79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
26.05.2025 Справа № 914/882/25
за позовною заявою: Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бродівської міської ради, м.Броди
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Бродівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м.Броди
за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м.Львів про стягнення 115979,56 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Суддя У.І. Ділай
Без участі представників
21.03.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бродівської міської ради до відповідача-1 Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Бродівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про стягнення 115979,56 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025, справу №914/882/25 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 26.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов'язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення. Також, за клопотанням прокуратури цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну екологічну інспекцію у Львівській області.
10.04.2025 від відповідача надійшов відзив на позов та заява про уточнення інформації щодо відповідача, де відповідач просить замість філії «Бродівське лісове господарство» зазначити філію «Карпатський лісовий офіс».
15.04.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив та заперечення на клопотання відповідача про внесення уточненої інформації щодо відповідача у справі №914/882/25.
17.04.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Щодо заяви відповідача про уточнення даних про відповідача, а саме заміну філії «Дрогобицьке лісове господарство» на філію «Карпатський лісовий офіс», суд зазначає таке.
На підтвердження наведеного в заяві представником відповідача долучено наказ ДСГП «Ліси України» №2340 від 21.12.2024 «Про затвердження передавальних актів філій, що координується Карпатським лісовим офісом» та наказ ДСГП «Ліси України» №1855 від 18.10.2024 «Про припинення філії «Бродівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України». В пункті 6 Наказу ДСГП «Ліси України» №1855 від 18.10.2024 «Про припинення філії «Бродівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» зазначається, що термін припинення філії «Бродівське лісове господарство» - до 31.01.2025.
Зважаючи на вказане, суд прийшов до висновку про наявність підстав для уточнення відомостей щодо відповідача та заміну філії «Дрогобицьке лісове господарство» на філію «Карпатський лісовий офіс».
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 26.05.2025. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Золочівською окружною прокуратурою Львівської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12021141160000074 від 26.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки чотирьох дерев породи «дуб звичайний» у кварталі 2 виділ 3 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство».
Відповідно до акту ЗБЕ огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 25.04.2021, складеного представником Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», за участі інших працівників цього підприємства, незаконною рубкою чотирьох дерев породи «дуб звичайний» у кварталі 2 виділ 3 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», заподіяно шкоду у розмірі 115 979,32 грн. Згідно із розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок самовільної (незаконної) рубки дерев породи «дуб звичайний» у кварталі 2 виділ 3 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», обчисленим 09.12.2022 Державною екологічною інспекцією у Львівській області у відповідності до додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», заподіяно шкоду у розмірі 133 179,75 грн.
У зв'язку з тим, що сума шкоди обчислена 25.04.2021 Державним підприємством «Бродівське лісове господарство» та 09.12.2022 Державною екологічною інспекцією у Львівській області відрізняються, постановою слідчого СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області від 12.10.2023 призначено судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області, зокрема, указаною постановою на вирішення експерта поставлено питання про те, яка сума шкоди заподіяна державі в результаті незаконної рубки чотирьох дерев породи «дуб звичайний» у кварталі 2 виділ 3 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство».
На виконання постанови слідчого СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області про проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 12.10.2023, експертом Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області при проведенні розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу в наслідок незаконної порубки, в якості вихідних даних щодо кількості, якісного стану, породного складу та діаметру зрубаних дерев, використано: акт ЗБЕ огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства складений 25.04.2021 у кварталі 2 виділ 3 Берлинського лісництва інженером охорони і захисту лісу Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», за участі інших працівників цього підприємства.
Так, за результатами інженерно-екологічної експертизи проведеної експертом Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області у кримінальному провадженні №12021141160000074 від 26.04.2021, останнім складено висновок експерта № СЕ-19/114-23/20465-ФХЕД від 19.06.2024, відповідно до якого проведення рубки чотирьох дерев породи «дуб звичайний» у кварталі 2 виділ 3 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» з недотриманням вимог природоохоронного законодавства, підтверджується та розмір шкоди, заподіяної рубкою, проведеною всупереч діючим вимогам у галузі лісоохоронного законодавства, становить 115 979,56 грн.
