04.06.2025 Справа№914/1727/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., розглянувши матеріали заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД», м. Харків;
про забезпечення позову у справі №914/1727/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД», м. Харків;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнол», м. Городок, Львівський р-н, Львівська обл.;
про стягнення заборгованості в сумі 488 837,23грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнол» про стягнення заборгованості за договором на транспортне експедирування № 27/11/2024/1 від 27.11.2024р. в сумі 488 837,23грн., з яких 391 413,00 грн. - основний борг, 13 513,40 грн. 3% річних та 83 910,83 грн. інфляційних втрат.
Одночасно з пред'явленням позову Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД» подано заяву за вх. № 1929 від 02.06.2025р. про забезпечення позову.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД» за вх. №1929 від 02.06.2025р. про забезпечення позову у справі №914/1727/25, суд зазначає таке.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову, заявник покликається на те, що предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 488 837,23 грн, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 27/11/2024/1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.11.2024 року, в межах якого сторонами спору було узгоджено та укладено замовлення (заявки) на перевезення вантажу.
Позивач вказує, що за короткий проміжок часу з 11.04.2025 року по 26.05.2025 року до ТОВ «Вестнол» подано вже 4 позовні заяви та 2 заяви про видачу судового наказу про стягнення з товариства коштів на загальну суму щонайменше 2 244 572,99 грн., що свідчить про систематичні проблеми у відповідача із виконанням взятих на себе грошових зобов'язань.
Позивач стверджує, що з огляду на наведене існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав ТОВ «Альтаріс ЛТД» та звертає увагу на те, що по 2-ох справах ще не ухвалені відповідні рішення, тому точно визначити розміри вимог до ТОВ «Вестнол» на момент подання заяви про забезпечення позову неможливо.
Позивач зазначає, що про порушення платіжної дисципліни ТОВ «Ветнол» свідчить і наявність відповідної інформації у спеціалізованих каналах у месенджері «TELEGRAM», які присвячені повідомленням про осіб, які не оплачують послуги експедиторів та перевізників.
Позивач вказує, що поведінка відповідача призвела до того, що позивач був змушений звертатись до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості та враховуючи викладені в заяві обставини, у позивача наявні всі підстави вважати, що відповідач намагається уникнути здійснення оплати за надані послуги.
Позивач стверджує, що 12 лютого 2025 року ТОВ «Вестнол» надало відповідь вих. №16 на претензію ТОВ «Альтаріс ЛТД», у якій повідомило про намір повністю погасити заборгованість до 28.02.2025 року, однак станом на момент пред'явлення позову та подання заяви про забезпечення позову заборгованість залишається непогашеною.
Позивач зазначає, що не виконуючи зобов'язання у встановлений договором строк, а також порушуючи строк, визначений у власній відповіді, відповідач виявляє неповагу до інтересів ТОВ «Альтаріс ЛТД» та дає підстави для обґрунтованих сумнівів у добросовісності своєї поведінки, що, у свою чергу, може свідчити про намір ухилитися від виконання рішення суду.
Позивач вказує, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми спору доцільно накласти арешт на майно відповідача саме в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Позивач вважає, що в даній справі відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення, та просить суд не застосовувати зустрічне забезпечення.
Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, на частину майна в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів, майно, що належать ТОВ «Вестнол», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все майно, яке належить ТОВ «Вестнол» у розмірі 488 837,23 грн. до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
За приписами ч. 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Із врахуванням положень ст.ст. 136, 137 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору, тобто такі заходи можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 20.07.2020р. у справі № 914/2157/19, від 10.04.2018р. у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018р. у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018р. у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019р. у справі № 909/526/19, від 25.01.2019р. у справі № 925/288/17, від 26.09.2019р. у справі № 904/1417/19.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018 по справі №911/2930/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна або підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. В свою чергу, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Реальне та ефективне виконання судового рішення в контексті превенції потенційних труднощів стосовно предмету спору у майбутньому слід розуміти так, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, повинна бути в тому числі захищена від необхідності подання наступних позовів, пов'язаних із предметом спору, підстави пред'явлення яких можуть виникнути через те, що в процесі розгляду спору мала місце зміна відповідних обставин.
Таким чином, заходи забезпечення позову спрямовані на забезпечення виконання судового рішення як такого правового стану, за якого позивачу гарантується отримання повного та ефективного відновлення порушених прав та відсутність необхідності повторного звернення до суду з метою захисту прав, порушення яких потенційно може мати місце протягом судового розгляду та до моменту виконання рішення суду та тим чи іншим чином спричиняти неможливість забезпечення судом повноти реалізації судового захисту як кінцевої мети звернення до суду.
