ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2025Справа № 910/6474/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А"
до 1) Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕС ГРУП ТРЕЙД"
про витребування приміщення котельні, скасування державної реєстрації прав та витребування котельного обладнання,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 14.05.2025,
У травні 2024 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" (далі - позивач, ОСББ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" (далі - відповідач 1, Компанія) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕС ГРУП ТРЕЙД" (далі - відповідач 2, Товариство) про:
- витребування у Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" приміщення котельні № 1, загальною площею (кв.м): 143.5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Данченка Сергія, будинок 28-А (реєстраційний номер 2371447280000);
- скасування державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, котельню № 1 загальною площею (кв.м): 143.5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Данченка Сергія, будинок 28-А за Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (реєстраційний номер 2371447280000);
- витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕС ГРУП ТРЕЙД" (попередня назва "Енерго Сервіс Груп") 03142, м. Київ, вул. Кримського Академіка, 4-А ЄДРПОУ 41842036 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" котельне обладнання, що установлено та змонтовано у приміщенні котельні N 1, загальною площею (кв.м): 143.5 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Сергія Данченка, буд. 28-А згідно переліку зазначеному у Додатку 1 до Договору № 3-21/O купівлі-продажу обладнання.
Ухвалою суду від 30.05.2024 позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" про витребування приміщення котельні, скасування державної реєстрації прав та витребування котельного обладнання було залишено без руху та був встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви (шляхом подання доказів доплати судового збору) протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
10.06.2024 через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/6474/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.08.2024 та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
11.07.2024 через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву.
01.08.2024 до канцелярії суду перед початком судового засідання представником позивача подано клопотання про витребування доказів.
За наслідками підготовчого засідання 01.08.2024 суд ухвалив клопотання позивача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" про витребування доказів задовольнити, витребувати у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни всі матеріали реєстраційної справи, що стали підставою для переходу права власності на котельню № 1 загальною площею (кв.м.): 143,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Данченка Сергія, будинок 28-А до ПАТ "ХК "Київміськбуд" та прийняття Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58428828 від 28.05.2021, а також витребувати у Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (ЄДРПОУ 45235566) технічний план будинку та котельні № 1 з експлікацією та робочу документацію "Житлове будівництво між вул. Новомостицькою та Замковецькою в Подільському районі м. Києва (4 черга будівництва). Проектувальник - ПП "Теплопроект". Том 2.1.3.Котельня №1 11-15-А-ПЗ Загальна пояснювальна записка.11-15-А-ЗТМ.1 Зовнішні теплові мережі. 11-15-А-АЗТМ.1 Аварійна сигналізація. 11-115-А-КБ.1 Конструкції бетонні. 11-15-А-ТМК.Н1 Газоходи та димові труби. 11-15-А-ОВ1 Вентиляційна труба. 11-15-АБЗ.1 Блискавкозахист." Витребувані докази подати до Господарського суду міста Києва до 30.08.2024. Підготовче засідання відкладено на 09.09.2024.
20.08.2024 від Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на виконання ухвали суду від 01.08.2024 до канцелярії суду надійшло клопотання про долучення доказів до якого було долучено флеш-накопичувач з файлами.
02.09.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
09.09.2024 перед початком підготовчого засідання систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення позивача.
За наслідками підготовчого засідання 09.09.2024 судом постановлено ухвалу про повторне витребування доказів та відкладення підготовчого засідання на 09.10.2024.
12.09.2024 до суду на виконання ухвал надійшли документи від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни.
Представник позивача 07.10.2024 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Компанія 08.10.2024 через систему "Електронний суд" подав заяву про розгляд справи без участі його представника.
У підготовче засідання 09.10.2024 представники сторін не прибули.
За наслідками підготовчого засідання 09.10.2024 судом була постановлена ухвала, якою було запропоновано сторонам подати до суду письмові пояснення щодо необхідності призначення експертизи щодо визначення категорії спірної котельні та відкладено підготовче засідання на 18.11.2024.
18.11.2024 (сформовано 17.11.2024) через систему "Електронний суд" позивачем до суду було подане клопотання про призначення експертизи.
У підготовчому засіданні 18.11.2024 суд розглянув подане позивачем клопотання про призначення експертизи та дійшов висновку про наявність підстав призначення судової експертизи в справі № 910/6474/24, про що була постановлена відповідна ухвала.
23.01.2025 до суду від ТОВ "КИЇВСЬКИЙ ЦЕНТР СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ" надійшов Висновок експерта за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи № Е43/01/2025Е від 21.01.2025.
