Постанова від 29.05.2025 по справі 916/80/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/80/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Приватного підприємства "МК Логістик" - адвокат Мащенко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "МК Логістик"

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024, суддя суду першої інстанції Щавинська Ю.М., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 31.10.2024

по справі №916/80/24

за позовом Приватного підприємства "МК Логістик"

до відповідача: Компанії Commlace GmBH

про стягнення 21 023,85 Євро, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

04.01.2024 Приватне підприємство "МК Логістик" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Commlace GmBH, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 18 575 Євро, штраф у розмірі 918,75 Євро, пеню у розмірі 59 489,23 грн, що є еквівалентом 1 445,53 євро, 3% річних у розмірі 84,57 Євро, а також судові витрати.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що відповідачем не були виконані зобов?язання з оплати послуг з організації перевезень у сумі 11 725 Євро.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача плату за простій та інші додаткові витрати у сумі 6 450 Євро, 200 Євро за відмову від послуг за доповненнями №12,13,14,15 до контракту, а також 200 Євро за рахунком №259 від 26.09.2023.

Крім того, у зв?язку з неналежним виконанням зобов?язань за контрактом №72 від 08.06.2023 позивачем був заявлений до стягнення штраф у розмірі 918,75 Євро, пеню у розмірі 59 489,23 грн, що є еквівалентом 1 445,53 євро, 3% річних у розмірі 84,57 Євро.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 позов задоволено частково; стягнуто з Commlace GmBH на користь Приватного підприємства "МК Логістик" (основний борг у сумі 11 725,00 Євро, штраф у сумі 586,25 Євро, пеню у сумі 42 482,74 грн, 3% річних у сумі 61,13 Євро, судовий збір у сумі 8 274,74 грн, поштові витрати у сумі 4 310,14 грн, витрати на правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн, в задоволенні решти позову відмовлено.

Приймаючи рішення в частині стягнення основного боргу у сумі 11 725 Євро, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів оплати наданих позивачем послуг з організації перевезень у сумі 11 725 Євро.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення плати за простій та інших додаткових витрат у сумі 6 450 Євро, суд першої інстанції послався на те, що поведінка позивача є суперечливою з огляду на те, що спершу останній посилався на п.4.3 договору та притримував передачу вантажу відповідачеві, втім, згодом направив відповідний вантаж, що у свою чергу й призвело до додаткових витрат, які, зокрема, є предметом спору у наведеній справі, а, отже, й про відсутність вини відповідача у виникненні відповідних збитків.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 200 Євро за відмову від послуг за доповненнями №12,13,14,15 до контракту, суд першої інстанції послався на те, що в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від перевезення, що призвело до виставлення позивачем рахунку.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 200 Євро за рахунком №259 від 26.09.2023, суд першої інстанції послався на те, що Позивачем також не доведено, а матеріали справи (зокрема, контракт та доповнення до нього) не містять доказів узгодження між сторонами плати у сумі 200 Євро, на яку позивачем виставлено рахунок №259.

Частково задовольняючи позов щодо стягнення пені у сумі 42 482,74 грн, штрафу у сумі 586,25 Євро та 3% річних у сумі 61,13 Євро, суд першої інстанції послався на те, що позивачем було невірно визначено суму основного боргу.

Частково задовольняючи вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вказав, що вважає завищеним розмір гонорару адвоката з урахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі та пропорційності по відношенню до сторін та предмету спору. Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг, часткове задоволення судом позовних вимог тощо, суд першої інстанції вважає за необхідне покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 грн.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства "МК Логістик" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 по справі №916/80/24.

Позивач вказав, що суд першої інстанції не встановив розмір витрат, які були пов'язані з переміщенням транспорту з вантажем до митного пункту та встановивши факт простою автотранспорту, не відокремив простій, пов'язаний з очікуванням митного оформлення вантажу в Україні, тобто, який не залежав від волі експедитора чи перевізника, а був наслідком митної політики держави. Тому узагальнений висновок суду в рішенні суду про те, що весь простій по поставках за доповненнями №16 і 17 до контракту в Україні і Німеччині, був наслідком поведінки позивача, є неспроможним.

Апелянт зазначив, що обґрунтування суду першої інстанції причин відмови у стягненні з відповідача на користь ПП «МК Логістик» витрат, пов'язаних з простоєм автомобілів в Україні на суму 1650 Євро (750 Євро + 800 Євро + 100 Євро витрати на повернення транспорту) поведінкою позивача, не відповідає обставинам справи. Тому рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 у частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача суми, сплаченої останнім за простій автомобілів у розмірі 1650 Євро, має бути скасоване і ухвалене в цій частині нове рішення про задоволення позовної вимоги.

Апелянт вказав, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач раніше виконував свої зобов'язання, та повідомляв про оплату послуг експедитора, щоб той не затримував відправку вантажу і навіть надсилав копії підтвердження оплати, які виявились не справжніми. Тому позивач скористався ст. 10 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність», притримавши товар, щоб отримати передбачену контрактом оплату за організацію ним перевезення. Дійсно, позивач, не дочекавшись сплати боргу, все ж передав вантаж відповідачу, фактично позбавляючи себе забезпечення, але фактично і правомірно він покладався на попередню поведінку відповідача, який до цього регулярно оплачував послуги експедитора і відшкодовував його витрати, що підтверджується матеріалами справи. Тому не є справедливим визнавати поведінку позивача нечесною, що є однією із засад цивільного законодавства. Навпаки, вона свідчить про повагу до інтересів іншої сторони договору та довіру, що є основою ділових відносин.

