Справа № 199/6839/25
(3/199/3728/25)
іменем України
03.06.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Лисенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 12.04.2011 Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП НОМЕР_2 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 30.11.1999 категорії «В, С», не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 318436 від 02.05.2025 зазначено про те, що: «02.05.2025 о 21:14 годині ОСОБА_1 у місті Дніпрі по вул. Широка, 185 керував транспортним засобом «ВАЗ 21013», н.з. НОМЕР_4 , не маючи права керування транспортним засобом, правопорушення вчинено ОСОБА_1 повторно протягом року, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.1-а) Правил дорожнього руху».
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщеним про дату, час і місце судового розгляду справи судовою повісткою, яка направлялася поштою, через офіційний веб-сайт «Судова влада України».
Тобто судом прийнято вичерпні заходи для повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, враховуючи, що ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав, визнано можливим розгляд справи у його відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Дослідивши письмові докази у справі, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так, частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Зокрема, частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Частиною 3 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Працівниками поліції для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, до справи, поміж іншого, долучено:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 318436 від 02.05.2025, згідно якого особа ОСОБА_1 встановлена за паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 ;
- копія рапорту працівника поліції про те, що ОСОБА_1 не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом та вчинив правопорушення повторно протягом року;
- екзаменаційну картку водія про отримання 30.11.1999 ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_3 категорії «В, С»;
- копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4152528 від 26.02.2025 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн, оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом відповідної категорії.
У зв'язку із цим, виходячи з наявних матеріалів справи, слід констатувати, що станом на 02.05.2025 водій ОСОБА_1 не був позбавлений права керування транспортним засобом та не був тимчасово обмежений у праві керування транспортними засобами, зважаючи на відсутність у справі відповідних даних.
Те, що водій ОСОБА_1 02.05.2025 не мав при собі посвідчення водія, не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки за таке правопорушення передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП, притягнення до якої не утворює кваліфікуючу ознаку повторність в розумінні диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Той факт, що ОСОБА_1 26.02.2025 накладалося адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП також в даному випадку не утворює ознаку повторність в розумінні ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 30.11.1999 категорії «В, С», якого станом на 02.05.2025 не був позбавлений, тому він мав і має право керувати транспортним засобом «ВАЗ 21011», який є легковим автомобілем, для керування яким потрібна водійська категорія «В». І, як зазначено вище, у випадку керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії або у разі не пред'явлення електронного посвідчення водія настає відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП, що не утворює ознак повторність в розумінні ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, оскільки 02.05.2025 водій ОСОБА_1 повторно протягом року не вчинив правопорушень, передбачених частинами 2-4 ст. 126 КУпАП, відповідно він не міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), виходжу з того, що суддя у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, звертаю увагу і на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гайдашевський проти України» від 06.02.2025, де Суд визнав порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки апеляційний суд за власною ініціативою під час перегляду в апеляційному порядку справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП шукав ключові докази, які шкодять становищу обвинуваченого, і використав їх у своєму вироку, щоб заперечити аргументи, висунуті захистом. Жоден інший учасник адміністративного провадження не був присутній, щоб просити суд провести ці перевірки чи зібрати докази. Шукаючи такі докази за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об'єктивною перевіркою.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в справі відсутні докази, які б підтверджували наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,
Закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: В.О.Лисенко