Тобто, внаслідок вчинення невстановленими особами незаконної рубки чотирьох дерев породи «дуб звичайний» у кварталі 2 виділ 3 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду у розмірі 115 979,56 грн.
Необхідність відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 115 979,56 грн, у зв'язку із невиконанням покладених на Державне підприємство «Бродівське лісове господарство» обов'язків та допущенням незаконної рубки чотирьох дерев породи «дуб звичайний» у кварталі 2 виділ 3 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», що має бути покладено на його правонаступника - ДСГП «Ліси України» в особі філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», і стало причиною звернення прокурора з позовом до господарського суду.
В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що Золочівською окружною прокуратурою Львівської області у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено до Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області запит № 14.54/05-39-1048ВИХ-25 від 03.03.2025, у якому звернуто увагу на факт порушення невстановленими особами у кварталі 2 виділ 3 Берлинського лісництва, законодавства про охорону навколишнього природного середовища та відсутності відомостей щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 115 979,56 грн. Згідно інформації Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області № 2025/468/03-01 від 07.03.2025, до бюджету міської ради шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 115 979,56 грн не відшкодовано, заходи щодо стягнення з ДСГП «Ліси України» в особі філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 115 979,56 грн в судовому порядку не вживалися та найближчим часом не планується у зв'язку з браком коштів на плату судового збору та відсутності матеріалів необхідних для звернення до суду. Також, Бродівською міською радою Золочівського району Львівської області у вказаній інформації повідомлено до окружної прокуратури про те, що у випадку подання Золочівською окружною прокуратурою Львівської області відповідного позову в інтересах держави в особі міської ради, останній буде підтримано.
Таким чином, Бродівською міською радою Золочівського району Львівської області не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави, зокрема не подано до суду відповідну позовну заяву, відтак на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою на адресу Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області надіслано повідомлення від 17.03.2025 за № 14.54/05-39-1285ВИХ-25 про звернення прокурора до суду із даною позовною заявою.
Відповідач з доводами прокуратури не погоджуються, вважає позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими з огляду на наступне. Прокурором в обґрунтування позову не вказано які саме обов'язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення
лісового господарства були порушені з боку відповідача, як і не було конкретизовано які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив, доказів невчинення таких дій відповідачем до суду не надав. За твердженням відповідача, лісові господарства несуть відповідальність, лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки або у разі допущення ними порушення вимог щодо ведення лісового господарства, доказів на підтвердження вказаного прокуратурою не надано, а наявні в матеріалах докази не є достатніми та належними для підтвердження заявленого до стягнення у судовому порядку розміру збитків.
Третя особа своїм правом на подання пояснень по суті спору не скористалась.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами, позивачем, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави в частині відновлення законності у прикордонній смузі.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано на порушення норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.
При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом, а також після подання прокурором позову, позивач не звертався до суду з позовом з аналогічним предметом.
Таким чином, дії позивача свідчать саме про пасивність його поведінки, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.
У цій справі орган прокуратури не здійснює повноважень щодо управління майном, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, натомість просить стягнути завдані збитки.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" завдання збитків державі через допущеної позивачем бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу, що призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, порушує інтереси територіальної громади та не може залишатися без реагування.
Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Бродівської міської ради в суді відповідно до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" суд враховує наступне.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України).
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст.15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні».
Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст.145 Конституції України).
Відповідно до ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ч.3 п.7 ст.29 та ч. 1 п. 4 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
Як встановлено судом, територія у кварталі 2 виділ 3 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», в межах яких виявлено факти незаконної порубки деревини, перебуває у адміністративно-територіальних межах Бродівської міської громади Золочівського району Львівської област. Отже, Бродівська міська рада є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, а факт невідшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу даним лісопорушенням, призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, відтак, порушує інтереси територіальної громади та не може залишатися без реагування органами прокуратури.
З наведеного слідує, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що уповноваженим органом не здійснювався захист інтересів держави у цих спірних правовідносинах, а відтак, ним належним чином доведені підстави для звернення з відповідним позовом до суду.
Підставою для звернення Золочівської окружної прокуратури з позовом стали матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141160000074 від 26.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки чотирьох дерев породи «дуб звичайний» у кварталі 2 виділ 3 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство».
За приписами статті 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 2 Лісового кодексу України передбачено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 ЛК України).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Таким чином, норми Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.
Приписами статей 16, 17 ЛК України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Частиною другою статті 19 ЛК України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Положеннями статті 63 та пунктом 5 частини 1 статті 64 ЛК України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Статтею 89 ЛК України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (стаття 90 ЛК України).
За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 ЛК України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 ЛК України).
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі як постійного лісокористувача.
Згідно з пунктом "е" частини 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Приписами частини четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
При цьому за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача; факт відкриття кримінального провадження №12021141160000074 від 26.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки чотирьох дерев породи «дуб звичайний» у кварталі 2 виділ 3 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство». Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021141160000074 від 26.04.2021, осіб, які здійснили незаконну рубку чотирьох дерев породи «дуб звичайний» не встановлено.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство «Бродівське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992444) в стані припинення. Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 № 1003, утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів. У складі ДСГП «Ліси України» діє філія «Бродівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі по тексту - філія «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України»).
Згідно із п. 1 Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 №966 «Про припинення Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», припинено Державне підприємство «Бродівське лісове господарство», шляхом реорганізації, а саме - приєднання до ДСГП «Ліси України». Пунктом 6 Наказу, визначено термін припинення Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» до 20.01.2023. Відповідно до п. 8 Наказу, визначено, що ДСГП «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Бродівське лісове господарство».
На базі Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» створено філію «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України».
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 17.01.2023 № 154 «Про затвердження передавального акту Держаного підприємства «Бродівське лісове господарство» затверджено передавальний акт Держаного підприємства «Бродівське лісове господарство». У подальшому, згідно із наказом ДСГП «Ліси України» від 17.01.2023 № 320 «Про закріплення майна за філією «Бродівське лісове господарство» закріплено за філією «Бродівське лісове господарство» майно, права та обов'язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 17.01.2023 № 154 «Про затвердження передавального акту Держаного підприємства «Бродівське лісове господарство». Таким чином, правонаступником майна, прав та обов'язків Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» є ДСГП «Ліси України» в особі філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України».
Відповідно до п. 1.1 Положення про філію «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України, затвердженого наказом ДСГП «Ліси України» від 28.12.2022 № 145, філія «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).
Згідно із п. 3.1 положення про філію, філія «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України», який не має статусу юридичної особи, діє від імені ДСГП «Ліси України» та в його інтересах, здійснює делеговані ДСГП «Ліси України» функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності ДСГП «Ліси України». Відповідно до п. 3.2 положення про філію, філія «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» не підлягає державній реєстрації. Відомості про філію «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» вносяться до реєстраційної справи ДСГП«Ліси України» та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно із п. 3.3 положення про філію, філія «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» має окремий баланс. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» включаються до балансу ДСГП «Ліси України» і відповідних форм фінансової звітності ДСГП «Ліси України».
Пунктом п.2.1 положення визначено, що філія створена з метою одержання підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів, ведення мисливського господарства, як спеціалізований підрозділ для ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.
Предметом діяльності філії є, зокрема, відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживання інших заходів відповідно до законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів (п. п. 2.2.1 - 2.2.4. положення).
Таким чином, ДП «Ліси України» в особі філії «Бродівське лісове господарство» є спеціалізованим лісогосподарським підприємством, уповноваженим на реалізацію правомочностей щодо володіння та користування спірними об'єктами права державної власності з метою забезпечення у процесі лісокористування збереження життєздатності лісового середовища та його біологічного різноманіття, збереження лісів, що становлять природоохоронну цінність, постійне, невиснажливе лісокористування, раціональне та ефективне використання лісових ресурсів.
Здійснюючи вищевказану діяльність з охорони та захисту лісів, ДСГП «Ліси України», не лише повинно забезпечувати попередження погіршення стану та виникнення небезпеки для здоров'я людей, а й сприяти реалізації прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля, закріплених у статті 50 Конституції України.