На думку апелянта, суд своїм рішенням безпідставно звільнив відповідача від його обов'язку оплатити простій автотранспорту та додаткові витрати експедитора, які виникли з об'єктивних (дії митниці) і суб'єктивних (не виконання договірних зобов'язань відповідачем щодо оплати послуг та витрат позивача) причин.

Апелянт також зазначив, що через часткове нез'ясування обставин, що мають значення для справи, а частково через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права стосовно простою автотранспорту, який виник в Україні та Німеччині, суд першої інстанції помилково відмовив у стягненні плати за простій автотранспорту, зменшивши відповідно й розмір санкцій за порушення господарського зобов'язання, які підлягають стягненню, зокрема: пені, штрафу та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Отже, за умови стягнення з відповідача плати за простій, сума санкцій за порушення господарського зобов'язання має бути збільшена відповідно. Тож рішення суду першої інстанції в цій частині має бути змінене, з відповідача мають бути стягнуті сума пені, штрафу та 3% річних у повному розмірі, заявленому у позові.

Позивач послався на те, що вказуючи на завишення часу підготовки документів, зокрема щодо підготовки позовної заяви, додатків до неї і відправлення позову відповідачу в дві адреси у Німеччині та до суду (14,6 годин), суд не врахував складність справи, яка ускладнена іноземним елементом, має значну кількість документів, зокрема іноземною мовою, які були надані позивачем адвокату і необхідність їх перекладу. Також не зважив на необхідність опрацювання адвокатом не лише норм ЦК, ГК та ГПК України, і норм спеціального законодавство про транспортно-експедиторську діяльність, а й норм, які регулюють зовнішньоекономічні відносини, і норм міжнародного права, які застосовуються до правовідносин сторін у спорі - резидента з нерезидентом, і для визначення підсудності справи, і щодо застосовуваного до вирішення спору матеріального права.

Позивач зазначив, що формальне обмеження судом суми відшкодування за правничу допомогу певним процентом від задоволеної до стягнення суми не ґрунтується на нормах права та не є справедливим.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить:

- Скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 у справі №916/80/24 у частині відмови суду у стягненні на користь позивача плати за простій та відшкодування додаткових витрат, ухваливши нове рішення у цій частині, стягнувши з Commlace GmBH на користь ПП «МК Логістик» плату за простій та за додаткові витрати у розмірі 6450,00 Євро.

- Змінити рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 р. у справі №916/80/24 у частині розміру стягнутих сум штрафу, пені та 3% річних, стягнувши з Commlace GmBH на користь ПП «МК Логістик» штраф у розмірі 906,25 Євро, пеню у розмірі 59489,23 грн., три відсотки річних у розмірі 84,57 Євро.

- Змінити рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 р. у справі №916/80/24 у частині розподілу судових витрат, стягнувши з Commlace GmBH на користь ПП «МК Логістик»: витрати на правничу допомогу у розмірі 270 666,14 грн., судовий збір у розмірі 12978,26 грн., витрати з послуг перекладу у розмірі 6760,00 грн.

- В іншому залишити рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 р. у справі №916/80/24 без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/80/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/80/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "МК Логістик" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 по справі №916/80/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/80/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/80/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "МК Логістик" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 по справі №916/80/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 15.04.2025; призначено справу №916/80/24 до розгляду на 29.05.2025 о 12:00 (резервна дата наступного судового засідання 26.06.2025 о 14:00); встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів; зобов'язано позивача надати до суду в строк до 23.01.2025 в чотирьох екземплярах нотаріально засвідчений переклад на німецьку мову: апеляційної скарги з доданими до неї документами та ухвали суду про відкриття апеляційного провадження у справі, а також прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, короткий виклад документа, що підлягає врученню; апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "МК Логістик" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 по справі №916/80/24 зупинено до отримання відповіді від компетентного органу іноземної держави; зобов'язано відповідача повідомити суду офіційну електронну адресу та (або) адресу електронної пошти в порядку ст.ст. 6, 162, 165 ГПК України.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від уповноваженого органу - Міністерства юстиції землі Бранденбург надійшла відповідь щодо виконання прохання про вручення судових документів Commlace GmBH.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 поновлено провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "МК Логістик" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 по справі №916/80/24; зобов'язано позивача невідкладно надати до суду нотаріально засвідчений переклад на українську мову відповіді компетентного органу - Міністерства юстиції землі Бранденбург щодо виконання прохання про вручення судових документів Компанії Commlace GmBH.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "МК Логістик" надано нотаріально засвідчений переклад на українську мову відповіді компетентного органу - Міністерства юстиції землі Бранденбург щодо виконання прохання про вручення судових документів Компанії Commlace GmBH.

29.05.2025 у судовому засіданні прийняв участь представник Приватного підприємства "МК Логістик" - адвокат Мащенко А.Г.