Ухвалою суду від 04.02.2025 провадження у справі № 910/6474/24 поновлено та призначено підготовче засідання на 17.03.2025.
За наслідками підготовчого засідання 17.03.2025 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.04.2025 та виклик судового експерта Міщенка Е. О. для надання пояснень.
За наслідками підготовчого засідання 14.04.2025 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30.04.2025 та повторний виклик судового експерта Міщенка Е. О. для надання пояснень з переліком запитань (для надання письмових відповідей у разі неможливості прибуття у засідання).
У підготовче засідання 30.04.2025 сторони та експерт не прибули.
Судовий експерт Міщенко Е. О. 23.04.2025 через систему "Електронний суд" подав письмові відповіді на запитання суду.
За наслідками підготовчого засідання 30.04.2025 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 14.05.2025.
Сторони не направили своїх представників для участі в судовому засіданні 14.05.2025, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін суду не представлено.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до Статуту ОСББ «СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А», затвердженого протоколом установчих зборів співвласників об'єднання багатоквартирного будинку №1 від 03.12.2023, позивач є юридичною особою, створеною власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №28А, що розташований по вулиці Сергія Данченка у місті Києві відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
16.01.2024 проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ідентифікаційний код юридичної особи 45235566).
Позивач стверджував, що під час реєстрації ОСББ стало відомо, що права останнього були порушені Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» шляхом незаконної реєстрації права власності на допоміжне приміщення багатоквартирного будинку, котельні №1, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" було особою, яка отримала права замовника будівництва (у тому числі будинку 28А по вулиці Сергія Данченка) на підставі укладеного з Обслуговуючим кооперативом "Індивідуальних забудовників "Новосел" договору №129/Ф від 17.02.2014.
Так, відповідно до пункту 2.1. договору №129/Ф від 17.02.2014 визначено обсяг функцій замовника, що було передано Компанії, а саме:
- забезпечення розроблення та погодження проектної документації для будівництва об'єкту всіх стадій проектування, в тому числі забезпечення проведення державної експертизи проекту;
- оформлення дозволу на виконання будівельних робіт, інших супутніх дозволів та погоджень, а також контролю за термінами дії виданої дозвільної документації;
- забезпечення виконання функцій з організації та управління будівництвом Об'єкту та інженерних мереж (зовнішніх та внутрішніх);
- забезпечення проведення технічного нагляду за будівництвом Об'єкту;
- забезпечення проведення авторського нагляду за будівництвом;
- укладення договору на сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, укладення інших правочинів, пов'язаних із сплатою відрахувань (передачею майна) в зв'язку з будівництвом Об'єкту;
- взаємодії при вирішенні питань, пов'язаних з реалізацією проекту будівництва з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, окрім питання щодо користування земельними ділянками, наданої Стороні 1 для будівництва Об'єкту а також фізичним та юридичним особам будь-якої форми власності;
- забезпечення прийняття об'єкту в експлуатацію; - забезпечення передачі Об'єкту в експлуатацію експлуатуючій організації або об'єднанню співвласників згідно чинного законодавства України;
- забезпечення фінансування Реалізації проекту з будівництва Об'єкту в обсягах, визначених цим Договором;
- виконання інших функцій, передбачених Порядком здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11.07.2007 р. №903 "Положенням про замовника-забудовника і технічний нагляд у будівництві" затверджений Постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 р., іншим чинним законодавством України та які необхідні для реалізації проекту".
Відповідно до пункту 4.4.13. договору №129/Ф від 17.02.2014 Компанія спільно з Обслуговуючим кооперативом "Індивідуальних забудовників "Новосел" має забезпечити прийняття об'єкта в експлуатацію та передати об'єкт, інженерні мережі, комунікації та інше необхідне обладнання експлуатуючій організації, визначені стороною 2 (ПрАТ "ХК "КИЇВМІСЬКБУД").
Згідно з пунктом 5.1.2. у редакції додаткової угоди №6 від 02.11.2016 визначено, що Компанія отримує у свою власність 100% площ в об'єкті, передбачених проектною документацією.
30.12.2016 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат серії ІУ №165163651876, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Житлове будівництво між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва", ІV черга, житлові будинки №№1, 2, котельня №1, РП/ТП-1 (1 пусковий комплекс), будинки №№ 3, 4, котельня №2 (2 пусковий комплекс) та будинок №6, котельня №3, ТП-3 (3 пусковий комплекс) з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями.
На підставі сертифікату ДАБІ серії ІУ №165163651876 від 30.12.2016 та договору про передачу функцій замовника будівництва №129/Ф від 17.02.2014 ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58428828 від 28.05.2021, 25.05.2021 зареєстровано за Компанією право власності на котельню № 1, об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 143,5 квадратних метрів у м. Києві по вулиці Данченка Сергія, будинок 28-А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2371447280000).
У подальшому Компанія на підставі договору купівлі-продажу обладнання №3-21/О від 31.08.2021 продав ТОВ "Енерго Сервіс Груп" (нова назва ТОВ «Прес Груп Трейд») обладнання: Котельне обладнання, що установлено та змонтовано в прибудові до житлового будинку за адресою: м. Київ, вулиця Данченка Сергія, будинок 28-А згідно специфікації (додаток № 1 до договору).
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач стверджує, що зі змісту документів, які стали підставою для державної реєстрації права власності на котельню №1 не слідує перехід права власності до ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на допоміжне приміщення (котельню), тому реєстрація права власності котельні №1 за Компанією є безпідставною. На переконання позивача спірна котельня не могла бути передана у власність відповідачу-1 чи будь-якій іншій особі, оскільки дане приміщення є допоміжним, а отже спільною сумісною власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку, право на яке не потребує державної реєстрації, а виникає на підставі закону. Після незаконного заволодіння допоміжними приміщеннями (котельнею №5) відповідач-1 продовжив порушувати права всіх співвласників та відчужив згідно договору купівлі-продажу обладнання №3-21/О від 31.08.2021 котельне обладнання відповідачу-2. Оскільки інженерне обладнання, що розміщене у допоміжному приміщенні котельні є таким, що призначене для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, відповідач-1 не мав права його відчужувати, у свою чергу власник (позивач) має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).
З огляду на вказане, позивач просить суд витребувати у Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А» приміщення котельні № 1 загальною площею 143,5 квадратних метри розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Сергія Данченка, 28-А; скасувати державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно котельню № 1 загальною площею 143,5 кв.м.; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес Груп Трейд" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А» котельне обладнання, що встановлене та змонтоване в прибудові до житлового будинку 28А по вулиці Сергія Данченка у місті Києві згідно переліку, визначеного укладеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Сервіс Груп" та Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" договором №3-21/О від 31.08.2021.
У свою чергу Компанія заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що він як замовник будівництва за договором правомірно набув у власність спірну котельню як на новозбудоване майно. На переконання відповідача-1 спірне майно є відокремленим об'єктом нерухомого майна (має окремі сходи, відокремлені стіни), побудоване за власні кошти Компанії, та відповідно не відноситься до допоміжних або підсобних приміщень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Cтаття 14 Господарського процесуального кодексу України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (стаття 326 Цивільного кодексу України).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).
За змістом частин 1, 3 власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми та розгляді даної справи повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на спірний об'єкт.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені та регулюються Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Відповідно до статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним. Рішення зборів співвласників є обов'язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.
Так, за адресою Сергія Данченка, 28Ау місті Києві створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А», яке зареєстроване як юридична особа 16.01.2024 (ідентифікаційний код юридичної особи 45235566).
ОСББ "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А", звертаючись до суду з позовом у даній справі, стверджує, що котельня № 1 на праві спільної сумісної власності належить усім співвласникам багатоквартирного будинку у м. Києві по вулиці Данченка Сергія, будинок 28А.
Компанія даний факт заперечує та вказує, що спірне майно є відокремленим об'єктом нерухомого майна (має окремі сходи, відокремлені стіни), побудоване за власні кошти Компанії як замовника будівництва та, відповідно, не відносяться до допоміжних або підсобних приміщень.
При вирішенні подібних спорів ключовим є визначення правового статусу спірного приміщення, а саме встановлення того, чи відноситься вказане приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19.
Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно зі статтями 1, 5, 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку":
багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;
допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна;
спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Співвласники мають право, зокрема:
вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників;
безоплатно одержувати інформацію про суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом.
Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду в справах № 915/1096/18, № 592/7507/17, № 552/7636/14-ц, № 915/1096/18, № 916/2069/17, № 904/1040/18, № 906/1169/17, № 914/843/17.
Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №552/7636/14-ц).
Відповідно до ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення" допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
До технічних приміщень згідно з ДБН В.2.2-15:2019 відносяться, у тому числі, приміщення для розміщення обладнання теплових пунктів, електрощитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних установок.
Отже, приміщення котельні № 1 з наявним у ньому обладнанням, виходячи із наведених термінів, відповідає приміщенню, призначеному для забезпечення експлуатації будинку та є технічним приміщенням.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частин 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Частиною 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Позивачем до матеріалів справи надано висновок судового експерта №235 від 30.08.2024 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого спірне приміщення котельні № 1 є допоміжним приміщенням, експлуатація багатоквартирного будинку є неможливою без доступу до розміщеного у приміщенні котельні № 1 технічного обладнання, обладнання котельні обслуговує більше одного житлового чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку.
Зазначений висновок не суперечить наявним у матеріалах справи доказам й приймається судом до уваги.
Разом з тим, у межах розгляду даного спору судом ухвалою суду від 18.11.2024 була призначена судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої були поставлені наступні питання:
- чи відноситься спірне приміщення: котельня №1 що розташоване за адресою: будинок №28 А по вул. Данченка Сергія у м. Києві за своїми технічними характеристиками до допоміжних приміщень?
- чи можлива експлуатація багатоквартирного будинку 28 А по вул. Сергія Данченка у м. Києві згідно норм, без приміщення котельні №1, що розташоване за адресою: будинок №28А по вул. Данченка Сергія у м. Києві та технічного обладнання, що змонтоване у приміщеннях котельні №1?
- чи використовується приміщення котельні №1 та обладнання котельні (перелік згідно номенклатури), що установлено та змонтовано у приміщенні котельні №1 за адресою: будинок №28А по вул. Данченка Сергія у м. Києві, для експлуатації та побутового обслуговування більше одного житлового чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку №28 А по вул. Данченка Сергія у м. Києві?
Проведення судової експертизи було доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ЦЕНТР СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ».
Як вказано судом вище 23.01.2025 до суду від ТОВ "КИЇВСЬКИЙ ЦЕНТР СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ" надійшов Висновок експерта за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи № Е43/01/2025Е від 21.01.2025.
Згідно з частиною 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Так, дослідивши зміст отриманого висновку експерта № Е43/01/2025Е від 21.01.2025, з'ясувавши позицію експерта Міщенко Едуарда Олександровича, суд дійшов висновку про наявність підстав відхилення вказаного висновку, з підстав того, що позивачем самостійно були надані документи для дослідження безпосередньо експерту за відсутності відповідної вимоги експерта, що ставить під сумнів об'єктивність вказаного висновку.
За загальним правилом частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У даному випадку суд не може погодитись з доводами Компанії, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що спірна котельня площею 143,5 квадратних метрів була окремим об'єктом будівництва та не є частиною багатоквартирного житлового будинку.
Крім того, будинок 28А по вулиці Сергія Данченка у місті Києві зводився як інвестиційний проект з залученням коштів майбутніх власників житлових приміщень.
Компанія у даному випадку виконувала функції замовника будівництва житлового комплексу з декількох окремих житлових багатоквартирних будинків, у тому числі, будинку 28А.
Таким чином, стверджуючи про наявність права власності на новозбудоване нерухоме майно Компанія мала довести суду, перш за все, що спірне приміщення від самого початку будувалось як нежитлове приміщення, не пов'язане з обслуговуванням будинку та забезпеченням побуту власників квартир.
З представлених суду документів, у тому числі на цифровому носії, не вбачається факту, що Компанія зводило спірну котельню № 1, як нежитлове приміщення, не пов'язане з обслуговуванням будинку та забезпеченням побуту власників квартир.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, чинній станом на дату укладення Договору про передачу функцій замовника будівництва від 17.02.2014 відповідачу-1 замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до частини 12 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у названій редакції замовник зобов'язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об'єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом ста двадцяти календарних днів з дня його прийняття в експлуатацію.
Таким чином, договір про передачу функцій замовника по своїй правовій природі не може бути правовстановлюючим документом та за вказаних обставин підтверджувати факт виникнення у Компанії, як замовника будівництва, права власності на котельню №1, яка разом із обладнанням, як встановлено вище є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку.
Дані обставини Компанією в межах розгляду справи жодними належними та допустимими доказами не спростовані.
Сертифікат ДАБІ серії ІУ №165163651876 від 30.12.2016, у свою чергу, є документом, що підтверджує факт введення будинку разом із котельнею в експлуатацію.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
З системного аналізу викладеного, керуючись приписами положень статті 382 Цивільного кодексу України та статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", суд дійшов висновку про те, що спірне приміщення котельні разом із наявним у ньому інженерним обладнанням, яке забезпечує теплопостачанням багатоквартирний будинок 28А по вулиці Сергія Данченка у м. Києві, є спільною сумісною власністю всіх співвласників цього багатоквартирного будинку.
Право власності є гарантованим, зокрема, статтею 41 Конституції України та статтею 1 першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом.
