21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 678/1280/21
провадження № 61-11211св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - керівник Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро Інвест»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокатка Савченко Оксана Володимирівна, на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2022 року у складі судді Цибульського Д. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 липня 2023 року у складі колегії суддів П'єнти І. В., Корніюк А. П., Янчук Т. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року керівник Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро Інвест» (далі - ТОВ «Летичів Агро Інвест»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 жовтня 2017 року № 22-21524-СГ (далі - наказ № 22-21524-СГ) затверджено проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009, та передано її у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (проєкт розроблено на підставі наказу від 14 червня 2017 року № 22-12065-СГ), яка розташована за межами населених пунктів Летичівської селищної ради Летичівської селищної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області (Ялинівська сільська рада Летичівського району Хмельницької області).
Право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано 23 листопада 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 01 серпня 2017 року № 22-15513-СГ ОСОБА_1 отримав у приватну власність (право зареєстровано 03 липня 2018 року) земельну ділянку, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6825882600:03:007:0257, для ведення особистого селянського господарства (проєкт розроблено на підставі наказу від 09 грудня 2016 року № 22-32642-СГ), що розташована за межами населених пунктів Розсошанської сільської ради Розсошанської сільської територіальної громади (Виноградівська сільська рада Ярмолинецького району Хмельницької області, яка увійшла до складу Баламутівської сільської ради).
ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009, вже використав його право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатного передання земельних ділянок для цього виду використання, отримавши у власність земельну ділянку, кадастровий номер 6825882600:03:007:0257.
Прокурор зазначав, що надалі земельну ділянку, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009, ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13 березня 2018 року № 435, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Клімчук А. В.
На підставі вказаного договору 13 березня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку (номер запису 25218740).
Згідно з листом Відділу у Летичівському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22 червня 2021 року № 10-22-0.27-162/110-21 та матеріалами технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Ялинівської сільської ради Летичівського району Хмельницької області, замовником якої є ОСОБА_3 на підставі договору від 23 березня 2018 року № 23-03/18-3, останній провів об'єднання чотирнадцяти земельних ділянок, загальною площею 27,6747 га, з подальшим присвоєнням новосформованій земельній ділянці кадастрового номера 6823087000:11:005:0021. До цієї земельної длянки увійшла і спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельну ділянку, кадастровий номер 6823087000:11:005:0021, загальною площею 27,6747 га, відчужено на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 13 червня 2018 року № 997, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Клімчук А. В.
Державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку проведено 13 червня 2018 року за ОСОБА_4 (номер запису про право власності 26608355, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1558415468230).
Надалі земельну ділянку, кадастровий номер 6823087000:11:005:0021, ОСОБА_4 відчужив на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2018 року № 1129, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Фомовою О. С.
Право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6823087000:11:005:0021, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Фомова О. С. зареєструвала на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 жовтня 2018 року (індексний номер 43498234, номер запису про право власності 28375852).
Згідно з листом Відділу у Летичівському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22 червня 2021 року № 10-22-0.27-162/110-21 та технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, які розташовані на території Ялинівської сільської ради Летичівського району Хмельницької області, замовником якої є ОСОБА_2 на підставі договору від 03 грудня 2020 року № 03-12/20-08, проведено поділ земельної ділянки, кадастровий номер 6823087000:11:005:0021, на дві, а саме кадастровий номер 6823087000:11:005:0022, загальною площею 25,6747 га, та кадастровий номер 6823087000:11:005:0023, загальною площею 2,0 га.
Земельна ділянка, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009, після поділу залишилась у складі земельної ділянки, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022.
Земельна ділянка, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022, є предметом договору оренди, укладеного 04 квітня 2019 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Летичів Агро Інвест»; строк дії договору - 7 років.
Прокурор просив:
визнати недійсним наказ № 22-21524-СГ;
витребувати у ОСОБА_2 і ТОВ «Летичів Агро Інвест» на користь держави в особі Летичівської селищної ради земельну ділянку, межі, координати та конфігурація якої відповідають земельній ділянці, яку було передано ОСОБА_1 наказом № 22-21524-СГ та яка розташована за межами населених пунктів Летичівської селищної ради;
скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Реєстрі прав власності на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022, загальною площею 25,6747 га, що розташована за межами населених пунктів Летичівської селищної ради, припинивши право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку;
скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Реєстрі прав власності на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «Летичів Агро Інвест» на земельну ділянку, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022, загальною площею 25,6747 га, що розташована за межами населених пунктів Летичівської селищної ради, припинивши право оренди ТОВ «Летичів Агро Інвест» на цю земельну ділянку;
скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022, загальною площею 25,6747 га.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Летичівський районний суд Хмельницької області своїм рішенням від 30 червня 2022 року позов задовольнив.
Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 жовтня 2017 року № 22-21524-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009, що розташована за межами населених пунктів Летичівської селищної ради.
Витребував у ОСОБА_2 і ТОВ «Летичів Агро Інвест» на користь держави в особі Летичівської селищної ради земельну ділянку, межі, координати та конфігурація якої відповідають земельній ділянці, що була передана ОСОБА_1 наказом ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 27 жовтня 2017 року № 22-21524-СГ та розташована за межами населених пунктів Летичівської селищної ради.
Скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Реєстрі прав власності на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 25,6747 га, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022, що розташована за межами населених пунктів Летичівської селищної ради, припинив право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку.
Скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Реєстрі прав власності на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «Летичів Агро Інвест» на земельну ділянку, загальною площею 25,6747 га, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022, що розташована за межами населених пунктів Летичівської селищної ради, припинив право оренди ТОВ «Летичів Агро Інвест» на цю земельну ділянку.
Скасував у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 25,6747 га, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022.
Стягнув з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ТОВ «Летичів Агро Інвест» на користь Хмельницької обласної прокуратури в рівних частинах судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 11 350,00 грн, за подання заяви про забезпечення позову - 1 135,00 грн, що разом становить по 3 121,25 грн з кожного.
Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 незаконно набув право власності на земельну ділянку, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009, та незаконно відчужив її. Спірна земельна ділянка після об'єднання з іншими земельними ділянками та подальшого поділу залишилась у складі земельної ділянки, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022, і незаконно вибула з державної власності поза волею власника, зокрема внаслідок недобросовісного виконання посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повноважень, та незаконно зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , яка передала її у складі об'єднаної земельної ділянки в оренду ТОВ «Летичів Агро Інвест».
З урахуванням наведеного місцевий суд виснував, що земельна ділянка, загальною площею 2,0 га, в координатах, межах та конфігурації, яку було передано наказом № 22 21524-СГ у власність ОСОБА_1 , підлягає витребуванню у ОСОБА_2 та ТОВ «Летичів Агро Інвест» на користь держави в особі Летичівської селищної ради.
Суд першої інстанції зазначив, що, враховуючи технічну неможливість відновлення земельних ділянок (із тим самим кадастровим номером), відомості про які скасовано у Державному земельному кадастрі у зв'язку з їх об'єднанням, а також той факт, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей про ділянку тієї ж конфігурації (але з іншим кадастровим номером) потребує оплатного розроблення технічної документації ліцензованою організацією, вбачається за можливе відновлення порушених прав держави чи територіальної громади шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речових прав на спірні земельні ділянки та відомостей про них у Державному земельному кадастрі.
Суд дійшов висновку, що прокурор обґрунтував підстави для представництва інтересів держави та звернувся до суду з позовом у межах позовної давності.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених щодо неї позовних вимог скасувати та прийняти постанову, якою в їх задоволенні відмовити.
Зазначає, що позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки, не довів факту порушення прав держави в особі Летичівської селищної ради, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Посилається на те, що набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009, було здійснено з дотриманням вимог законодавства України, а тому немає підстав для витребування цієї земельної ділянки у ОСОБА_2 .
Вважає, що набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі відплатного договору та не була обізнана про обмеження продавця щодо її відчуження, що свідчить про її добросовісність.
На думку ОСОБА_2 , прокуратура не мала підстав для представництва інтересів держави та не довела нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень, що свідчить про пред'явлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 17 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2022 року у частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним наказу № 22-21524-СГ скасував та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову в позові.
Змінив розподіл судових витрат.
Стягнув зі ОСОБА_2 і ТОВ «Летичів Агро Інвест» на користь Хмельницької обласної прокуратури судовий збір у розмірі по 5 107,50 грн з кожного.
Стягнув із Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 3 405,00 грн судового збору.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
У частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним наказу № 22-21524-СГ апеляційний суд вважав, що задоволення цієї вимоги не приведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, тому така вимога не є ефективним способом захисту.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Апеляційний суд також погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 двічі скористався правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, передбаченим статтею 116 ЗК України, що є порушенням визначеного земельним законодавством порядку безоплатної приватизації.
Суд апеляційної інстанції виснував про належне представництво прокурором інтересів держави, оскільки 05 жовтня 2021 року прокурор направив до Летичівської селищної ради відповідний запит для встановлення наявності підстав представництва в суді і отримав відповідь, що селищна рада не вживала і не вживатиме заходів судового захисту інтересів держави.
Встановивши, що Летичівська селищна рада, до компетенції якої належить повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних земельних правовідносинах, неналежно здійснює захист цих інтересів держави (територіальної громади), враховуючи характер і суспільну значущість спірних правовідносин, а також дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», апеляційний суд погодився з тим, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави.
Суди першої та апеляційної інстанцій також дослідили законність втручання у право власності ОСОБА_1 на майно (спірну земельну ділянку) та виснували, що таке втручання є законним і суспільно необхідним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзізаявниця просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), викладеного у:
постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, постанові Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 922/623/20, щодо відсутності підстав для витребування майна у добросовісного набувача;
постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18, щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Летичівської селищної ради.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не оцінили пропорційність втручання у право власності заявниці як добросовісного набувача на спірну земельну ділянку, не врахували практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Задоволення позову призведе до порушення прав ОСОБА_2 як власника та орендодавця спірної земельної ділянки.
Суди помилково вважали, що прокурор обґрунтував представництво інтересів держави в особі Летичівської селищної ради та довів порушення прав держави.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив прокурора на касаційну скаргу.
Оскільки земельна ділянка вибула із власності держави внаслідок протиправної та недобросовісної поведінки ОСОБА_1 , просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанову апеляційного суду - без змін.
У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області на касаційну скаргу.
ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області підтримує доводи касаційної скарги та просить її задовольнити, оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Рух справи в суді касаційної інстанції
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокатка Савченко О. В., на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 липня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 11 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання / дії рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2022 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 17 липня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовив.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 07 травня 2025 року призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, що встановили суди
09 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 2,0 га, за межами населених пунктів Виноградівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області з метою подальшого передання безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до статей 118, 121 ЗК України.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09 грудня 2016 року № 22-32642-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, місце розташування - за межами населених пунктів Виноградівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області (кадастрова зона 6825882600:03:007), орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,0 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (01.03).
Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 01 серпня 2017 року № 22-15513-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 2,0 га (кадастровий номер 6825882600:03:007:0257), для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів Виноградівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.
На підставі вказаного наказу 03 липня 2018 року державний реєстратор Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Андрієвська М. В. зареєструвала право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6825882600:03:007:0257, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
08 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 2,0 га, за межами населених пунктів Ялинівської сільської ради Летичівського району Хмельницької області з метою подальшого передання безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до статей 118, 121 ЗК України.
У вказаній заяві ОСОБА_1 повідомив про те, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства він не скористався.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 14 червня 2017 року № 22-12065-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення із земельної ділянки (кадастровий номер 6823087000:11:005:0003), яка розташована за межами населених пунктів Ялинівської сільської ради (Летичівська селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області, орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,0 га. Цільове призначення земельної ділянки до його зміни - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), цільове призначення земельної ділянки після його зміни - для ведення особистого селянського господарства (01.03).
Наказом № 22-21524-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення. Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01)» на вид «для ведення особистого селянського господарства (01.03)». Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів Ялинівської сільської ради Летичівського району Хмельницької області.
На підставі вказаного наказу 23 листопада 2017 року державний реєстратор Комунального підприємства «Спецбудресурс» Хмельницької районної ради Хмельницької області Олійник В. В. зареєстрував право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13 березня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 435, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Клімчук А. В., право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009, зареєстровано за ОСОБА_3 .
Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, виготовленою Земельно-аграрним центром «Карат» на замовлення ОСОБА_3 , та відповіддю ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22 червня 2021 року № 0-22-0.27-162/110-21 об'єднаній земельній ділянці, загальною площею 27,6747 га, присвоєно кадастровий номер 6823087000:11:005:0021. До складу об'єднаної земельної ділянки увійшла земельна ділянка, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009, загальною площею 2,0 га.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельну ділянку, кадастровий номер 6823087000:11:005:0021, загальною площею 27,6747 га, відчужено на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 13 червня 2018 року № 997, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Клімчук А. В.
Державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_4 проведено 13 червня 2018 року (номер запису про право власності 26608355, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1558415468230).
Надалі земельну ділянку, кадастровий номер 6823087000:11:005:0021, ОСОБА_4 відчужив на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2018 року № 1129, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Фомовою О. С.
Право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6823087000:11:005:0021, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Фомова О. С. зареєструвала на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 жовтня 2018 року (індексний номер 43498234, номер запису про право власності 28375852).
Згідно з листом Відділу у Летичівському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22 червня 2021 року № 10-22-0.27-162/110-21, технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, замовником якої є ОСОБА_2 на підставі договору від 03 грудня 2020 року № 03-12/20-08ХМ, проведено поділ земельної ділянки, кадастровий номер 6823087000:11:005:0021, на дві, а саме кадастровий номер 6823087000:11:005:0022, загальною площею 25,6747 га, та кадастровий номер 6823087000:11:005:0023, загальною площею 2,0 га. Спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009, після поділу залишилась у складі земельної ділянки, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022, є предметом договору оренди від 04 квітня 2019 року № 2, укладеного між ОСОБА_2 і ТОВ «Летичів Агро Інвест»; строк дії договору - 7 років, до 04 квітня 2026 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та суду апеляційної інстанції відповідають не повною мірою.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (зокрема, постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (зокрема, постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Летичівської селищної ради
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання позову до суду, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15, від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18).
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 і № 922/1830/19).
Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 і № 922/1830/19, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20 листопада 2018 у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена. Невиконання прокурором вимог щодо надання до суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.
У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання позову до суду, передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини четвертої статті 56 ЦПК України.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) та від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).
У позовній заяві, поданій у цій справі 08 листопада 2021 року, керівник Золотоніської окружної прокуратури зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області як орган, який у 2017 році мав повноваження розпоряджатися земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту (державна форма власності) у спірних правовідносинах, наказом № 22-21524-СГ незаконно повторно безоплатно виділив спірну земельну ділянку із державної власності у приватну.
Водночас 27 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 28 квітня 2021 року № 1423-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон № 1423-ХІ).
Пунктом 58 вказаного Закону розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім деяких видів / категорій земель, передбачених підпунктами «а» - «е» цього пункту.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними (абзац 5 вказаного пункту Закону № 1423-ХІ).
06 жовтня 2021 року керівник Летичівської окружної прокуратури направив на адресу Летичівської селищної ради лист (№ 53-2801вих-21) щодо надання копій рішень ради про об'єднання територіальних громад та зазначив, що оскільки спірна земельна ділянка, яка є предметом позову, розташована на території Летичівської селищної об'єднаної територіальної громади, а з 27 травня 2021 року (з дня набрання чинності Законом № 1423-ХІ) такі землі переходять із державної власності до комунальної власності територіальних громад, то Летичівська селищна рада є органом, що уповноважений державою розпоряджатися спірною земельною ділянкою (т. 1, а. с. 268).
08 жовтня 2021 року Летичівська селищна рада листом № 3823 надала прокурору рішення ради щодо об'єднання територіальних громад та утворення Летичівської селищної об'єднаної територіальної громади, відповідно до яких до складу цієї громади увійшли, зокрема, Летичівська селищна рада та Ялинівська сільська рада.
Згідно з матеріалами справи зверненню прокурора з позовом передувало відповідне листування.
Листами від 05 жовтня 2021 року (№ 53-2762вих-21) та 06 жовтня 2021 року (№ 53-2795вих-21) повідомлено Летичівську селищну раду, яка відповідно до вимог статті 122 ЗК України та Закону № 1423-ХІздійснює розпорядження спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, про виявлене порушення (повторне неправомірне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства) та запропоновано надати пояснення про вжиті заходи реагування щодо його усунення або заходи, які вживатимуть з метою захисту інтересів держави в судовому порядку.