Представник Компанії Commlace GmBH у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно до ст. 367 ГПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

19 жовтня 2000 року Україна приєдналася до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (далі - Конвенція), стороною якої також є Федеративна Республіка Німеччина.

Судове доручення надсилається в порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (надалі - Конвенція), до якої приєднались Україна та Федеративна Республіка Німеччина.

На виконання вимог Конвенції, було направлено прохання про вручення судових документів до компетентного органу - Міністерства юстиції землі Бранденбург. У даному проханні, колегія суддів просила направити ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 по справі №916/80/24 та апеляційну скарга з додатками (вх. суду №4452/24 від 26.11.2024) по справі №916/80/24 на адресу Commlace GmBH, зазначену в реєстрі - Altstдdtischer Markt 3, 14770 Brandenburg a. d.Havel, Germany та на адресу, зазначену в договорі Havel-Center, office 235, Am Industriegelande 3, 14772 Brandenburg a. d. Havel, Germany.

З відповіді Міністерства юстиції землі Бранденбург вбачається, що документи, направлені на адресу Компанії Commlace GmBH, не були вручені, оскільки адресата не вдалося встановити за жодною з вказаних адрес.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, Компанія Commlace GmBH була повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 29.05.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Приватного підприємства "МК Логістик" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 по справі №916/80/24, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "МК Логістик" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 по справі №916/80/24 по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

08.06.2023 ПП "МК Логістик" (Виконавець) та PHN CONCEPTS GMBH (Замовник) був підписаний контракт про надання послуг №72 (т.1 а.с.13-16), у п.1.1 якого сторонами визначено, що цей контракт регламентує взаємовідносини сторін при виконанні виконавцем доручень замовника з організації перевезень і транспортно-експедиторського обслуговування, крім цього виконавець надає замовнику послуги митного брокера щодо митного декларування і оформлення товарів, транспортних засобів та інших предметів замовника відповідно до вимог Митного кодексу України та Конвенції "Про процедуру спільного транзиту".

Валютою контракту є USD/EURO (п.2.2 контракту).

Пунктом 3.1.6 контракту передбачено, що у випадку прострочення оплати рахунків виконавця більш ніж на 50 днів (крім виникнення гарантійного випадку щодо оплати митного бopгу п.3.2.5.), виконавець, за умови попереднього письмового повідомлення замовника, має право реалізувати або розпорядитися вантажем, який належить замовнику, та документами на них, на свій розсуд, та компенсувати понесені ним збитки/видатки, і без будь-якої відповідальності перед замовником i вантажовласником. Після відправлення виконавцем повідомлення про продаж він не несе відповідальності за втрату або пошкодження вантажу.

Виконавець має право припинити виконання своїх обов'язків за договором і отримати оплату за фактично виконану роботу у випадку, якщо з вини замовника виникають обставини, що перешкоджають належному виконанню контракту, або якщо замовник змінює початкові умови договору чи інструкції таким чином, що їх виконання стає неможливим (п.3.1.7 контракту).

Замовник відшкодовує виконавцю всі витрати, фактично понесені останнім по виконанню доручення замовника в разі анулювання заявки, не пред'явлення вантажу до перевезення (п.3.2.7 контракту).

Одним з обов'язків замовника є обов'язок оплачувати послуги виконавця відповідно до п.4 цього договору (п.3.2.8 контракту).

Відповідно до п.4.1 контракту замовник здійснює оплату вартості послуг, а також відшкодування витрат, понесених для виконання доручень замовника, на підставі виставлених виконавцем в електронному вигляді рахунків протягом трьох банківських днів від дати виставлення рахунку, з перерахуванням зазначених у рахунку сум на розрахунковий рахунок виконавця. Оплата рахунків виконавця здійснюється замовником із зазначенням в платіжному документі (платіжному дорученні) номеру цього контракту та номеру і дати рахунку виконавця. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок виконавця, та може бути підтверджена відповідною банківською випискою по рахунку виконавця. Сплата банківської комісії за перерахування грошових коштів на рахунок виконавця в повному обсязі покладається на замовника. Коригування сум оплати проводиться після фактичного виконання комплексу відповідних послуг експедитора, шляхом виставлення додаткового виконавчого рахунка, що підлягає оплаті замовником протягом трьох банківських днів від дати виставлення рахунку.

Відповідно до п.4.2. контракту, замовник здійснює оплату послуг виконавця наступним чином:

- після узгодження заявки замовник сплачує 50% від загальної суми, зазначеної у заявці;

- остаточний розрахунок 50% від загальної суми, узгодженої у заявці, замовник здійснює не пізніше 3-х банківських днів від дати надходження вантажу у пункт призначення, однак у будь-якому разі до моменту передачі вантажу замовнику.

Після виконання всіх послуг, зазначених в п. 1.1. договору, між виконавцем і замовником складається і підписується акт виконаних робіт, який підтверджує факт надання послуг. Акт виконаних робіт надається виконавцю в оригіналі (завірений мокрою печаткою та підписом) або підписаний електронним підписом. У разі неподання замовником акту в зазначений термін послуги вважаються наданими виконавцем належним чином і акцептованими замовником (п.5.1 контракту).

Спори і розбіжності, які можуть виникнути з даного контракту або у зв'язку з його виконанням, будуть вирішуватися в ході переговорів дружнім шляхом. В іншому випадку вони вирішуються в Господарському суді Одеської області із застосуванням процесуального та матеріального права України (п.8.1 контракту).

