04 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 920/327/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Заїки Алли Миколаївни
на рішення господарського суду Сумської області від 26.12.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025
у справі № 920/327/24
за позовом фізичної особи-підприємця Заїки Алли Миколаївни
до акціонерного товариства "Сумиобленерго"
про визнання пункту договору таким, що суперечить Закону України "Про захист економічної конкуренції",
Фізична особа-підприємець Заїка Алла Миколаївна (далі - ФОП Заїка А. М.) 15.05.2025 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Сумської області від 26.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 920/327/24 (повний текст постанови складено - 30.04.2025).
Від акціонерного товариства "Сумиобленерго" (далі - АТ "Сумиобленерго") 22.05.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшло заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі, у якому просить відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Заїки А. М. у справі № 920/327/24, зазначає про те, що скаржником не визначено конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення передбачену (передбачені) приписами статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Перевіривши матеріали касаційної скарги ФОП Заїки А. М. та заперечення АТ "Сумиобленерго", Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись і який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.
Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Разом з цим слід зазначити, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі має обов'язково наводитись обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Частиною першою статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
У касаційній скарзі ФОП Заїка А. М. вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, посилається на висновки Верховного Суду викладені у постановах, однак скаржником не зазначено жодної підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень передбаченої (передбачених) приписами статті 287 ГПК України.
З огляду на наведене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки в ній не визначено підстави, на яких подається касаційна скарга.
Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не виклав у тексті касаційної скарги. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу ФОП Заїки А. М. необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку для приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із посиланням на чітко визначений пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судових рішень, шляхом звернення із заявою про усунення недоліків.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу ФОП Заїки А. М. на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до положень статей 174, 292 ГПК України.
Водночас заперечення проти відкриття касаційного провадження не містить підстав для застосування положень ГПК України щодо відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Заїки Алли Миколаївни на рішення господарського суду Сумської області від 26.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 920/327/24 залишити без руху.
2. Надати фізичній особі-підприємцю Заїці Аллі Миколаївні строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Документи про усунення недоліків направляти поштою на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".
4. Роз'яснити фізичній особі-підприємцю Заїці Аллі Миколаївні, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Колос