Іменем України
№ 1-0807/20 № 6/610/24/2025
м. Балаклія30 травня 2025 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
судді: Стригуненка В.М.
за участю
секретаря: Ворони І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове проникнення до житла боржника,
29.05.2025 до суду надійшло подання про примусове проникнення до житла боржника, яке обґрунтоване тим, що на виконанні ст. державного виконавця Токар Н.А. перебуває зведене виконавче провадження № 63957969 з примусового виконання виконавчих листів № 1-0807/20, виданих 09.10.2020 Харківським апеляційним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за неповернуту позику за договором від 04.04.2017 в розмірі 7700 доларів США, що згідно курсу НБУ (27,6793/дол. США) станом на 07.08.2020 становить 213130,61 грн, та про стягнення суми штрафу за договором від 18.10.2006 за період з 29.07.2019 по 27.07.2020 в розмірі 39420 доларів США, що згідно курсу НБУ (27,6793/дол. США) станом на 07.08.2020 становить 1091118 грн.
Постанови від 25.11.2020 про відкриття виконавчих проваджень було надіслано сторонам за вих. № 30945, № 30946, № 30951, № 30952 рекомендованим листом, що вважається належним повідомленням про початок примусового виконання рішення.
За результатами перевірки державним виконавцем виявлено, що інформація про джерела отримання доходів боржника відсутня; інформація про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, щодо боржника відсутня; автомототранспорт на праві власності у боржника відсутній; боржник перебуває на обліку в УПФУв Балаклійському районі Харківської області; на праві власності за боржником значиться частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , частка житлового будинку, частка земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та спільна частка земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 .
18.12.2020 було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Також було накладено арешт на майно, що належить боржнику та коштів на рахунках у боржника, яких виявилось недостатньо.
При здійсненні виходу за адресами, зазначеними в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав, боржником було недопущено державного виконавця до житлових приміщень, про що складено відповідні акти.
12.05.2025 державним виконавцем було сформовано до боржника вимогу про надання 27.05.2025 доступу до житлових приміщень для проведення виконавчих дій, яку він отримав 16.05.2025, однак відповідно до акту від 27.05.2025 він знову не надав доступу до житлових приміщень, усно відмовивши у цьому.
Ураховуючи, що рішення дотепер повністю не виконано, боржник ухиляється від його виконання, тому виконавець просить надати дозвіл для примусового проникнення до житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання боржника ОСОБА_1 та за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 439 ЦПК України, суд розглядає подання негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Державний виконавець просила розглянути подання без участі їхнього представника.
Враховуючи строки розгляду вказаного подання та повідомлення державного виконавця, суд вважає за можливе провести розгляд подання без її участі.
У відповідності до ч. 2 ст. 439 ЦПК України сторони виконавчого провадження в судове засідання не викликались.
Конституцією України кожному гарантується недоторканність житла; не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч. 1 ст. 30 Конституції України).
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
У відповідності до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 1 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага (рішення Конституційного Суду України у справі № 1-18/2011 від 31 травня 2011 року).
Таким чином, обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
У відповідності до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Виконавець, серед іншого, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження») та має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб (п. 13 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 1 ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець при здійсненні виконавчого провадження має певні права, у тому числі: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Аналіз положень ЗУ «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше, як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Звертаючись до суду із поданням, виконавцю слід довести наступне: боржник достовірно знає про наявність виконавчого провадження та повідомлявся про намір виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна, але чинив цьому перешкоди; боржник ухиляється від проведення виконавчих дій; майно належить боржнику або він має право користування ним; боржник не надавав доступу до майна у відведений для цього час вчинення виконавчих дій.
Судовим розглядом встановлено, що Харківським апеляційним судом 01.10.2020 було розглянуто справу за заявою ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при товарній біржі «Сантвест» від 07.08.2020 та вирішено (присуджено) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за неповернуту позику за договором від 04.04.2017 в розмірі 7700 доларів США, що згідно курсу НБУ (27,6793/дол. США) станом на 07.08.2020 становить 213130,61 грн.
Також Харківським апеляційним судом 01.10.2020 було розглянуто справу за заявою ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при товарній біржі «Сантвест» від 07.08.2020 та вирішено (присуджено) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму штрафу за договором від 18.10.2006 за період з 29.07.2019 по 27.07.2020 в розмірі 39420 доларів США, що згідно курсу НБУ (27,6793/дол. США) станом на 07.08.2020 становить 1091118 грн.
За постановами ст. державного виконавця Балаклійського відділу державної виконавчої служби СМУ МЮ (м. Харків) Токар Н.А.25.11.2020 було відкрито виконавчі провадження за № 63734220 та № 63734934 із виконання виконавчих листів № 1-9807/20, виданих 09.10.2020 на підставі вищевказаних рішень та зобов'язано подати декларацію про доходи та майно.
За правилами ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За змістом ст. 28 цього Закону копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається виконавцем боржнику рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Тобто боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження.
Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.
У разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк.
Аналіз наведеної норми прямої дії свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.05.2018 № 916/1605/15-г та від 31.07.2019 № 554/13475/15-ц.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суду не надано підтвердження надсилання або отримання ОСОБА_1 копії постанов про відкриття виконавчих проваджень, а доданий до подання фіскальний чек від 27.11.2020 таких відомостей не містить, із нього навіть не вбачається конкретної адреси, за якою було направлено поштове відправлення, зазначено лише м. Балаклія; також не вбачається, що саме було направлено, опис поштового відправлення відсутній.
З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів отримання боржником копії постанов про відкриття виконавчих проваджень, то державний виконавець не вправі вчиняти будь-які виконавчі дії, в тому числі звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника.
Наведені обставини свідчать про передчасність та необґрунтованість подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, а тому і достатніх правових підстав для задоволення цього подання суд не вбачає.
Відмова не позбавляє державного виконавця права на повторне звернення до суду з поданням із урахуванням вищевказаних даних.
На підставі викладеного, керуючись ст. 439 ЦПК України,
У задоволенні подання відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днівз дня її проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Стригуненко В.М.