Справа № 644/4717/25 (1-кс/644/613/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/737/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
про повернення апеляційної скарги
04 червня 2025 року м. Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 30 травня 2025 року про повернення скарги на бездіяльність дізнавача Відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області, щодо не прийняття рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-
Цією ухвалою повернуто скаргу на бездіяльність дізнавача Відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області, щодо не прийняття рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до поданої ним заяви, зареєстрованої 22.05.2025 ЖЄО № 12353.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді, заявник подав апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу, суддя-доповідач доходить висновку про те, що вона не відповідає вимогам ст. 396 КПК України, з таких підстав.
Вичерпний перелік вимог, яким повинна відповідати апеляційна скарга, встановлений ст. 396 КПК України.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що вона не відповідає вищевказаним вимогам кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року№ 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Також ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у ч. 6 ст. 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Частинами 1, 2 ст. 14 передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому за змістом ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
У ч. 1 ст. 29 КПК теж регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Тобто згідно з Конституцією України, КПК і зазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Викладене узгоджується, зокрема, із Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.
Однак, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів (у тому числі апеляційних і касаційних скарг) українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.
Так, процесуальним законодавством України, а саме п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та, в разі необхідності, користуватися послугами перекладача за рахунок держави. Засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження (ч. 3 ст. 43 КПК).
Право користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою особа володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача, зокрема і безоплатно, передбачено і для потерпілого; цивільного позивача; представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; свідка; особи, стосовно якої розглядається питання про видачу (екстрадицію); особи, до якої застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт; особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою до прийняття рішення про її видачу (екстрадицію); особи, якої стосується прохання Міжнародного кримінального суду чи надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу (п. 9 ч. 1 ст. 56, ч. 3 ст. 61; п. 11 ч. 3 ст. 641, п. 4 ч. 1 ст. 66, ч. 2 ст. 581, ч. 8 ст. 583, частини 5, 14 ст. 584, ч. 4 ст. 585, п. 2 ч. 2 ст. 627, пункти 1, 9 ч. 4 ст. 627 КПК).
Особи, які не володіють мовою судочинства, можуть скористатися послугами перекладача для перекладу своїх скарг, клопотань, інших процесуальних документів, зокрема й з метою забезпечення можливості проведення з'ясування судом наявності в особи, яка звертається з апеляційною чи касаційною скаргою, прав і підстав для цього.
У разі, якщо апеляційна скарга складена неукраїнською мовою, апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження чи призначення судового засідання щодо розгляду скарги, поданої у порядку статей 422, 422-1 КПК, не зобов'язаний самостійно залучати перекладача у провадженні для перекладу поданої на його розгляд скарги. За цих обставин забезпечення рівності прав осіб у судовому процесі за мовною ознакою і гарантування права на користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника провадження) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду.
У той же час рішенню про повернення апеляційної скарги, якщо особа не усунула недоліків, обов'язково передує процесуальне рішення про залишення апеляційної скарги без руху.
Проте ч.1 ст.399 КПК України прямо передбачено, що таке процесуальне рішення, як залишення скарги без руху, застосовується до апеляційних скарг на вирок чи ухвалу суду першої інстанції.
Положеннями ч. 2 ст. 422 та ст. 422-1 КПК передбачено особливий порядок апеляційної перевірки ухвал як слідчих суддів (у тому числі щодо застосування та продовження певних запобіжних заходів, обраних під час досудового розслідування), так і ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Так, особливість становлять: спрощений порядок подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду; скорочений строк апеляційного оскарження; відсутність стадії відкриття апеляційного провадження; обмежені строки розгляду апеляційної скарги; невідкладність вирішення питання про відновлення порушених прав і свобод заінтересованих осіб.
Вказаними положеннями процесуального законодавства не визначено можливості залишення без руху апеляційних скарг, поданих у порядку статей 422, 422-1 КПК без додержання вимог, передбачених ст. 396 КПК, а тому положення ст. 398 КПК, частин 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК не можуть бути застосовані до таких апеляційних скарг.
Водночас викладене не виключає можливості повернення таких апеляційних скарг із підстав, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 3 ст. 399 КПК, що узгоджується з позицією об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленою у справі № 686/24639/17 (провадження № 51-5496кмо18).
Повернення апеляційної скарги, згідно положень ч.7 ст.399 КПК України, не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою після усунення зазначених недоліків.
З огляду на викладене, приходжу до висновку про необхідність повернення апеляційної скарги скарги заявнику у зв'язку із тим, що вона складена не україською мовою, що суперечить вимогам закону.
Керуючись ст.399 КПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 30 травня 2025 року про повернення скарги на бездіяльність дізнавача Відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області, щодо не прийняття рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, повернути особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її постановлення.
Суддя