Компанія, як замовник будівництва, мала правову можливість здійснити тимчасову реєстрацію права власності на об'єкт незавершений будівництвом та після його здачі в експлуатацію на весь будинок до юридичної передачі прав на квартири їх власникам, створення ними відповідного органу управління спільним майном та передачі спільного майна будинку співвласникам.
Таким чином, наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про власність замовника будівництва на приміщення будинку, що є об'єктом спільної сумісної власності, до моменту передачі цього майна за вимогою співвласників не порушує їх права. Цей запис має бути припиненим з моменту внесення до реєстру запису про спільну сумісну власність співвласників будинку.
Відповідно, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права позивача на спірний об'єкт нерухомого майна - котельню № 1.
У той же час, Компанія на час розгляду даного спору заперечує право співвласників будинку 28А по вулиці Сергія Данченка на приміщення котельні та встановлене у ньому теплопостачальне обладнання.
Статтею 385 Цивільного кодексу України встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Таким чином, ОСББ у даному випадку є уповноваженою особою представляти інтереси власників квартир житлової будинку № 28А по вулиці Сергія Данченка у місті Києві .
Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце належить нормам, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
Із правового аналізу статті 387 Цивільного кодексу України вбачається, що у цій нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про витребування цього майна.
Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).
Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.
Оскільки у межах розгляду цієї справи судом був встановлений факт протиправного привласнення Компанією спірного об'єкта нерухомого майна - котельні № 1, яке є спільною сумісною власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку за адресою місто Київ, вулиця Сергія Данченка, 28А, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав задоволення вимоги ОСББ про витребування приміщення котельні у Компанії.
Матеріалами справи також підтверджується, що після реєстрації за Компанією права власності на спірне майно ПрАТ "ХК "Киїміськбуд" відчужило Товариству за договором купівлі-продажу № 3-21/О від 31.08.2021 обладнання котельні.
Відповідно до приписів статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Правила частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У частині 3 цієї статті наведено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.
Закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від характеру незаконного володіння, в якому перебуває річ.
Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача.
Згідно змісту статті 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Аналіз норми статті 388 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що власник з дотриманням вимог цієї статті може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що майно вибуло із власності співвласників багатоквартирного будинку поза їх волею, у даному випадку ОСББ має право на витребування такого майна у Товариства як добросовісного набувача майна.
Судом у даному контексті враховуються правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо наявності у власника права витребувати своє майно від особи, яка є останнім його набувачем і для такого витребування оспорювання рішень, договорів чи інших правочинів не вимагається, оскільки це не є ефективним способом захисту порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 183/1617/16, № 911/3681/17, № 372/266/15-ц, № 925/642/19).
Враховуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги про витребування у Товариства обладнання котельні, набутого на підставі договору купівлі-продажу №3-21/О від 31.08.2021.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕС ГРУП ТРЕЙД" про витребування приміщення котельні, скасування державної реєстрації прав та витребування котельного обладнання задовольнити частково.
2. Витребувати у Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, Україна, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок, 4/6; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23527052) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" (04084, Україна, місто Київ, вулиця Данченка Сергія, будинок, 28а; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 45235566) приміщення котельні № 1, загальною площею (кв.м): 143.5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Данченка Сергія, будинок 28-А (реєстраційний номер 2371447280000).
3. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕС ГРУП ТРЕЙД" (03142, Україна, місто Київ, вулиця Кримського Академіка, будинок, 4а; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41842036) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" (04084, Україна, місто Київ, вулиця Данченка Сергія, будинок, 28а; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 45235566) котельне обладнання, що установлено та змонтовано у приміщенні котельні № 1, загальною площею (кв.м): 143,5 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Сергія Данченка, буд. 28-А згідно переліку зазначеному у додатку 1 до договору № 3-21/O купівлі-продажу обладнання від 31.08.2021.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" (01010, Україна, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок, 4/6; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23527052) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" (04084, Україна, місто Київ, вулиця Данченка Сергія, будинок, 28а; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 45235566) 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) судового збору.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕС ГРУП ТРЕЙД" (03142, Україна, місто Київ, вулиця Кримського Академіка, будинок, 4а; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41842036) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРГІЯ ДАНЧЕНКА 28А" (04084, Україна, місто Київ, вулиця Данченка Сергія, будинок, 28а; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 45235566) 32 347,77 грн (тридцять дві тисячі триста сорок сім гривень 77 копійок) судового збору.
6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
7. У іншій частині позову про скасування державної реєстрації прав та стягнення 3028,00 грн судового збору відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 04.06.2025.