Заява про забезпечення позову зокрема обґрунтована тим, що за період з 11.04.2025 року по 26.05.2025 року до ТОВ «Вестнол» подано вже 4 позовні заяви та 2 заяви про видачу судового на наказу про стягнення з товариства коштів на загальну суму щонайменше 2 244 572,99 грн. та порушенням відповідачем строків оплати, встановлених договором, та зазначених у відповіді за вих. №16 від 12 лютого 2025 року на претензію ТОВ «Альтаріс ЛТД», та припущенням про намір відповідача ухилитися від виконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 27/11/2024/1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.11.2024 року, у заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на грошові кошти та, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, на частину майна в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів, майно, що належать відповідачу. При цьому заявником необґрунтовані підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у даній справі, не зазначено обставин, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та не підтверджено такі обставини належними й допустимими доказами, не представлено доказів в підтвердження наявності обставин з якими пов'язується застосування визначеного позивачем заходу до забезпечення, зокрема про наявність чи відсутність коштів на рахунках відповідача, про невиконання протягом тривалого періоду своїх зобов'язань відповідачем, про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо. Навпаки, позивач у позовній заяві зазначив, що 09.05.2025 року від відповідача на рахунок ТОВ «Альтаріс ЛТД» надійшли 50 000 грн. як оплата за міжнародні послуги перевезення біоетанолу по дог. №27/11/2024 без ПДВ рах. № BM06/12/24_8П, що підтверджується платіжною інструкцією № 1976, що у свою чергу свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявник, звертаючись до суду із даною заявою, не навів та не надав доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких просить заявник. Так, покликаючись на потенційну можливість утруднення виконання можливого рішення суду, заявник не вказав якими доказами підтверджується та не надав доказів вчинення відповідачем реальних дій, спрямованих зокрема на реалізацію майна на користь третіх осіб, чи підготовчих дій щодо його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем тощо. Також заявник не надав жодного доказу і не навів жодного обґрунтування, із якими чинне законодавство пов'язує доцільність застосування визначеного заявником заходу забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Посилання заявника на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків - імовірне невиконання рішення суду, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 08.11.2019 у справі №904/421/19.
По суті подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення від виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову.
Звертаючись з відповідною заявою, заявник, серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такі заходи не будуть перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. В даному випадку, заявником не доведено в порядку приписів статей 76-79 ГПК України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та майно може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом якого він звернувся до суду.
Наявність відкритих проваджень не є підтвердженням неможливості відповідача виконати свої зобов'язання, а відповідно, жодним чином не свідчить про наявність обставин, за яких позов слід забезпечити шляхом накладення арешту на кошти, що належать відповідачу. Наявність у відповідача господарських спорів може бути лише наслідком ведення останнім звичайної господарської діяльності; наявність невирішених судом спорів не свідчить автоматично про те, що дані спори будуть вирішені не на користь відповідача.
В той же час, накладення арешту на кошти на рахунках ТОВ «Вестнол» в банківських установах на період вирішення спору може призвести до блокування поточної господарської діяльності, та завдати збитків, однак у майбутньому не убезпечить від виконання чинних судових рішень. Накладення арешту на кошти та майно відповідача може призвести до блокування його господарської діяльності та за відсутності доказів того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання, - що є неприпустимим, серед іншого, під час воєнного стану. Крім того, суд враховує, що накладення арешту на грошові кошти що містяться на всіх без виключення рахунках відповідача у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах може призвести до того, що відбудеться блокування здійснення виплат заробітної плати працівникам відповідача та здійснення розрахунків з бюджетом по сплаті податків, що не відповідатиме принципам об'єктивної розумності та справедливості.
Слід зазначити, що сам по собі факт порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем у розумінні приписів ГПК України, не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Водночас заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18, постанові Верховного Суду від 10.11.2020р. у справі №910/1200/20).
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що подана ним заява про забезпечення позову не узгоджується з принципом диспозитивності господарського процесу, який викладено у ст. 14 ГПК України: Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, у заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на все майно відповідача при цьому позивач не зазначає реквізити такого майна, не вказує та не обґрунтовує вартість такого майна, за рахунок якого позивач пропонує здійснити за необхідності задоволення його грошових вимог до відповідача.
При цьому, враховуючи, що предметом позову є вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів, то виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідача грошові кошти у відповідному розмірі.
Проаналізувавши наведені доводи, дослідивши додані до позовної заяви та до заяви про забезпечення позову докази, заявник у своїй заяві про забезпечення позову не довів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язань чи виконання потенційного судового рішення та не навів належних та беззаперечних обґрунтувань, та доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на майно та на грошові кошти, та зокрема -арешту на все майно та на грошові кошти які знаходяться на всіх рахунках відповідача .
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, подані докази, суд дійшов висновку, що вимоги заяви є не обґрунтованими, не доведеними, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову за вх. №1929 від 02.06.2025р.
Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що відмова в забезпеченні позову не позбавляє заявника права на повторну подачу заяви.
Керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД» за вх. № 1929 від 02.06.2025р. про забезпечення позову у справі №914/1727/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Суддя Іванчук С.В.