (переказ грошових коштів) ОСОБА_7 з ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ); протоколом огляду предмету від 06.02.2025 (компакт-диску з інформацією, отриманою риманої від ДП «Національні інформаційні системи») встановлено, зокрема, що приватний нотаріус ОСОБА_7 неодноразово здійснювала пошуки в ДРРП за адресою: АДРЕСА_1 , 12.08.2022, 17.10.2022, 22.11.2022 та 23.04.2024); висновком експерта СЕ-19/121-24/22762-ФП за результатами проведення судової фото-портретної експертизи, якою встановлено, що в матеріалах нотаріальної справи стосовно посвідчення договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 22.11.2022 (між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 ) у копії паспорта ОСОБА_11 на 5-й сторінці вклеєне фото ОСОБА_15 ); висновками експерта №№12290/12301-12303, №12289/12298-12300, №11318/12294/-12295-12297 за результатами проведення судових почеркознавчих експертиз, якими встановлено, що на документах нотаріальної справи стосовно посвідчення договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 22.11.2022 (між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 ), в тому числі на оригіналі вищезазначеного договору, копії паспорта ОСОБА_11 (з вклеєною фотокарткою ОСОБА_15 ), копії паспорта ОСОБА_13 , заявах ОСОБА_13 та ОСОБА_11 підписи від імені ОСОБА_7 виконані ОСОБА_7 ); висновком експерта №10458 від 24.12.2024 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, яким встановлено, що ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 21.01.2022 складає 769 817,00 грн., без урахування ПДВ); відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, отриманими шляхом безпосереднього доступу до вказаного реєстру (стосовно державної реєстрації права власності на вищевказану квартиру, яку було проведено 22.11.2022 за ОСОБА_13 приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 на підставі посвідченого цим нотаріусом договору купівлі-продажу від 22.11.2022 (реєстровий № 2208) між ОСОБА_11 (продавцем) та ОСОБА_13 (покупцем); відомостями з Єдиного реєстру довіреностей, отриманими шляхом безпосереднього доступу до вказаного реєстру (стосовно видачі довіреностей 01.06.2022 ОСОБА_11 на ОСОБА_10 та ОСОБА_16 , які були посвідчені приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 ); протоколом огляду предмету (флеш-носія) від 10.02.2025 в ході якого встановлено наявність зафіксованої інформації, яка надійшла з 7-го управління (із обслуговування Харківської області) ДСР Національної поліції України за результатами негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відео контроль особи, проведеної на підставі дозволу, наданого ухвалою слідчого судді Харківського апеляційного суду відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Серед іншого, встановлено, що в ході спілкування ОСОБА_10 обговорює способи підробки та відправки документів, незаконної реєстрації права власності на нерухоме майно та їх обтяжень; розмови, зокрема, стосуються ОСОБА_7 , її помічника ОСОБА_18 , об'єкту нерухомого майна, який є предметом вчиненого кримінального правопорушення в м. Кривому Розі.
Також слідчий вказував на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме - можливість підозрюваної переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також здійснення незаконного впливу на інших осіб по даному кримінальному провадженню та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вказані ризики слідчий обґрунтовував тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, з конфіскацією майна, що, з огляду на тяжкість відповідного покарання, може, може спонукати її покинути як місце постійного проживання, так і межі країни. Також може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки органом досудового розслідування вживалися заходи з метою встановлення та дослідження змісту довіреностей, засвідчених від імені ОСОБА_7 та договору купівлі-продажу, які дослідити не виявилось можливим, з огляду на те, що ОСОБА_7 надала заяву про неможливість надання цих документів у зв'язку з викраденням з робочого місця нотаріуса у повному обсязі документів за 1996-2023 роки, що свідчить про те, що виявлене викрадення документів не може бути причиною відсутності документів, складених 01.06.2022 року, тобто після виявлення відповідного можливого викрадення. Крім цього, підозрювана може незаконно впливати на інших осіб по даному кримінальному провадженню, з метою змусити їх змінити свої покази та таким чином уникнути кримінальної відповідальності. Оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, деякі з яких на теперішній час досудовим розслідуванням не встановлені, то підозрювана може як особисто, так і через невстановлених осіб, перешкоджати слідству іншим чином.
