04 червня 2025 року
м. Київ
справа № 757/49835/23-ц
провадження № 61-4854ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Яндульського Дениса Володимировича на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів та
09 вересня 2024 року рішенням Печерського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ,
83 187,46 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
16 вересня 2024 року додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн.
Не погодившись з указаними рішеннями, 16 грудня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу.
13 березня 2025 року ухвалою Київського апеляційного суду відмолено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що АТ КБ «ПриватБанк» не довело поважність причини пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року.
14 квітня 2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Яндульський Д. В. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 березня 2025 року, в якій просить її скасувати, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначеного в пункті
3 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вказував, що оскаржувана ухвала суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 квітня 2024 року в справі № 454/1883/22, і суд апеляційної інстанції неправильно виснував, що дані з картки руху документу про дату доставки судових рішень в справі № 757/49835/23-ц в підсистемі «Електронний суд» 17 вересня 2024 року о 15:27:49 год є датою їх вручення АТ КБ «ПриватБанк».
Також заявник вказує, що в матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу копій вказаних рішень суду першої інстанції рекомендованим листом, що б відповідало вимогам пункту 3 частини першої статті 272 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та в визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
- на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
- на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Суд застосовує при розгляді справ і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ в справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»
від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк (рішення ЄСПЛ у справі «Мікулова проти Словаччини» від 06 грудня 2005 року).
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Питання щодо вручення судового рішення врегульовано статтею 272 ЦПК України, статтею 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статтею 251 Кодексу про адміністративне судочинство України (далі - КАС України).
Частинами п'ятою, шостою статті 272 ЦПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі
- в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси,
- або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Отже, визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є вручення повного судового рішення.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення..
17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв'язку.
Пункт 110 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС визначає, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).
05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистема відеоконференцзв'язку.
Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу в судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.
Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).
Аналогічні приписи містяться у частині шостій статті 14 ЦПК України.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Положення про ЄСІТС).
Абзацами другим та п'ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що до «Електронних кабінетів» користувачів надсилаються в передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи в справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувана (підписувачів), чи в вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Отже, процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа до електронного кабінету засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.
Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.
Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони в справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Апеляційним судом встановлено, що 16 грудня 2024 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга
АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
21 січня 2025 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу
АТ КБ «ПриватБанк» залишено без руху, надано заявнику десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме для подання належним чином обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, підтвердженої доказами, та сплати судового збору в установленому законом розмірі.
На виконання вимог ухвали представник банку подав до Київського апеляційного суду заяву про усунення недоліків, до якої додано клопотання про поновлення процесуального строку, а також платіжний документ про сплату судового збору.
У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження представник банку вказав, що суд першої інстанції був зобов'язаний надіслати копії оскаржуваних судових рішень суду першої інстанції на адресу АТ КБ «ПриватБанк» у паперовій формі рекомендованим листом.
Апеляційний суд визнав наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними та встановив, що відповідач має зареєстрований кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
17 вересня 2024 року о 15:27:49 год копії повних текстів рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року та додаткового рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 рокубули направлені до електронного кабінета відповідача, що підтверджується відомостями, що містяться у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
16 грудня 2024 АТ КБ «ПриватБанк» через систему «Електронний суд» подало до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на судові рішення в справі
№ 757/49835/23-ц. Водночас в апеляційній скарзі зазначило, що з оскаржуваними рішеннями ознайомилося лише 15 листопада 2024 року.
Суд також встановив, що твердження АТ КБ «ПриватБанк» про неотримання копій рішень в електронному кабінеті є безпідставними та спростовуються відомостями, що містяться у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, а саме карткою руху документу, з якої вбачається, що повне рішення в справі № 757/49835/23-ц доставлено до електронного кабінету відповідача 17 вересня 2024 року о 15:27:49 год.
Вказана інформація збережена автоматично та не може бути відкоригована.
Згідно з пунктом 17 розділу III Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до пунктів 26, 28 розділу III Положення про ЄСТС електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС; дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню.
Апеляційний суд обґрунтовано вважав доводи заявника такими, що не можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.
Заявник факту отримання копій оскаржуваних рішень 17 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» не спростовував.
Ураховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду, про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску заявником строку звернення з апеляційною скаргою, передбаченого статтею 354 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі
№ 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23), на яку посилається заявник, розглядалося питання вручення судового рішення фізичній особі рекомендованим відправленням/через електронну пошту/через систему «Електронний суд», яка не мала зобов'язання реєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС.
У цій справі заявник є юридичною особою, яка зобов'язана зареєструвати в ЄСІТС електронний кабінет.
Тому висновки, викладені в зазначеній постанові, є нерелевантними до обставин справи, яка переглядається.
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 14 ЦПК України).
Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судами норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, додаткового правового аналізу не потребують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України в разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити в відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову в відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Яндульського Дениса Володимировича на ухвалу Київського апеляційного суду
від 13 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська