Справа № 199/7636/25
(1-кп/199/962/25)
04.06.2025 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в режимі дистанційного судового провадження кримінальне провадження № 62025050010013611 від 09.04.2025 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 402 КК України, -
за участю: прокурора - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), обвинуваченого - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)
В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження № 62025050010013611 від 09.04.2025 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 402 КК України.
Прокурором в підготовчому судовому засіданні було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням в ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів, без визначення розміру застави, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1), 3), 4), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник та обвинувачений поклали вирішення вказаного клопотання сторони обвинувачення на розсуд суду.
Суд, вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти обвинуваченому ОСОБА_3 строком на 60 днів, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 8 ст. 176 КК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405,407,408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п.94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Так, відповідно до змісту обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачується у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, санкція якого передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11.04.2025 ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти тривалістю 58 днів, тобто до 07.06.2025 включно та визначено заставу у розмірі шестидесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 181680 гривень.
Враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 у разі визнання останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, йому може бути призначено покарання відповідно до санкції ч. 4 ст. 402 КК України, у зв'язку з чим останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду.
Обвинувачений ОСОБА_3 , володіючи відомостями щодо свідків сторони обвинувачення, які не допитані, може вплинути на них з метою схилення до зміни показів чи відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3) ч. 1 ст.177 КПК України.
Крім того ризик, передбачений п. 4) ч. 1 ст. 177 КПК України також знайшов свого підтвердження в ході розгляду клопотання та підтверджується тим, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду.
З урахування того, що обвинувачуваний ОСОБА_3 є військовослужбовцем військової служби та перебуваючи на волі може вчинити інші військові злочини, а саме: самовільно залишити військову частину або місце служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або вчинити дезертирство за що передбачена кримінальні відповідальність за ст. 408 КК України, є підтвердженим ризик, передбачений п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість обвинуваченим вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку суду вже лише ці обставини можуть спонукати людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
При цьому, при продовженні раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, судом ураховуються та не порушуються вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Отже, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
З огляду на зазначене, суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою в умовах гауптвахти обвинуваченому ОСОБА_3 на 60 днів.
При цьому суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 перебуває у цивільному шлюбі, не має на утриманні неповнолітніх дітей, як і враховує те, що протягом перебування ОСОБА_3 під вартою будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Розмір застави відносно особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах встановлених п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України.
Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2025 ОСОБА_3 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі шестидесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 181680 гривень. При визначенні ОСОБА_3 розміру застави судом враховано тяжкість та обставини злочину в якому обвинувачується ОСОБА_3 , його особу, вік та майновий стан, а тому на переконання суду застава у розмірі 181680 гривень є відповідною і достатньою для обвинуваченого ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні, а також є прийнятною з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню. Отже за висновком суду, враховуючи обставини даного кримінального провадження, існування ризиків, встановлених судом, виправдовує прагнення суду забезпечення присутності обвинуваченого в суді, у разі внесення ним застави, у зв'язку з чим встановлення саме такого розміру застави з урахуванням усіх обставин справи є пропорційним у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 194, 314-317, 331, 350, 369, 371, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти на строк 60 днів - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти на 60 днів, тобто до 02 серпня 2025 включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язків, передбачених КПК України, у сумі 181680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будуть покладені обов'язки:
-не відлучатися з міста Харкова без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
-не відвідувати розважальні заклади.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, внесені кошти будуть звернені в дохід держави.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Термін обов'язків, у разі внесення застави, визначити до 02.08.2025 включно.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_3 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Білоцерківського зонального відділення Військової служби.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, які перебувають під вартою, - з моменту вручення їм копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Повний текст ухвали оголошено 04.06.2025 о 16:00 годині.
Суддя: ОСОБА_1