Факт незаконної порубки дерев свідчить, що відповідний комплекс заходів щодо збереження таких дерев не здійснено, або здійснено неналежно, порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, виявлено у лісових насадженнях, користування якими здійснює ДП «Ліси України» в особі філії «Бродівське лісове господарство», яке в розумінні статті 17 ЛК України є постійним лісокористувачем.
Саме відповідач, як постійний лісокористувач має обов'язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій території, водночас належних та достатніх заходів не вжив.
Таким чином, наведені обставини у сукупності свідчать про належне підтвердження протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Доводи відповідача про те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками саме під час здійснення заходів з охорони і захисту лісів від незаконних порубок, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи; активну участь у документальному оформленні даного правопорушення природоохоронного законодавства, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх посадових обов'язків, не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.
У п.88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що згідно вимог частини другої ст.19, ст.63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2018 року та 19 вересня 2018 року у справах №909/976/17, №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.
Отже, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Наведеним спростовуються доводи відповідача стосовно відсутності у нього обов'язку нести відповідальність за шкоду, завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.
Щодо розрахунку шкоди, завданої державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, суд відзначає таке.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
Завдану шкоду від незаконної порубки підтверджено наявними у справі належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- актом огляду місця вчиненого правопорушення лісового законодавства від 25.04.2021, складеним за участю представника відповідача- інженера охорони і захисту лісу В.І.Тереховським, лісничого С.В.Демчука та майстра лісу Б.В.Голубка;
- протоколом огляду місця події від 25.04.2021, складеним слідчим СВ ВП №1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області П.В.Шелест за участю представника відповідача- інженера охорони і захисту лісу В.І.Тереховським. В протоколі відображено кількість виявлених пнів зрубаних дерев породи «дуб», визначено діаметр пнів, визначено чи дерево незаконно зрубане тощо;
- матеріалами досудового розслідування;
В матеріалах справи також наявний розрахунок розміру шкоди, що проведено Державною екологічною інспекцією відповідно до додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», відповідно до якого розмір збитків, що завдано незаконною вирубкою дерев становить 133179,75 грн.
Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Зазначений розрахунок проведено Державною екологічною інспекцією у Львівській області як контролюючим органом, у відповідності до приписів ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" на підставі Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №925/382/17 від 19.09.2018 зазначено, що розрахунок збитків, проведений Державною екологічною інспекцією, визнано належним та достатнім доказом розміру заподіяних збитків.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).
Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев та заподіяна шкода.
Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду лісгоспу, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить як зазначалося вище, про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16 та постанові від 24.02.2021 у справі № 906/366/20).
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечено, що філія «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок, а тому обов'язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на зазначене підприємство.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження, що ним здійснюються заходи з організації охорони лісу у відповідних межах, заходи з недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв'язок, відсутність своєї вини відповідачем не доведено.
Не можуть свідчити про відсутність вини дії, вчинені ДП «Бродівське лісове господарство» внаслідок виявлення незаконної вирубки лісів, оскільки законом покладено на лісокористувача, в тому числі, і обов'язок вжиття заходів для недопущення/охорони лісу від незаконної вирубки, проте не лише вчинення усіх можливих дій з метою виявлення правопорушника.
На підставі поданих доказів слід зазначити, що обставини, які є предметом доказування у справі, судом визнаються встановленими, позовні вимоги прокурора до відповідача є обґрунтованими, неспростованими відповідачем, підтверджуються належними доказами, а тому шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в розмірі 115979,56 грн підлягає відшкодуванню.
З врахуванням наведеного, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Собранецька, 156, м.Ужгород, 88017; код ЄДРПОУ 45554542) на користь Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області (площа Ринок, 20, м. Броди, Золочівський район, Львівська область, 80600; код ЄДРПОУ 26525941) 115 979,56 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Собранецька, 156, м.Ужгород, 88017; код ЄДРПОУ 45554542) на користь Львівської обласної прокуратури (проспект Шевченка, 17/19, м. Львів, 79005; код ЄДРПОУ 02910031) судовий збір у розмірі 2422,4 грн.
4.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 02.06.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