06 травня 2025 року
м. Київ
справа № 401/2181/24
провадження № 61-4926ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Великоандрусівської сільської ради Кіровоградської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Великоандрусівської сільської ради Кіровоградської області, у якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом
на земельну ділянку, кадастровий номер 3525280500:02:000:5297, площею 2,00 га, що розташована на території Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 07 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом
на земельну ділянку, кадастровий номер 3525280500:02:000:5297, площею 2,00 га, що розташована на території Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.
14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду, у якій просила стягнути з Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу в розмірі 19 000,00 грн.
Додатковим рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у стягненні витрат
на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що характер правовідносин та суть спору, що склалися між сторонами, з огляду на відсутність спірних правовідносин між ними, та на ту обставину, що фактично підставою звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування є пропущений ОСОБА_1 строк на прийняття спадщини, виснував, що відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. Також суд вказав на відсутність правових підстав для відшкодування вказаних витрат, оскільки понесення таких витрат заявницею не доведено.
Не погодившись із додатковим рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2024 року, ОСОБА_1 оскаржила його
в апеляційному порядку.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2024 року задоволено частково.
Додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Скасовуючи додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2024 року та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, апеляційний суд виходив з того, що помилковим
є висновок суду першої інстанції про недоведеність витрат на правничу допомогу, внаслідок відсутності повного переліку підтверджуючих документів. Стягуючи
на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виснував, що така позиція суду не є втручанням у договірні відносини сторін, а є розумним, збалансованим рішенням, враховуючи пропорційність інтересів сторін, підстави виникнення спору та складність справи.
15 квітня 2025 року Великоандрусівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області, через підсистему «Електронний суд», звернулася
до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 березня 2025 року, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 березня 2025 року
та залишити в силі додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2024 року.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму статті 141 ЦПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 травня 2024 року у справі № 463/641/17, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивачка сама створила підстави для виникнення спору, оскільки їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право
на спадщину на земельну ділянку, тому що її син був померлим на момент реєстрації такого права власності. Син позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
а наказом ГУ Держгеокдастру в Кіровоградській області від 20 листопада
2020 року померлому сину ОСОБА_1 затверджено технічну документацію
на спірну земельну ділянку, а 15 травня 2021 року за заявою покійного сина ОСОБА_1 державний реєстратор зареєстрував за ним право власності
на спірну земельну ділянку, що стало предметом досудового розслідування
в кримінальному провадженні.
Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи незаконність виникнення права власності у її сина на спірну земельну ділянку, за допомогою суду намагалася узаконити свої права на неї, що є зловживанням процесуальними права.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги Великоандрусівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області, колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі.
Із оскаржуваного судового рішення, доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав
для висновків щодо її незаконності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Великоандрусівської сільської ради Кіровоградської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом
на земельну ділянку, кадастровий номер 3525280500:02:000:5297, площею
2,00 га, що розташована на території Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.
14 жовтня 2024 року представник позивачки звернувся до суду із заявою
про ухвалення додаткового рішення суду, у якій просив стягнути
з Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000,00 грн.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю
або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру
та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті першої, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво
або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах
і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави
і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Судові витрати, передбачені ЦПК України, є комплексним поняттям, що охоплює два види судових витрат: судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані
з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; повя'зані із вчиненням інших процесуальних
дій або підготовкою до розгляду справи.
За положеннями частини першої та другої статті 137 ЦПК України визначено,
що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду
до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).
Таким чином, питання розподілу судових витрат, у разі вирішення питання
про право, є обов'язком суду, що вирішується за результатами розгляду справи
в залежності від того, яке рішення приймається судом.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних
з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги
на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку
з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів
у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови,
що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 137 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або)значенням справи для сторони,в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року
у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня
2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня
2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі
№ 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 158/203/20.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом
та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи
як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт
5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі
№ 904/4507/18).
Суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність
й розумність.
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 міститься висновок
про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час,
та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Договір про надання професійної правничої допомоги від 29 липня 2024 року
№ 29/07-24 був наданий суду першої інстанції одночасно з позовною заявою
(а. с.18). У розділі 4 передбачений порядок здійснення розрахунку між адвокатом
та клієнтом. У позовній заяві зазначено, що звіт та інші докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду відповідно до приписів частини восьмої статті 141 ЦПК України, тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. (а. с. 5)
Рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ухвалене
07 жовтня 2024 року, розгляд справи відбувся за відсутності сторін. Копія рішення доставлена до електронного кабінету представника позивача ОСОБА_2
10 жовтня 2024 року (а. с. 65).
Заява про ухвалення додаткового рішення подана через підсистему «Електронний суд» 11 жовтня 2024 року, зареєстрована судом 14 жовтня 2024 року. До заяви долучено ордер адвоката, додаткова угода від 11 жовтня 2024 року між адвокатом та ОСОБА_1 , звіт до договору про надання професійної правничої допомоги від 29 липня 2024 року, та зазначена вартість наданих послуг двома складовими
7 000,00 грн та 12 000,00 грн, загальна сума 19 000,00 грн, яка заявлена
до стягнення.
Дослідивши письмові документи, на яких ґрунтується заява щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та долучені документальні підтвердження, суд апеляційної інстанції виснував, що вказані докази доводять розмір заявленого відшкодування і складені у відповідності до вимог законодавства, на підставі яких ґрунтується вимога.
Апеляційний суд, скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції
та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення заяви про стягнення
з відповідача судових витрат у цій справі, виснував про зменшення заявленої суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципу справедливості, пропорційності, розумності, суті спору, складності справи
та підстав за яких спір виник саме у суді, розгляд справи відбувався без участі сторін, сторона позивача подавала відповідні клопотання.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат
на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг
та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом
до справи (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).
За таких обставин апеляційний суд виснував, що відшкодуванню на користь ОСОБА_1 підлягає 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Така позиція суду не є втручанням у договірні відносини сторін, а є розумним, збалансованим рішенням, враховуючи пропорційність інтересів сторін, підстави виникнення спору у суді, складність справи, участь та позиція сторін.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що виходячи з критеріїв розумності та співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, стягненню підлягають витрати на правничу допомогу
в розмір 5 000,00 грн.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму статті 141 ЦПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 травня 2024 року у справі № 463/641/17, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2024 року у справі № 463/641/17 вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн, з власної ініціативи з урахуванням поведінки відповідача та його неправомірних дій, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, дійшов висновку
не присуджувати КНП ЛОР «КЦДМ», на користь якого ухвалені судові рішення, зазначені витрати на професійну правову допомогу.
Разом з тим, у справі, у якій подано касаційну скаргу, на день ухвалення оскаржуваної постанови про стягнення витрат на правову допомогу, судом апеляційної інстанції не встановлено недобросовісної поведінки позивачки, внаслідок чого посилання представника заявника на висновки, викладені
у постанові Верховного Суду від 20 травня 2024 року у справі № 463/641/17
є безпідставними, фактичні обставини, встановлені судами - різними, а вказаний висновок є нерелевантним.
Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про те, що позивачка сама створила підстави для виникнення спору, оскільки їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, тому що на момент реєстрації такого права власності син був мертвим, що стало предметом досудового розслідування в кримінальному провадженні, оскільки на час постановлення цієї ухвали рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2024 року скасовано ухвалою цього ж суду від 14 квітня 2025 року за нововияленими обставинами та призначено справу
до судового розгляду на 08 травня 2025 року, тобто такі висновки представника заявника є передчасними.
Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи незаконність виникнення права власності у її сина на спірну земельну ділянку, ініціювала судове провадження, у такий спосіб намагалася узаконити свої права на неї, що є зловживанням процесуальними права, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними права та не встановлено її недобросовісної поведінки.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити
у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення апеляційного суду свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у постановах висновок щодо питання застосування норм права
у подібних правовідносинах, які зазначені вище, порушеного в касаційній скарзі,
а суд апеляційної інстанції переглянув додаткове рішення про стягнення витрат
на правничу допомогу з урахуванням такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Великоандрусівської сільської ради Кіровоградської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська