28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 753/5299/21
провадження № 61-1094св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», відповідач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах, та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_3 , яка подана представником ОСОБА_8,про ухвалення додаткового рішення у справі № 753/5299/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», яка подана ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року,
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»)звернулось з позовом до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах, та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», що є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», до ОСОБА_5 , діючої у своїх інтересах, та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку задоволено частково.
Визнано ОСОБА_7 , ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - кв. АДРЕСА_1 .
Стягнено зі ОСОБА_7 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 2 270 грн судового збору.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року скасовано. Ухвалено у справі нове судове рішення.
Відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи», що є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах, та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнено з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації понесених судових витрат на правову допомогу 25 000 грн.
У січні 2024 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4 , в якій просило постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 рокускасувати, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року залишити в силі, судові витрати покласти на відповідача.
У лютому 2024 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_8 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін, стягнути з позивача судові витрати.
Постановою Верховного Суду від 19 березня 2025 року касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи», яка подана ОСОБА_4 , задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 рокув частині позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах, та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
31 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_3 через представника ОСОБА_8 подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій вказала, що у відзиві на касаційну скаргу було вказано, що докази понесених судових витрати будуть надані додатково. Просить стягнути з позивача на свою користь витрати на правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, у розмірі 30 000 грн .
29 квітня 2024 року справа передана судді-доповідачу Дундар І. О.
Заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18)).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, зазначено, що:«у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, заява представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не містить (а. с. 1-3 виділених матеріалів). Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц (провадження № 61-8292св24) зазначено, що: «тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п'ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду».
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
під час розгляду справи в суді касаційної інстанції ОСОБА_1 через представника ОСОБА_8 подала відзив на касаційну скаргу, в якій представник відповідача просив стягнути з позивача судові витрати, та вказав, що докази понесення судових витрат буде надано додатково. До відзиву були додані копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копія довіреності (т. 2, а. с. 119-122);
Верховним Судом 19 березня 2025 року ухвалено постанову у цій справі, яка доставлена до електронного кабінету ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_8 26 березня 2025 року;
31 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_3 через представника ОСОБА_8 подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з позивача на свою користь витрати на правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, у розмірі 30 000 грн;
до заяви на підтвердження понесення ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу було надано копію договору № 12/21-03 про надання правничої (правової) допомоги від 17 грудня 2021 року та додаток № 3 про встановлення розміру гонорару адвоката за договором про надання правничої (правової) допомоги від 25 січня 2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
у пункті 4.1 договору № 12/21-03 про надання правничої (правової) допомоги від 17 грудня 2021 року сторони погодили, що гонорар (винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту) за надання правничої (правової) допомоги, наданої за цим договором, здійснюється клієнтом відповідно до фактичного обсягу наданих адвокатом та/або працівниками адвокатського об'єднання послуг, на підставі рахунків, не пізніше трьох днів з моменту отримання клієнтом рахунку;
відповідно до додатку № 3 від 25 січня 2024 року про встановлення розміру гонорару адвоката за договором про надання правничої (правової) допомоги № 12/21-03 від 17 грудня 2021 року, сторони визначили, що гонорар сплачується за надання правничої (правової) допомоги в суді касаційної інстанції у розмірі 30 000 грн (пункт 1.3 додатку № 3);
тобто, додаток № 3 від 25 січня 2024 року про встановлення розміру гонорару адвоката за договором про надання правничої допомоги, яким визначений розмір гонорару адвоката ОСОБА_8 за надані ОСОБА_3 послуги з правничої допомоги в суді касаційної інстанції, існував на час перегляду справи в касаційному порядку, але не був наданий ОСОБА_3 (її представником ОСОБА_8 ) разом з відзивом на касаційну скаргу;
колегія суддів зауважує, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат;
з огляду на викладене, оскільки докази, що підтверджують розмір понесених у суді касаційної інстанції ОСОБА_3 судових витрат (витрат на правничу допомогу), а саме, додаток № 3 від 25 січня 2024 року, існували на час розгляду справи в суді касаційної інстанції, заява про ухвалення додаткового рішення не містить клопотання про поновлення строків надання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, тому у стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 141, 260, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У задоволенні заяви ОСОБА_3 , яка подана представником ОСОБА_8 , про ухвалення додаткового рішення у справі № 753/5299/21 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко