ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 червня 2025 року Справа № 918/974/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Верещук А.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 05.03.25р. суддею Селівоном А.О. о 10:31 у м.Рівному, повний текст складено 11.03.25р. у справі № 918/974/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут"
до Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 826 202,63 грн., 3% річних у розмірі 7 937,69 грн., інфляційних втрат у розмірі 23 110,83 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач вказує на порушення Відповідачем умов договору по постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2022 № 730-0072000, а саме зобов'язань щодо здійснення в повному обсязі оплати за електричну енергію в сумі 826 202,63 грн. в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. Також у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7 937,69 грн, та інфляційних втрат 23 110,83 грн.
Від представника позивача до суду 26.11.2024 надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій, останній просив стягнути з Відповідача основної заборгованості у розмірі 577 398,34 грн, 3% річних у розмірі 9 578,38 грн, інфляційних втрат у розмірі 23 110,83 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.03.2025 у справі №918/974/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" задоволено частково. Стягнуто з Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" основний борг у розмірі 577 398,34 грн, 3% річних у розмірі 9 578,38 грн, інфляційні втрати у розмірі 23 110,83 грн та 7 321,63 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 05.03.2025 по справі №918/974/24 та в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" до Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Вказує, що суд першої інстанції, визнавши правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 23 110,83 грн та 3% річних у розмірі 9 578,38 грн, за період прострочення сплати суми основного боргу з 21.03.2024 по 26.11.2024 не послався на жодну норму чинного законодавства, що обґрунтовує підстави та розміри штрафних фінансових санкцій до боржника.
Разом з тим, положення договору між сторонами щодо постачання електричної енергії не містить пункту, яким передбачено застосування до боржника відповідальності у вигляді інфляційних втрат та відсотків річних.
Також на думку скаржника, судом не з'ясовано остаточну суму боргу на дату прийняття рішення, не витребувано відповідний акт звірки сторін, а тому з урахуванням постійної помісячної оплати за електроенергію, заявлена сума до стягнення нічим не підтверджена.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 05 березня 2025 року - залишити без змін.
В судове засідання сторони не з'явилися про, дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися заздалегідь та належним чином, ухвалу надіслано до електронних кабінетів сторін.
Разом з тим від позивача надійшла заява про проведення засідання без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут".
Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, враховуючи клопотання позивача про розгляд скарги без участі представника, явка обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як убачається із матеріалів справи, Орендне підприємство санаторій "Червона Калина" імені Миколи Сивого звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" із заявою про приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу з 01.01.2022 на умовах комерційної пропозиції.
Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (далі - постачальник) та Орендне підприємство санаторій "Червона Калина" імені Миколи Сивого (далі - споживач) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) відповідно до предмету якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з розділом 3 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Споживач має право вільно змінювати Постачальника відповідно до процедури, визначеної Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), та умов цього договору. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Відповідно до пункту 5.4 договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.
Пунктами 5.5-5.7 договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Згідно з пунктом 5.14 договору споживач протягом 3 (трьох) робочих днів від дня отримання пакету розрахункових документів (рахунок, два примірника акта приймання - передачі обсягу реалізованої електричної енергії, тощо) зобов'язаний надати постачальнику підписаний Акт приймання - передачі обсягу реалізованої електричної енергії (далі - Акт). У випадку, якщо протягом зазначеного періоду постачальник не отримає підписаний споживачем примірник акта або обґрунтованої відмови, акт вважається погодженим та підписаним споживачем.
На виконання умов договору (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), позивач у лютому 2024 року, червні 2024 року, серпні 2024 року та жовтні 2024 року здійснив продаж відповідачу електричної енергії на суму 1 702 097,55 грн, що підтверджується Актами та рахунками ПЕЕ:
- Акт від 29.02.2024 № 530-0072000/2/ф1 на суму 345 851,30 грн;
- Рахунок від 01.03.2024 № 530-0072000/2/ф1 на суму 345 851,30 грн;
- Акт від 30.06.2024 № 530-0072000/6/ф1 на суму 329 845,28 грн;
- Рахунок від 01.07.2024 № 530-0072000/6/ф1 на суму 329 845,28 грн;
- Акт від 31.08.2024 № 530-0072000/8/ф1 на суму 449 002,63 грн;
- Рахунок від 01.09.2024 № 530-0072000/8/ф1 на суму 449 002,63 грн;
- Акт від 31.10.2024 № 530-0072000/10/ф1 на суму 577 398,34 грн;
- Рахунок від 01.11.2024 № 530-0072000/10/ф1 на суму 577 398,34 грн.
Водночас, як зазначено позивачем, відповідач здійснив часткову оплату боргу, а саме:
- 19.08.2024 101 296,58 грн (платіжна інструкція №1314 від 19.08.2024 на суму 143 600,00 грн);
- 19.09.2024 143 600,00 грн (платіжна інструкція №1434 від 19.09.2024 на суму 143 600,00 грн);
- 18.10.2024 53 600,00 грн (платіжна інструкція №1553 від 18.10.2024 на суму 53 600,00 грн).
У загальному розмірі 298 496,58 грн.
Відповідності до абзацу другого пункту 4.24 ПРРЕЕ у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
Згідно з платіжної інструкції №1314 від 19.08.2024, яка підтверджує факт оплати, загальна сума платежу, що надійшла на рахунок позивача від відповідача, склала 143 600,00 грн. з призначенням платежу "погашення заборгованості за активну електроенергію".
Оскільки у відповідача була наявна заборгованість за фактично використану електроенергію починаючи з січня 2024 року, тому позивач, отримавши 19.08.2024 платіж у розмірі 143 600,00 грн, за відсутності у призначенні платежу посилань на період, щодо якого здійснювалась оплати, зарахував 42 303,42 грн у погашення заборгованості за січень 2024 року (борг з найдавнішим терміном виникнення), а 101 296,58 грн зарахував як часткове погашення заборгованості за лютий 2024 року.
Платежі на 143 600,00 грн (19.09.2024) та 53 600,00 грн (18.10.2024) також зараховано Позивачем у погашення боргу за лютий 2024 року.
Таким чином, у відповідача за період лютий, червень та серпень утворилась заборгованість у розмірі 826 202,63 грн.
Також Позивач посилається на те, що у період з моменту подання позовної заяви (21.10.2024) та до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі (28.10.2024), а саме 22.10.2024 відповідачем було здійснено оплату в погашення заявленої до стягнення основної заборгованості у розмірі 826 202,63 грн.
Згідно з платіжною інструкцією від 22.10.2024 №1555 загальна сума платежу, що надійшла на рахунок позивача від відповідача, склала 1 147 709,04 грн з призначенням платежу: "за активну електроенергію згідно Рахунку ПЕЕ №530-0072000/9/Ф1 від 01.10.2024 р".
Оскільки у відповідача була наявна заборгованість за фактично використану електроенергію за лютий, червень, серпень та вересень 2024 року, отримавши 1 147 709,04 грн, позивач, враховуючи положення абзацу другого пункту 4.24 ПРРЕЕ, зарахував 321 506,41 грн як оплату вартості спожитої електричної енергії за вересень 2024 року (згідно з призначенням платежу), а решту 826 202,63 грн зарахував як погашення заборгованості за лютий, червень, серпень 2024 року.
Тобто з урахуванням сплачених відповідачем коштів, залишок неоплаченої суми основного боргу становить 577 398,34 грн (1 702 097,55 грн - 298 496,58 грн - 826 202,63 грн).
Позивач надав докази направлення рахунків вартості спожитої електричної енергії на адресу відповідача, а також докази направлення претензії про сплату заборгованості.
Матеріали справи не містять заперечень на вказану претензію, або ж заперечень щодо відсутності документів, необхідних для розгляду претензії чи доказів сплати боргу.
Згідно з підпунктом 8 пункту 6.1 договору споживач має право вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку. Проте таких заперечень з боку відповідача суд не встановив.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору, тому судом враховано законодавство, що врегульовують договірні зобов'язання, які виникають на підставі договору поставки.
Відповідно до приписів статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 1.2.7 ПРРЕЕ постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (пункт 3.1.8 ПРРЕЕ).
Згідно з частиною третьою статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Пунктами 5.2.1, 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а споживач електричної енергії зобов'язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Як убачається із матеріалів справи, позивачем (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) заявлено позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 1 403 600,97 грн (826 202,63 грн + 577 398,34 грн).
При цьому, відповідачем до відкриття провадження у даній справі (28.10.2024), сплачено заборгованість у розмірі 1 147 709,04 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.10.2024 № 1555 на суму 1 147 709,04 грн (призначення платежу: "за активну електроенергію згідно Рахунку ПЕЕ №530-0072000/9/ф1 від 01.10.2024р. у т.ч. ПДВ 20,00%-191 284,84"), з яких Позивач, враховуючи положення абзацу другого пункту 4.24 ПРРЕЕ, зарахував 321 506,41 грн як оплату вартості спожитої електричної енергії за вересень 2024 року (згідно з призначенням платежу), а решту 826 202,63 грн. зарахував як погашення заборгованості за лютий, червень, серпень 2024 року.
Таким чином, частина суми, яка включена позивачем до позовних вимог, а саме у розмірі 826 202,63 грн, відповідачем сплачена в добровільному порядку до прийняття позовної заяви до розгляду судом та відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з частиною четвертою статті 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі (зокрема) якщо відсутній предмет спору.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
У даному випадку предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за поставлену електроенергію згідно з договором.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Водночас у спірних правовідносинах предмет спору в частині стягнення заборгованості у розмірі 826 202,63 грн станом на день відкриття провадження у справі був відсутній, однак позивач не відмовився у встановленому порядку від позовних вимог у цій частині (зокрема шляхом їх зменшення), а відтак слід надати оцінку таким позовним вимогам у контексті їх обґрунтованості, доведеності та підтвердження наявними у справі доказами.
За таких обставин, з урахуванням поданих позивачем доказів часткової сплати заборгованості відповідача у розмірі 826 202,63 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, у зв'язку з відсутністю порушеного права позивача на момент відкриття провадження у справі. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 914/3203/21.
Тобто за результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених відповідним доказами, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем умов договором в частині повної та своєчасної оплати поставленої йому позивачем електричної енергії у розмірі 577 398,34 грн, яка відповідачем не сплачена.
Вказані обставини не тільки не спростовані відповідачем, але й підтверджуються частковими оплатами заборгованості.
Враховуючи, що факт поставки електроенергії підтверджується зібраними у справі доказами, строк оплати за який настав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 577 398,34 грн заборгованості.
Колегія суддів зауважує, що доводи скаржника про непідтвердження суми боргу не беруться до уваги, оскільки, скаржник не спростовує належними та допустимими доказами суму боргу вказану позивачем, крім того він не скористався наданим йому процесуальним правом щодо подання відзиву на позовну заяву. Також в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення чи контррозрахунки відповідача.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати 23 110,83 грн та 3 % річних 9 578,38 грн за період з 21.03.2024 по 26.11.2024.
Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, 3 % річних, колегія суддів вважає їх правильним та арифметично вірними, а тому погоджується із судом першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 23 110,83 грн та 3% річних у розмірі 9 578,38 грн, за період прострочення сплати суми основного боргу з 21.03.2024 по 26.11.2024 на користь позивача.
Щодо доводів скаржника про те, що позивач не обґрунтував підстави стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку із чим судом першої інстанції мало бути відмовлено в їх стягненні, то суд апеляційної інстанції зауважує, що це є спеціальний вид цивільно-правової відповідальності, який передбачений прямою нормою закону, а саме ст. 625 ЦК України, а тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.
За таких обставин судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 05.03.2025 у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Орендного підприємства санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого на рішення господарського суду Рівненської області від 05.03.25 у справі № 918/974/24 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 05.03.25 у справі № 918/974/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.
4. Справу № 918/974/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "03" червня 2025 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Крейбух О.Г.