Слідчий вважав, що, враховуючи характер кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_7 , менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою, не здатен забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної, та просив, враховуючи викладені обставини, а також майновий стан підозрюваної, при визначенні розміру застави, який не може бути завідомо непомірним, визначити заставу у розмірі 770 тис. грн., що дорівнює ринковій вартості, станом на 21.01.2022 року, квартири, є предметом кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 )
Задовольняючи клопотання слідчого про обрання виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 , слідчий суддя суду першої інстанції вважав обґрунтованою підозру, повідомлену їй у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції до 11.08.2023) КК України та вважав, що надані стороною обвинувачення докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 .
При цьому, слідчий суддя вважав доведеним ризик переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, що обумовлений серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема, суворістю передбаченого покарання (кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 (в редакції до 11.08.2023) КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , який є особливо тяжким злочином та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років. Слідчий суддя вважав, що тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. Також суд врахував існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у підозрюваної можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Так, про відсутність перешкод для підозрюваної покинути територію України свідчить також і те, що вона володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 09.07.2017, який дійсний до 09.07.2027, та відмітки про нещодавні її виїзди за кордон, зокрема в квітні 2025, у зв'язку з чим, має можливість виїхати за кордон під час дії воєнного стану.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, з урахуванням встановленої КПК процедури отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважав, що враховуючи, що існує взаємообумовленість дій між підозрюваною ОСОБА_7 та іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, зважаючи на обґрунтованість підстав вважати про зв'язки, авторитет, приязні стосунки з такими особами, інший незаконний вплив (шантаж, підкуп, погрози), безпосередньо або опосередковано через інших осіб, підозрювана може впливати на свідків/інших підозрюваних у кримінальному провадженні, з метою зміни ними своїх показань/відмови від дачі показань задля уникнення/мінімізації можливої кримінальної відповідальності.
Вказане, на думку слідчого судді може свідчити про можливість таким чином перешкоджати кримінальному провадженню, з огляду на наявні обґрунтовані підстави вважати, що підозрювана наділена потенційною можливістю самостійно або через інших осіб впливати на інших підозрюваних, а також свідків, щодо яких вона обізнана, з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважав, що для досягнення мети застосування запобіжних заходів, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, на початковій стадії досудового розслідування, що зумовлює необхідність в проведенні низки слідчих та процесуальних дій, а також враховуючи інші фактичні обставини даного конкретного кримінального провадження, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Враховуючи обставини справи, вік та стан здоров'я підозрюваної, наявність постійного місця проживання, слідчий суддя дійшов вважав за необхідне визначити підозрюваній розмір застави, з урахуванням її майнового становища, враховуючи конкретні обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, їх тяжкості, у яких вона підозрюється, наявність реальної можливості у неї внести заставу, в розмірі двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 757000 (сімсот п'ятдесят сім тисяч) гривень, оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є завідомо непомірною для неї.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав особи, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав особи, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передбачати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, характер висунутої ОСОБА_7 підозри, дає достатні підстави вважати, що вона може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, зокрема, є можливість підозрюваною вчинити дії, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України, беручи до уваги, що вона підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого групою осіб, у зв'язку з чим, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, в тому числі, і шляхом обману та своїх зв'язків, а також може вчиняти вплив на свідків та інших учасників кримінального провадження, враховуючи, що деякі з них, на теперішній час досудовим розслідуванням не встановлені.
Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від суду або вчинити інший злочин, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій. На цьому етапі слід урахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.
Слід зазначити, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Фактичні обставини справи, згідно пред'явленої ОСОБА_7 підозри, та вагомість наявних доказів про вчинення нею інкримінованих їй дій, згідно підозри, свідчать про її підвищену суспільну небезпеку, а тому, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та окремих громадян.
Зазначені обставини і наявність вказаного ризику є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в обранні щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді триманні під вартою.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, колегія суддів приймає до уваги рішення Конституційного Суду України від 13 06 2019 року в тій його частині, де звернута увага на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Враховуючи також відомості і конкретні обставини вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_7 , виходячи зі змісту формулювання підозри, зокрема обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, існує можливість незаконного впливу підозрюваною на свідків або інших осіб у даному кримінальному провадженні.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що на даний час досудове розслідування триває, більшість з осіб на теперішній час досудовим розслідуванням не встановлені, а тому, не виключена можливість підозрюваної впливати на осіб, які на даний час не допитані, беручи до уваги порядок допиту свідків безпосередньо судом під час судового розгляду.
Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об'єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав особи та практиці Європейського суду з прав особи, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України.
З висновками слідчого судді суду першої інстанції щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_7 такого запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою, із визначеним слідчим суддею розміром застави, погоджується і апеляційний суд.
Зазначені обставини і наявність вказаних ризиків є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в обранні щодо підозрюваної саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням застави саме в такому розмірі - 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України, є співмірним та відповідає меті і завданням кримінального провадження.
Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.
Виходячи з мети застави, головним критерієм, за яким має бути визначений розмір застави є його достатність для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків. Саме така позиція міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно з рішенням у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що суму застави необхідно оцінювати за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати застави буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання втекти.
Аналогічної думки ЄСПЛ дотримався в справі «Істоміна проти України» де зазначив, що, гарантії передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції має на меті забезпечити не відшкодування будь-яких збитків, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Метою визначення такого альтернативного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, з тим щоб орган досудового розслідування зміг виконати завдання передбачені ст. 2 КПК України.
А тому, враховуючи підстави та обставини, визначені ч.ч.4,5 ст.182 КПК України, а також відомості щодо особи підозрюваної, суть пред'явленої підозри, колегія суддів дійшла висновку що саме такий розмір застави у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень, зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України, є співмірним та відповідає меті і завданням кримінального провадження.
Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Підстав вважати визначений розмір застави завідомо непомірним для підозрюваної, колегія суддів не вбачає. Більше того, під час апеляційного розгляду будь-яких нових доказів, ніж ті, які були досліджені слідчим суддею, стосовно непомірності вказаного розміру застави, захисником підозрюваної не надано.
Відомості апеляційної скарги сторони захисту з приводу врахування особистих якостей підозрюваної, наявності у неї міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи та проживання, були враховані судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення та самі по собі не мінімізують наявного ризику і не свідчать про незаконність рішення слідчого судді.
Доводи апеляційної скарги захисника підозрюваної щодо важкого стану здоров'я підозрюваної, не є новими обставинами, які не були відомі слідчому судді та цим доводам були надана оцінка слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, з обґрунтованим мотивуванням підстав, за якими суд вказані доводи суд не приймає, будь-яких нових відомостей, які б були не відомі під час розгляду даного клопотанні в суді першої інстанції, захисником в апеляційній скарзі не наведено. При цьому, із наданої стороною захисту медичної документації, не встановлено обставин про наявність у підозрюваної таких захворювань, які би унеможливлювали подальше перебування її під вартою.
Доводи адвоката в її апеляційній скарзі стосовно того, що підозрюваній необхідно проходити курс лікування та наявність у підозрюваної постійного місця проживання не спростовує та не мінімізує наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. При цьому, не можуть бути самостійною підставою для зміни запобіжного заходу належна процесуальна поведінка підозрюваної, яка фактично забезпечуються саме мірою та обмеженнями запобіжного заходу. В ході розгляду справи не встановлено об'єктивних даних стосовно того, що прийом препаратів при лікуванні в амбулаторних умовах життєво необхідний для підтримання нормальної життєдіяльності підозрюваної. При винесенні ухвали слідчим суддею враховані всі підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, дані про особу підозрюваної та наявні докази, про вчинення нею кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою і прийнято мотивоване рішення.
Доводи апеляційної скарги захисника підозрюваної щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, об'єктивними відомостями не підтверджені. Питання щодо винуватості або невинуватості на цьому етапі провадження судом не вирішуються, оскільки такі питання підлягають оцінці судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. На теперішній стадії процесу суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Питання щодо остаточної кваліфікації вирішується органом досудового розслідування до складання обвинувального акту. Вказані обставини у своїй сукупності обґрунтовують висновок слідчого судді щодо неможливості застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні.
За таких обставин доводи захисника підозрюваної про недоведеність ризиків, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності на цей час підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника підозрюваної.
Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 16.05.2025 року про задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваної за ч.3 ст. 358, ч.4 ст.358, ч.5 ст.27 - ч.4 ст. 190 КК України (в редакції до 11.08.2023), - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 14.07.2025 року, включно, із визначенням застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3