У відповідь на це у листах від 05 жовтня 2021 року (№ 3774) та 13 жовтня 2021 року (№ 3858) Летичівська селищна радазазначила, що не вживала та не вживатиме заходів щодо витребування спірної земельної ділянки та скасування наказу № 22-21524-СГ і державної реєстрації земельної ділянки та прав на неї (т. 1, а. с. 278, 280).
Листом від 21 жовтня 2021 року (№ 53-2940вих-21) прокурор повідомив Летичівську селищну раду про встановлення підстав для представництва та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді (т. 1, а. с. 281).
Вказане свідчить про те, що компетентний орган з 05 жовтня 2021 року був обізнаний з фактом наявності порушення інтересів держави, проте жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, не вчинив.
Суд першої інстанції на виконання вимог частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Летичівської селищної ради.
З огляду на вказане та враховуючи набрання чинності Законом № 1423-ХІ і зміну розпорядника спірної земельної ділянки з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області на Летичівську селищну об'єднану територіальну громаду в особі Летичівської селищної ради, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виснував про те, що цей спір стосується захисту прав держави в особі Летичівської селищної ради.
Отже, враховуючи дотримання до подання позову в цій справі процедури, передбаченої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор має право здійснювати представництво інтересів Летичівськоїсільської ради, що спростовує доводи заявниці про недотримання прокурором вимог щодо підстав для представництва інтересів Летичівськоїсільської ради.
Щодо доводів касаційної скарги по суті спору
Відповідно до частини четвертої статті 116 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час видання наказу № 22-21524-СГ) передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 ЗУ України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.
Виникнення права власності за процедурою повторної приватизації земельних ділянок одного і того ж виду використання не передбачене, оскільки земельне законодавство визначає право на безоплатне отримання земельної ділянки лише один раз за кожним із видів та у межах норм, передбачених статтею 121 ЗК України.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6цс19).
Суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, виснував, що прокурор надав належні та допустимі докази, що підтверджують повторне використання ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-21524-СГ, який видано 27 жовтня 2017 року,права на отримання у власність земельної ділянки одного виду використання в межах норм безоплатної приватизації, а саме земельної ділянки, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009.
Суди у справі, що переглядається, також встановили, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 01 серпня 2017 року № 22-15513-СГ ОСОБА_1 вже було передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6825882600:03:007:0257, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів Виноградівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.
Момент у часі, коли проведено реєстрацію права власності спірної земельної ділянки, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009, за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не впливає на встановлення факту повторної приватизації земельної ділянки, що визначається з огляду на час ухвалення уповноваженим органом рішення про приватизацію земельної ділянки (про передання її у власність громадянину України), тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.
Отже, ОСОБА_1 повторно шляхом приватизації протиправно набув право власності на спірну земельну ділянку та незаконно відчужив її. Спірна земельна ділянка після об'єднання з іншими земельними ділянками та подальшого поділу, залишившись у складі земельної ділянки, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022, незаконно вибула з державної власності поза волею власника.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).
Останнім набувачем спірної земельної ділянки у складі об'єднаної та поділеної земельної ділянки, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022, є ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованої, зокрема, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, зокрема передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У рішенні ЄСПЛ від 17 листопада 2016 року у справі «Alentseva v. russia» суд зазначив, що конструкція, за якої добросовісний набувач утрачає майно й сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть містити акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року у справі «Volovik v. Ukraine», заява № 15123/03, пункт 45).
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Brumarescu v. Romania», заява № 28342/95, пункт 61).
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми. Перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, висловлена в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності в розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що містить свободу від свавілля. Будь-яке втручання держоргану в право на мирне володіння майном повинне забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункти 166-168).
У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Rysovskyy v. Ukraine» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме собою суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
Верховний Суд зазначає, що вказані гарантії стосуються випадків, коли, діючи добросовісно, особа набула майнове право, зокрема право власності, від держави чи територіальної громади, які діяли під впливом помилки. Тоді як недобросовісна поведінка набувача майна у приватну власність чи як його, так і відчужувача відповідного майна не є набуттям права приватної власності під впливом помилки органу влади та не зумовлює таке набуття. Більше того, повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 у справі № 910/8413/21).
Набувач визнається добросовісним, якщо під час вчинення правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За приписами частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Таким чином, набувач визнається добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі, зазначено, що, вирішуючи питання про витребування земельної ділянки, суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності, насамперед, володільця цього майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов'язків. Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов'язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20).
У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначала, що прокурор у позовній заяві наводить підстави позову щодо неправомірності дій саме ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій областіщодо неправомірного передання у власність земельної ділянки, при цьому прокурор не довів її винної, протиправної поведінки як набувача земельної ділянки. Тому вважає, що факт набуття нею права власності на цю земельну ділянку на підставі відплатного договору та недоведеність прокурором обізнаності останньої про будь-які обмеження продавця щодо відчуження спірної земельної ділянки свідчить про відсутність підстав вважати її дії недобросовісними.
Суди, встановивши, що спірна земельна ділянка у складі новосформованої (шляхом об'єднання чотирнадцяти земельних ділянок, загальною площею 27,6747 га) земельної ділянки, кадастровий номер 6823087000:11:005:0021, була відчужена на користь заявниці ОСОБА_2 ОСОБА_4 (договір купівлі-продажу від 13 червня 2018 року № 997, укладений з ОСОБА_3 ) на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2018 року № 1129, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Фомовою О. С., в частині вимог про витребування земельної ділянки зазначили про законність втручання у право власності ОСОБА_1 як недобросовісного набувача (такого, що повторно отримав шляхом приватизації земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства), водночас не надали оцінки критерію пропорційності втручання у право власності заявниці як кінцевого набувача такого майна відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Отже, суди не встановили підстав для втручання у мирне володіння майном заявниці та не надали оцінки тягаря, покладеного на неї таким втручанням.
Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності набувача, що суттєво для застосування як положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Оскільки касаційна скарга не містить доводів у частині вирішення позовної вимоги про визнання недійсним наказу № 22-21524-СГ, Верховний Суд у цій частині судові рішення не переглядає.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначала: «У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах - за державою) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (у спірних правовідносинах - за кінцевою набувачкою)».
Ураховуючи викладене, Верховний Суд бере до уваги доводи касаційної скарги про необхідність скасування судових рішень не тільки в частині витребування спірної земельної ділянки, але і в частині задоволених позовних вимог, які стосуються скасування рішень про реєстрацію права власності та оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Реєстрі прав власності на нерухоме майно та скасування її реєстрації у Державному земельному кадастрі, та можуть бути похідними вимогами у разі задоволення вимоги про витребування земельної ділянки.
Верховний Суд також зазначає, що суди задовольнили вимогу про витребування спірної земельної ділянки до ОСОБА_2 як до особи, за якою зареєстроване право власності на цю ділянку, і до ТОВ «Летичів Агро Інвест» як орендаря спірної земельної ділянки, що свідчить про взаємопов'язаність цієї вимоги, заявленої як до ОСОБА_2 , так і до ТОВ «Летичів Агро Інвест».
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно урахувати положення Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який набрав чинності 09 квітня 2025 року.
Щодо розподілу судових витрат
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.
У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18)).
Отже, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
З огляду на викладене наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень у частині вирішення позовних вимоги про витребування спірної земельної ділянки, скасування рішень про реєстрацію права власності та оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Реєстрі прав власності на нерухоме майно та скасування її реєстрації у Державному земельному кадастрі з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокатка Савченко Оксана Володимирівна, задовольнити частково.
Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 липня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про:
витребування на користь держави в особі Летичівської селищної ради земельної ділянки, межі, координати та конфігурація якої відповідають земельній ділянці, яку було передано ОСОБА_1 наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 жовтня 2017 року № 22-21524-СГ та яка розташована за межами населених пунктів Летичівської селищної ради;
скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022, загальною площею 25,6747 га, що розташована за межами населених пунктів Летичівської селищної ради, припинивши право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку;
скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро Інвест» на земельну ділянку, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022, загальною площею 25,6747 га, що розташована за межами населених пунктів Летичівської селищної ради, припинивши право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро Інвест» на цю земельну ділянку;
скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 6823087000:11:005:0022, загальною площею 25,6747 га,
скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік