Справа №212/4471/25
1-кп/212/539/25
04 червня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості від 24 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025041730000468 від 07 квітня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, на утриманні малолітніх дітей не маючого, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, інвалідності не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останні рази 11.09.2019 Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 5 місяців, 22.06.2020 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців, звільненого 29.09.2023 з Синельниківської ВК Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 209 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 ,-
встановив:
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» згідно Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діяв на час вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_3 07.04.2025 року, в період часу з 13:40 години по 14:11 годину, перебуваючи за адресою: м. Кривий Ріг мкрн. 5-й Зарічний б.5, в цей момент, він побачив раніше незнайомого потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пішов в напрямку ТЦ «Дивоцвіт», що розташований за адресою: м. Кривий Ріг мкрн. 4-й Зарічний 20А. при цьому залишив належну чоловічу сумку жовто-синього кольору на металевому паркані. В цей час у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме чоловічої сумки жовто-синього кольору, яка належить потерпілому ОСОБА_6 .
В період часу з 13:40 години по 14:11 годину ОСОБА_3 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, впевнившись у відсутності свідків, очевидців та в тому, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає та скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілого ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав чоловічу сумку жовто-синього кольору, з паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , банківською карткою АТ КБ «ПриватБанку» № НОМЕР_1 , паперовою нотаткою, на якій був записаний пін-код від вищезазначеної банківської картки, мобільним телефоном марки «Samsung» моделі А 35 5G 8/256 GB Imei 1: НОМЕР_2 , Імеі 2: НОМЕР_3 , в корпусі чорного кольору, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №903 від 15.04.2025 становить 12256,66 гривень.
Після чого, ОСОБА_3 , з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на свій розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 12256,66 гривень.
Крім того, ОСОБА_3 , 07.04.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 14:11 годині, прийшов до магазину «АТБ Маркет» за адресою: м. Кривий Ріг вул. Десантна б.15. В цей час у ОСОБА_3 , раптово виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів з раніше викраденої банківської карти, належної потерпілому ОСОБА_6 .
Діючи далі, ОСОБА_3 , знаходячись в приміщенні зазначеного магазину використовуючи банківський термінал АТ КБ «ПриватБанк» реалізуючи вказаний вище умисел, направлений на таємне викрадення грошових коштів, що перебувають на банківській картці потерпілого.
07 квітня 2025 року о 14:11 годині ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на крадіжку грошових коштів потерпілого ОСОБА_6 , діючи повторно в умовах воєнного стану, через банкомат АТ КБ «Приватбанк», що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг у Покровському районі, вул. Десантна, буд. 15, достовірно знаючи пін-код викраденої банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , з корисливих мотивів та з метою власного протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, зняв з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_6 , грошові кошти в сумі 5700,00 гривень, тим самим отримавши змогу розпорядитись викраденими грошовими коштами на власний розсуд, здійснив крадіжку чужого майна. Після чого, з місця вчинення кримінального правопорушення зник обернувши викрадене на свою користь.
Таким чином, в результаті злочинних дій ОСОБА_3 , потерпілому ОСОБА_6 , була завдана майнова шкода на суму 5700,00 гривень.
В наслідок таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно в умовах воєнного стану ОСОБА_3 в період часу з 13:40 години по 14:11 годину, перебуваючи за адресою: м. Кривий Ріг мкрн. 5-й Зарічний б.5, в його власності опинилась чоловіча сумка жовто-синього кольору, яка належить потерпілому ОСОБА_6 .
Під час огляду вказаної чоловічої сумки, перебуваючи за адресою: м. Кривий Ріг мкрн. 5-й Зарічний б.5 у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 14:11 години, того ж дня ОСОБА_3 , виявив банківську картку АТ КБ «ПриватБанку» № НОМЕР_1 , належну ОСОБА_6 , (далі по тексту «банківська картка») та в цей момент в нього раптово виник кримінально- протиправний умисел, направлений на привласнення вищевказаної банківської картки, та обернення її на свою користь, з метою подальшого викрадення грошових коштів, яка згідно примітки до ст.358 Кримінального кодексу України, ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4. 1.14. 1.27. 1.31 ст. 1. п.15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБ України від 05.11.2014 №705, є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, як засобом доступу до банківського рахунку.
Так, ОСОБА_3 , з метою реалізації раптово виниклого кримінально протиправного умислу, спрямованого на привласнення банківської картки та звернення її на свою користь, скориставшись відсутністю свідків, очевидців, та в тому, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу, з одного з відділень жовто-синьої чоловічої сумки взяв, таким чином привласнив вищезазначену банківську картку, що належить потерпілому та поклав її собі в кишеню.
Після того, як у власності ОСОБА_3 , опинився офіційний документ, а саме належна потерпілому ОСОБА_6 , банківська картка, останній розуміючи, що на вказаній банківській картці наявні грошові кошти, у нього виник злочинний умисел направлений на викрадення грошових коштів, що перебувають на зазначеній картці, шляхом зняття грошових коштів з зазначеної карти.
Крім того, в наслідок таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно в умовах воєнного стану ОСОБА_3 , в період часу з 13:40 години по 14:11 годину, перебуваючи за адресою: м. Кривий Ріг мкрн. 5-й Зарічний б.5, в його власності опинилась чоловіча сумка жовто-синього кольору, яка належить потерпілому ОСОБА_6 , під час огляду якої, переконавшись, що в ньому знаходиться паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , з метою реалізації раптово виниклого кримінально-протиправного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння паспортом, шляхом викрадення, з метою подальшого його використання в особистих цілях, з корисливих мотивів та звернення його на свою користь, скориставшись відсутністю свідків, очевидців, та в тому, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, з метою подальшого його використання в особистих цілях, незаконно заволодів паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № НОМЕР_4 виданого 03.03.2023 року, орган, що видав № 1257.
Після чого, ОСОБА_3 , з викраденим майном, а саме паспортом громадянина України з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Окрім того, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що грошові кошти в сумі 5000,00 гривень отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, здійснив набуття та володіння майном (грошовими коштами), тобто вчинив легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом за наступних обставин.
Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX від 06.12.2019 (за наступними змінами та доповненнями), до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії. пов'язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з доходами, одержаними злочинним шляхом, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких доходів, чи володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням доходів, одержаних злочинним шляхом.
07 квітня 2025 року о 14:11 години ОСОБА_3 , діючи в умовах воєнного стану, через банкомат АТ КБ «Приватбанк», що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, Покровському районі, вул. Десантна, буд. 15, достовірно знаючи пін-код викраденої банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , з корисливих мотивів та з метою власного протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, зняв з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 5700,00 гривень, тим самим отримавши змогу розпорядитись викраденими грошовими коштами на власний розсуд, здійснив крадіжку чужого майна. Після чого, з місця вчинення кримінального правопорушення зник обернувши викрадене на свою користь, внаслідок чого отримував грошові кошти (майно), одержані злочинним шляхом.
Після чого ОСОБА_3 , 08.04.2025 року перебуваючи по вул. Романа Шухевича б.2, використав та розпорядився майном щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, придбав на вказані грошові кошти, які були одержані злочинним шляхом, музикальну колонку марки «JBL» Charge 5.
Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану; за ч. 1 ст.357 КК України, за ознаками привласнення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів; за ч. 3 ст. 357 КК України за ознаками незаконного заволодіння будь-яким способом паспортом; за ч. 1 ст. 209 КК України за ознаками набуття, володіння, використання, розпорядження майном щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом.
На підставі ч. 1 ст. 473 КПК України, у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості від 24 квітня 2025 року, укладеної між прокурором, якому на підставі ст.ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та якому потерпілим ОСОБА_6 надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості, та ОСОБА_3 , який є обвинуваченим в цьому кримінальному провадженні, за участю захисника адвоката ОСОБА_5 .
Виходячи із змісту даної угоди, сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 209 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального правопорушення, ОСОБА_3 повністю визнає свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі обвинувального акту у судовому провадженні.
Згідно угоди, сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі, за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі, за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 209 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, яка пов'язана з розпорядженням та використанням грошових коштів на 1 рік, з конфіскацією майна, на підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю, яка пов'язана з розпорядженням та використанням грошових коштів на 1 рік, з конфіскацією майна та звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ст. 473, ч. 4 ст. 474 КПК України, які йому були роз'яснені судом в ході підготовчого судового засідання.
Також в підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою вину за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 209 КК України та надав суду згоду на призначення узгодженого сторонами угоди покарання.
Захисник в судовому засіданні також просила затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор вважав за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості з огляду на наявність правових підстав для цього і відповідність угоди вимогам закону.
Враховуючи наведене, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про визнання винуватості, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 469, ст. 472 КПК України, з'ясувавши у обвинуваченого, що він розуміє викладені в ч. 4 ст. 474 КПК України обставини, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, правильності правової кваліфікації злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану; за ч. 1 ст.357 КК України, за ознаками привласнення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів; за ч. 3 ст. 357 КК України за ознаками незаконного заволодіння будь-яким способом паспортом; за ч. 1 ст. 209 КК України за ознаками набуття, володіння, використання, розпорядження майном щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, суд вважає за необхідне затвердити угоду про визнання винуватості та на підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю, яка пов'язана з розпорядженням та використанням грошових коштів на 1 рік, з конфіскацією майна.
Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості суд не вбачає.
Враховуючи те, що сторонами угоди про визнання винуватості на підставі ч.2 ст. 75 КК України узгоджено звільнення ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, суд зважуючи на особу обвинуваченого, визнання ним вини у вчиненні кримінального правопорушення, вважає за можливе, встановити останньому іспитовий строк тривалістю в два роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1, 3 ст.76 КК України.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, обраний ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2025 року, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 314-316, 472, 474, 475 КПК України, суд, -
ухвалив:
Угоду про визнання винуватості від 24 квітня 2025 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області у кримінальному провадженні № 12025041730000468 від 07 квітня 2025 року - затвердити.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 24 квітня 2025 року покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 24 квітня 2025 року покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 24 квітня 2025 року покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 24 квітня 2025 року покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права займатися діяльністю, яка пов'язана з розпорядженням та використанням грошових коштів на строк 1 (один) рік, з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України ОСОБА_3 призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначивши покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю, яка пов'язана з розпорядженням та використанням грошових коштів на 1 (один) рік, з конфіскацією майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді особистого зобов'язання залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Речові докази:
- банківську картку № НОМЕР_1 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , мобільний телефон марки «Samsung» моделі А 35 5G 8/256 GB Imei 1: НОМЕР_2 , Імеі 2: НОМЕР_3 , які передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити у розпорядженні власника майна;
- чек про зняття грошових коштів в магазині АТБ, договір специфікацію KR-3.87227/0/88273, чек з магазину від 08.04.2025 на музичну колонку «JBL» Charge 5, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Матеріали досудового розслідування кримінального провадження залишити при обвинувальному акті.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом 30 днів з моменту його проголошення прокурором та обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене, ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначення покарання, не роз'яснення наслідків укладення угоди. Прокурором вирок може бути оскаржений виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1