03 червня 2025 року
м. Київ
справа № 570/4251/20
провадження № 51-3716ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 01 травня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, а також клопотання про поновлення строку касаційного оскарження,
встановив:
Не погоджуючись із зазначеними вище судовими рішеннями, захисник після закінчення строку касаційного оскарження подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій порушив питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Поважність причин пропуску цього строку скаржник обґрунтовує тим, що копію ухвали Волинського апеляційного суду від 28 березня 2024 року він отримав 20 травня 2025 року. Крім того, вказує, що ОСОБА_4 не скористався правом на оскарження, оскільки уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, під час якої захворів, йому була надана відпустка для лікування. Лише під час указаної відпустки скаржник уклав з ОСОБА_4 договір про надання правової допомоги. Викладене вище, на переконання захисника, свідчить, що засуджений пропустив строк на касаційне оскарження з поважних причин, з огляду на те, що не мав можливості оскаржити рішення суду в касаційному порядку як самостійно, так і за допомогою захисника.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Так, Волинський апеляційний суд проголосив оскаржувану ОСОБА_5 ухвалу 28 березня 2024 року, тому останнім днем подання касаційної скарги до Суду для захисника було 01 липня 2024 року (з урахуванням того, що останній день строку, а саме 29 червня 2024 року, був вихідним днем - субота). Проте захисник звернувся з цією касаційною скаргою лише 26 травня 2025 року (згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті), тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
Колегія суддів додатково вважає за необхідне зазначити, що приписи ст. 116 КПК визначають обов'язок щодо вчинення процесуальних дій у встановлені цим Кодексом строки. Указаними положеннями КПК чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників провадження проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб не допустити зволікання, зокрема щодо подання касаційної скарги з дотриманням встановленого строку.
Частиною 1 ст. 117 КПК визначено, окрім іншого, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
За сталою практикою Верховного Суду під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Правило початку перебігу строку на касаційне оскарження, визначене ст. 426 КПК, є загальним для всіх учасників кримінального провадження за винятком засудженого, який перебуває під вартою. До того ж указані приписи закону не передбачають привілею щодо окремого обчислення строків на касаційне оскарження для кожного нового захисника чи представника, залученого у кримінальному провадженні для надання правової допомоги вже після ухвалення судом судового рішення, яке оскаржується, а тим більше поза межами строків його оскарження. Такі положення, встановлені КПК, мають на меті гарантувати забезпечення принципу правової визначеності, який є одним із елементів принципу верховенства права, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, а учасники кримінального провадження після закінчення відповідних строків оскарження не перебували у стані правової невизначеності.
У зв'язку з цим укладення захисником ОСОБА_5 із ОСОБА_4 договору про надання правової допомоги після закінчення строку на касаційне оскарження (05 травня 2025 року), не може бути самостійно достатньою підставою для поновлення цього строку.
Інші доводи щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження безпідставні, оскільки указані захисником аргументи стосовно порушеного питання стосуються засудженого, який є самостійним учасником кримінального провадження, наділеним правом на касаційне оскарження судових рішень.
З огляду на викладене вище Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені захисником обґрунтування щодо поновлення йому строку не підтверджують наявності поважних причин пропуску строку касаційного оскарження судових рішень, тому клопотання про поновлення цього строку необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку на касаційне оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Отже, згідно із зазначеними приписами КПК, касаційну скаргу необхідно повернути, оскільки захисник ОСОБА_5 подав її після закінчення строку касаційного оскарження, а підстав для поновлення пропущеного строку немає.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Клопотання захисника ОСОБА_5 про поновлення строку касаційного оскарження вироку Рівненського районного суду Рівненської області від 01 травня 2023 року та ухвали Волинського апеляційного суду від 28 березня 2024 року стосовно ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Повернути захиснику ОСОБА_5 касаційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3