Відповідно до п.10.2 контракту всі зміни і доповнення до цього контракту повинні бути виконані в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками кожної зі сторін.

Згідно з п.10.3 контракту сторони домовились використовувати факсимільний підпис (факсиміле) при підписанні первинних документів та актів виконаних робіт, що складаються на виконання контракту.

Вказаний договір підписаний обома сторонами та скріплений печаткою позивача.

18.07.2023 сторонами укладено додаткову угоду №1 (т.1 а.с.17), у п.1 та п.2 якої сторони замінили реквізити замовника та замінили назву покупця з CONCEPTS GMBH на COMMLACE GMBH.

Матеріали справи також містять доповнення №1-19 до контракту (т.1 а.с.18-36), а саме:

- доповнення №1, 2, 3, 4 від 16.08.2023, за якими загальна вартість послуг становить 10 200 Євро;

- доповнення №5 від 18.08.2023, за яким загальна вартість послуг становить 2100 Євро;

- доповнення №6, 7, 8, 9 від 01.09.2023, за якими загальна вартість послуг становить 10 720 Євро;

- доповнення №10 від 04.09.2023, за яким загальна вартість послуг становить 2 500 Євро;

- доповнення №11 від 08.09.2023, за яким загальна вартість послуг становить 1950 Євро;

- доповнення №12, 13, 14, 15 від 08.09.2023, за якими загальна вартість послуг становить 9 425 євро.

- доповнення №16, 17, 18, 19, за якими загальна вартість послуг становить 10 750 Євро.

Пунктами 10 вказаних доповнень визначено, що передплата 50% здійснюється згідно рахунку, остаточна плата - до прибуття в пункт митного оформлення в країні призначення. Вартість простою автомобіля за кожну наступну добу - 50 євро в Україні та 100 євро за кордоном.

Вказані доповнення підписані обома сторонами та скріплені печаткою позивача.

Матеріали справи містять платіжні інструкції (т.1 а.с.37-40), а саме платіжну інструкцію від 01.09.2023 на суму 5 100 Євро (за інвойсом №222 від 16.08.2023); від 08.09.2023 на суму 6080 Євро (за інвойсом №228 від 25.08.2023); від 22.09.2023 на суму 14 245 Євро (за інвойсами №234, 237, 240, 241); від 24.08.2023 на суму 1150 Євро (за інвойсами №223, 221, 224) та заключні банківські виписки на відповідні суми (т.1 а.с.41-44).

Позивачем також надано суду рахунки на оплату: №248 від 18.09.2023 на суму 975 Євро, №249 від 18.09.2023 на суму 5 375 Євро, №254 від 22.09.2023 на суму 200 Євро (плата за відмову від перевезення), (т.1 а.с.45-66), №259 від 26.09.2023 на суму 200 Євро, №261 від 28.09.2023 на суму 400 Євро (простій авто), №262 від 28.09.2023 на суму 500 Євро (400 Євро - простій авто, 100 Євро - повернення авто на місце завантаження), №264 від 29.09.2023 на суму 200 Євро (простій авто), №265 від 29.09.2023 на суму 200 Євро (простій авто), №270 від 03.10.2023 на суму 2 675 Євро, №271 від 04.10.2023 на суму 100 Євро (простій авто), №272 від 04.10.2023 на суму 100 Євро (простій авто), №275 від 06.10.2023 на суму 50 Євро (простій авто), №276 від 9.10.2023 на суму 100 Євро (простій авто), №280 від 17.10.2023 на суму 2 700 Євро, №282 від 20.10.2023 на суму 1 200 Євро (простій авто), №284 від 24.10.2023 на суму 200 Євро (простій авто), №288 від 27.10.2023 на суму 1 200 Євро (простій авто), №291 від 31.10.2023 на суму 200 Євро (простій авто), №292 від 01.11.2023 на суму 200 Євро (простій авто), №295 від 02.11.2023 на суму 1 000 Євро (простій авто), №296 від 07.11.2023 на суму 400 Євро (простій авто), №299 від 09.11.2023 на суму 400 Євро (простій авто), які перекладені на українську мову (т.1 а.с.140-161).

Позивачем також надано суду докази направлення перелічених рахунків (т.1 а.с.115-117).

Матеріали справи також містять міжнародні товарно-транспортні накладні №761121, за якою вантаж поступив на митну територію Німеччини 18.09.2023 та був переданий відповідачу 19.09.2023; №3819-01, за якою вантаж поступив на митну територію Німеччини 17.10.2023 та був переданий відповідачу 10.11.2023; №3819-02, за якою вантаж був переданий відповідачу 10.11.2023; №3820-02, за якою вантаж був переданий відповідачу 04.10.2023; №3820-01, за якою вантаж був переданий відповідачу 04.10.2023 (т.1 а.с.67-71).

11.09.2023 між позивачем та ФОП Кукульником В.В. було укладено договір про надання транспортних послуг №65-11.09 та підписано заявку на надання транспортних послуг на суму 1 650 Євро.

18.09.2023 позивач та перевізник ФОП Кукульник В.В. склали акт наданих послуг №315К від 18.09.2023 на суму 64 284,33 грн. Матеріали справи містять платіжну інструкцію на вказану суму (т.1 а.с.72-76).

Позивачем також укладено з перевізником ПП "Сармат" договір про надання транспортних послуг №51-13.07 від 13.07.2023 та заявки на надання транспортних послуг на загальну суму 9 600 Євро (4 заявки, кожна на 2 400 Євро) (т.1 а.с.77-82).

Матеріали справи містять акти надання послуг та рахунки на оплату за договором про надання транспортних послуг №51-13.07 від 13.07.2023 (т.1 а.с.83-102), а також платіжні інструкції щодо сплати відповідних рахунків (т.1 а.с.103-107).

24.10.2023 позивач направив на електронну адресу відповідача претензію щодо сплати заборгованості у сумі 15 175 Євро, 26.10.2024 позивач направив на електронну адресу відповідача вимогу від 25.10.2023 щодо сплати відповідної суми боргу (т.1 а.с.108-113).

Позивачем також надані суду скріншоти з переписки (т.2 а.с.17-39).

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду розрахунок 3% річних (т.2 а.с.93), розрахунок пені (т.2 а.с.83-92), розрахунок заборгованості (т.1 а.с.121) та інформацію по рахункам позивача та сплатам відповідача (т.1 а.с.122).

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Щодо підсудності справи та законодавства, що підлягає застосуванню, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно до ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до ст. 43 розділу "Колізійні норми щодо договірних зобов'язань" Закону "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

У пункті 8.1 контракту сторони погодили, що спори і розбіжності, які можуть виникнути з даного контракту або у зв'язку з його виконанням, будуть вирішуватися в ході переговорів дружнім шляхом. В іншому випадку вони вирішуються в Господарському суді Одеської області із застосуванням процесуального та матеріального права України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір підлягає розгляду у Господарському суді Одеської області. При цьому, оскільки сторонами погоджено застосування законодавства України при вирішенні спорів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальне та процесуальне право України.

Щодо розгляду спору по суті.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як було встановлено вище, 08.06.2023 ПП "МК Логістик" (Виконавець) та PHN CONCEPTS GMBH (Замовник) (нова назва - був підписаний контракт про надання послуг №72 (т.1 а.с. 13-16), у п.1.1 якого сторонами визначено, що цей контракт регламентує взаємовідносини сторін при виконанні виконавцем доручень замовника з організації перевезень і транспортно-експедиторського обслуговування, крім цього виконавець надає замовнику послуги митного брокера щодо митного декларування і оформлення товарів, транспортних засобів та інших предметів замовника відповідно до вимог Митного кодексу України та Конвенції "Про процедуру спільного транзиту".

Надаючи оцінку правовій природі укладеного між сторонами договору, суд зауважує, що останній фактично є договором транспортного експедирування.

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України встановлено, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з п.4.2. контракту, замовник здійснює оплату послуг виконавця наступним чином: - після узгодження заявки замовник сплачує 50% від загальної суми, зазначеної у заявці; - остаточний розрахунок 50% від загальної суми, узгодженої у заявці, замовник здійснює не пізніше 3-х банківських днів від дати надходження вантажу у пункт призначення, однак у будь якому разі до моменту передачі вантажу замовнику.

Як вже було встановлено вище, сторонами укладені доповнення №1-19 до контракту (т.1 а.с.18-36), а саме: доповнення №1, 2, 3, 4 від 16.08.2023, за якими загальна вартість послуг становить 10 200 Євро; доповнення №5 від 18.08.2023, за яким загальна вартість послуг становить 2100 Євро; доповнення №6, 7, 8, 9 від 01.09.2023, за якими загальна вартість послуг становить 10 720 Євро; доповнення №10 від 04.09.2023, за яким загальна вартість послуг становить 2 500 Євро; доповнення №11 від 08.09.2023, за яким загальна вартість послуг становить 1950 Євро; доповнення №12, 13, 14, 15 від 08.09.2023, за якими загальна вартість послуг становить 9 425 євро; доповнення №16, 17, 18, 19, за якими загальна вартість послуг становить 10 750 Євро.

Пунктом 10 вказаних доповнень визначено, що передплата 50% здійснюється згідно рахунку, остаточна плата - до прибуття в пункт митного оформлення в країні призначення. Вартість простою автомобіля за кожну наступну добу - 50 євро в Україні та 100 євро за кордоном.

Як встановлено вище, позивачем на виконання положень контракту були виставлені рахунки на оплату організації вантажних перевезень: №248 від 18.09.2023 на суму 975 Євро, №249 від 18.09.2023 на суму 5 375 Євро, №270 від 3.10.2023 на суму 2 675 Євро, №280 від 17.10.2023 на суму 2 700 Євро (т.1 а.с.140-161). Позивачем також надано суду докази направлення перелічених рахунків (т.1 а.с.115-117).

Матеріали справи також містять міжнародні товарно-транспортні накладні: №761121, за якою вантаж поступив на митну територію Німеччини 18.09.2023 та був переданий відповідачу 19.09.2023; №3819-01, за якою вантаж поступив на митну територію Німеччини 17.10.2023 та був переданий відповідачу 10.11.2023; №3819-02, за якою вантаж був переданий відповідачу 10.11.2023; №3820-02, за якою вантаж був переданий відповідачу 04.10.2023; №3820-01, за якою вантаж був переданий відповідачу 04.10.2023 (т.1 а.с.67-71).

Доказів оплати заборгованості у розмірі 11 725 Євро матеріали справи не містять.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "МК Логістик" у частині стягнення суми основного боргу у розмірі 11 725 Євро є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, заявляючи вимогу про стягнення суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача плату за простій та інші додаткові витрати у сумі 6 450 Євро, 200 Євро за відмову від послуг за доповненнями №12,13,14,15 до контракту, а також 200 Євро за рахунком №259 від 26.09.2023.

На підтвердження вказаних витрат позивачем надано суду рахунки, а саме:

- №254 від 22.09.2023 на суму 200 Євро (плата за відмову від перевезення);

- №259 від 26.09.2023 на суму 200 Євро (простій авто);

- №261 від 28.09.2023 на суму 400 Євро (простій авто);

- №262 від 28.09.2023 на суму 500 Євро (400 Євро - простій авто, 100 Євро - повернення авто на місце завантаження);

- №264 від 29.09.2023 на суму 200 Євро (простій авто);

- №265 від 29.09.2023 на суму 200 Євро (простій авто);

- №271 від 04.10.2023 на суму 100 Євро (простій авто);

- №272 від 04.10.2023 на суму 100 Євро (простій авто);

- №275 від 06.10.2023 на суму 50 Євро (простій авто);

- №276 від 09.10.2023 на суму 100 Євро (простій авто);

- №282 від 20.10.2023 на суму 1 200 Євро (простій авто);

- №284 від 24.10.2023 на суму 200 Євро (простій авто);

- №288 від 27.10.2023 на суму 1 200 Євро (простій авто);

- №291 від 31.10.2023 на суму 200 Євро (простій авто);

- №292 від 01.11.2023 на суму 200 Євро (простій авто);

- №295 від 02.11.2023 на суму 1 000 Євро (простій авто);

- №296 від 07.11.2023 на суму 400 Євро (простій авто);

- №299 від 09.11.2023 на суму 400 Євро (простій авто).

Апелянт з посиланням на п 4.3. контракту зазначив, що він не надав згоду на передачу доставленого у Німеччину вантажу відповідачу до сплати останнім боргу. Однак, згодом, не отримавши оплати своїх рахунків, позивач виконав свої зобов'язання відповідно до укладених доповнень №16,17,18,19 до контракту та передав весь вантаж відповідачу у Німеччині.

Крім того, апелянт вказав, що у зв'язку з перевіркою митною службою України вантажу, який поставлявся за доповненнями №16 і 17 до контракту, він був переміщений у відповідний митний пункт, що призвело до додаткових витрат ПП "Сармат".

Щодо витрат у сумі 200 Євро за відмову від послуг апелянт зазначає, що відповідач не надав позивачу вантаж для перевезення 22.09.2023 за доповненням №12 від 08.09.2023. При цьому, представник відповідача Марат Заманов телефоном повідомив про відмову від перевезення за доповненням №12. Таким чином, у зв'язку з тим, що 22.09.2023 транспорт вже виїхав на завантаження вантажу згідно з доповненням №12, апелянт просив суд стягнути з відповідача компенсацію за відмову від поставки у розмірі 200 Євро.

Пунктом 4.3 контракту передбачено, що за прострочення платежу понад 3-х банківських днів з дати виставленого рахунку, замовник зобов'язаний сплатити пеню у відсотках від суми боргу за кожен день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. У разі прострочення оплати виставленого рахунку більше 30 календарних днів замовник сплачує штраф у розмірі 5% від суми зазначеної у виставленому рахунку.

У разі непогашення замовником заборгованості виконавець має право призупинити відправку і оформлення товарів замовника на суму заборгованості до її погашення замовником.

В той же час, дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Верховний Суд у постанові від 22.02.2022 у справі №904/6293/20 зазначив, що добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

У постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, Верховного Суду від 04.09.2020 у справі №311/2145/19-ц, зроблено висновок про те, що добросовісність (п.6 ст.3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У даному випадку, апелянт посилається на несплату відповідачем заборгованості за надані послуги, у зв'язку з чим позивачем було притримано передачу вантажу до здійснення відповідачем розрахунків на підставі п.4.3 договору.

Крім того, апелянт вказав, що доставка вантажу до Німеччини призвела до додаткових витрат через перевірку на митному кордоні та простій автомобілів.

Аналізуючи правову природу заявлених до стягнення витрат за простій та повернення автомобілів (додаткові витрати), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактично наведені додаткові витрати позивача є збитками останнього.

В свою чергу, пунктом 4.3 контракту передбачено, що у разі непогашення замовником заборгованості виконавець має право призупинити відправку і оформлення товарів замовника на суму заборгованості до її погашення замовником.

Тобто, вказаним пунктом контракту передбачено право виконавця призупиняти відправку та оформлення товарів замовника саме до погашення замовником заборгованості з оплати. Якщо виконавець здійснює притримання та зупиняє оформлення товару на певний час, а потім не отримавши оплату заборгованості від замовника, продовжує оформлення та поставку товару замовнику, то такі дії виконавця не відповідають умовам п. 4.3. Контракту, та не є реалізацією передбаченого вказаним пунктом контракту права на притримання товару.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим апелянтом, він, не отримавши оплати своїх рахунків, відмовився від свого права притримання товару та передав весь вантаж відповідачу.

Натомість, позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами неможливість призупинення відправки і оформлення товарів замовника на суму заборгованості до її погашення замовником на підставі п.4.3 договору.

Тобто позивач самостійно здійснив притримання товару з метою спонукання відповідача до оплати наданих послуг, такі дії привели до простою та виникнення додаткових витрат у позивача, які фактично були спричинені його ж діями. В подальшому, так і не отримавши оплати, позивач відмовився від притримання товару та доставив його відповідачу, виставивши рахунок «за простій», спричинений саме діями позивача.

Крім того, позивач жодними належними доказами не довів, що простій, пов'язаний з проходженням митного оформлення, виник саме внаслідок дій відповідача, і що збитки у зв'язку з таким простоєм були завдані саме з вини відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що поведінка позивача є суперечливою з огляду на те, що спершу останній посилався на п.4.3 договору та притримував передачу вантажу відповідачеві, втім, згодом направив відповідний вантаж, що у свою чергу й призвело до додаткових витрат, які, зокрема, є предметом спору у наведеній справі, а, отже, й про відсутність вини відповідача у виникненні відповідних збитків.

В свою чергу, посилання апелянта на сам факт простою не доводять того, що такий простій виник саме з вини відповідача та відповідно, що збитки пов'язавні з простоєм мають відшкодовуватися за рахунок відповідача.

Колегія суддів також погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від перевезення, що призвело до виставлення позивачем рахунку №254 від 22.09.2023 на суму 200 Євро (плата за відмову від перевезення).

Крім того, позивачем не доведено, а матеріали справи (зокрема, контракт та доповнення до нього) не містять доказів узгодження між сторонами плати у сумі 200 Євро, на яку позивачем виставлено рахунок №259 від 26.09.2023 (організація вантажних перевезень).

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи принцип заборони суперечливої поведінки, суд першої інстанції вірно вказав про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у частині стягнення 6 850 Євро.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені у сумі 59 489,23 грн та штрафу у сумі 918,75 Євро, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В той же час, при перевірці розрахунку пені судом першої інстанції було вірно встановлено його помилковість, оскільки нарахування позивачем пені було проведено в тому числі і за рахунками, виставленими щодо простою та інших додаткових витрат, відмови від послуг та за рахунком №259 від 26.09.2023 на суму 6 850 Євро, у стягненні заборгованості за якими судом було відмовлено.

Враховуючи, що вимоги про стягнення штрафних санкцій є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, нарахування пені має здійснюватися в межах визначеного позивачем періоду за рахунками №248 від 18.09.2023, №249 від 18.09.2023, №270 від 03.10.2023, №280 від 17.10.2023 (суто щодо заборгованості з оплати наданих послуг у сумі 11 725 Євро), за яким загальна сума пені складає 42 482,74 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення пені у сумі 42 482,74 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 по справі №917/194/18).

Як вже було зазначено судом, п.4.3 договору сторонами погоджено, що у разі прострочення оплати виставленого рахунку більше 30 календарних днів замовник сплачує штраф у розмірі 5% від суми зазначеної у виставленому рахунку.

В той же час, позивачем було невірно проведено розрахунок штрафу, оскільки базою нарахування штрафу має бути заборгованість з оплати наданих послуг у сумі 11 725 Євро, таким чином сума штрафу становить 586,25 Євро (5% від суми боргу, яка визнана судом обґрунтованою - 11 725 Євро).

Враховуючи такі висновки, суд першої інстанції вірно встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, є сума штрафу у розмірі 586,25 Євро.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 84,57 Євро, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку 3% річних, колегією суддів також встановлено його помилковість з вищенаведених підстав щодо визначення бази нарахування відсотків річних, адже дані суми мають нараховуватися на заборгованість з оплати наданих послуг у сумі 11 725 Євро, за якою загальна сума 3% річних складає 61,13 Євро.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 61,13 Євро.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3-4 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно п. 8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Заявляючи вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, позивач зазначив, що такі витрати, включаючи витрати адвоката (поштові з надсилання судових та позасудових документів відповідачу до Німеччини), склали 243 373,06 грн.

У підтвердження отримання правової допомоги позивачем надано суду першої інстанції договір про надання правничої допомоги №3/2023/2-1, укладений 18.12.2023 між ПП "МК Логістик" та АО "Мащенко та партнери", відповідно до п.2.1 якого АО "Мащенко та партнери" надасть клієнту правничу допомогу щодо проекту та/або згідно з інструкціями клієнта, які надаються час від часу та прийняті до виконання АО "Мащенко та партнери", а клієнт оплатить гонорари та відшкодує АО "Мащенко та партнери" витрати (т.2 а.с.46-49).

Сторони погодили спеціальні умови, що будуть застосовуватися до відносин між сторонами щодо проекту, визначеного у п.4 цих Спеціальних Умов, та які для цілей такого Проекту, будуть мати перевагу у випадку виникнення конфлікту з Загальними Умовами. Спеціальні Умови разом із Загальними Умовами іменуються надалі як "Договір про надання правничої допомоги" або "Договір" (п.2.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору вартість послуг. Гонорари та ставки. Вартість послуг, що має бути сплачена клієнтом АО "Мащенко та партнери", визначається як загальна сума гонорарів та витрат. Якщо інше не зазначено у Спеціальних умовах, гонорари розраховуються шляхом множення кількості годин, витрачених адвокатами/юристами та іншим юридичним персоналом АО "Мащенко та партнери" на надання послуг, на відповідні ставки, вказані у спеціальних умовах (додатках) до договору, відповідно до процедури, що визначена цим договором.

Згідно з п.5.1 договору кожний адвокат / юрист буде вести облік часу, витраченого у зв'язку з кожним проектом, а також облік витрат, пов'язаних з таким проектом. До рахунку, який виставляється клієнту, додається звіт з описом наданий послуг або акт про надану правничу допомогу. Клієнт повинен розглянути і підписати акт протягом 5 робочих днів з дати його надання. Якщо протягом вказаного строку клієнт не підписує акт або не висловлює у письмовій формі обґрунтовані заперечення до нього, вважається, що клієнт прийняв і погодився з обсягом наданих послуг та витрат, які були зазначені у відповідному акті. У разі відмови клієнта підписати акт АО "Мащенко та партнери" має право зупинити надання послуг за цим договором до підписання погодженої редакції акту або до припинення цього договору.

АО "Мащенко та партнери" виставляє рахунки на усі гонорари та витрати щомісячно або з таким інтервалами, які вважає за потрібні. Якщо гонорари за певний місяць є мінімальними, АО "Мащенко та партнери" може внести їх до рахунку за гонорари за наступний інтервал часу (п.5.2 договору).

Клієнт зобов'язується повністю та вчасно оплачувати рахунки АО "Мащенко та партнери", але в будь-якому разі не пізніше ніж через 5 (п'ять) робочих днів після їх надання клієнту, якщо сторони не домовилися про інше (п.5.4 договору).

18.12.2023 сторонами також укладено додаток №1 до договору про надання правничої допомоги (т.2 а.с.50-51).

Відповідно до п.2 додатку АО "Мащенко та партнери" надасть послуги клієнту щодо проекту, а клієнт буде оплачувати гонорари та відшкодовувати витрати. Ці Спеціальні Умови будуть застосовані виключно щодо Проекту, зазначеного нижче.

Проект: АО "Мащенко та партнери" надаватиме Клієнту правничу допомогу у справі про стягнення заборгованості з Commlace GMBH, Німеччина, за Контрактом між Клієнтом та Commlace GMBH про надання послуг №72 від 08.06.2023, включаючи стягнення неустойки та застосування інших передбачених застосовуваним законодавством санкцій до боржника.

З цією метою АО "Мащенко та партнери" представляє і захищає права, свободи та інтереси Клієнта у суді, міжнародному арбітражі, третейському суді, в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських організаціях, перед фізичними, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. З правом передоручення представництва Клієнта іншим юристам, адвокатам тощо, які не є адвокатами, юристами тощо АО "Мащенко та партнери" (п.4 додатку).

Погодинна ставка керуючого партнера, старших партнерів, партнерів, адвокатів, юристів та інших співробітників АО "Мащенко та партнери" становить: еквівалент 100 євро за курсом Національного банку України на день складання акту про надані послуги/правничу допомогу або відповідного звіту чи рахунку, на розсуд АО "Мащенко та партнери" (п.5.1 додатку).

Клієнт відшкодовує АО "Мащенко та партнери" гонорари та усі витрати, понесені АО "Мащенко та партнери" у зв'язку з наданням послуг по проекту. АО "Мащенко та партнери" погоджуватиме з Клієнтом розмір необхідних витрат, сума яких перевищує 150 євро або еквівалент цієї суми (п.5.2 договору).

Сторони домовилися про оплату клієнтом авансу у розмірі еквівалентному 1000 євро за курсом НБУ на день підписання цього додатку №1 до договору до початку надання послуг (п.5.3 додатку).

АО "Мащенко та партнери" надаватиме клієнту правничу допомогу лише при наявності передоплати. Сторони щораз при вичерпаності авансового платежу будуть погоджувати його розмір та строки сплати для відновлення надання правничої допомоги (п.5.4 додатку).

Після початку надання послуг сума сплаченого авансу не підлягає поверненню. Якщо клієнт вимагає повернення суми сплаченого авансу до початку надання послуг, вона повертається за вирахуванням 10% (п.5.5 додатку).

Позивачем надано рахунок №3 від 18.12.2023 на суму 40 512,22 (авансовий платіж) та рахунок №1 від 8.01.2024 на суму 20 784,36 грн (гонорар - 20 184,36 грн; відшкодування поштових витрат - 600 грн) (т.2 а.с.52-53).

У акті №1 від 8.01.2024 зазначена юридична дія: Підготовка та подання позовної заяви Клієнта до Commlance GmBH про стягнення боргу та неустойки (включає: витребування у Клієнта документів інформації, підготовку позовної заяви, формування пакету позовних матеріалів (додатків до позову) - друкування, копіювання, засвідчення копій, направлення пакетів позовних матеріалів відповідачу та до Господарського суду Одеської області). Інформування Клієнта про подачу позову (з 18.12.2023 до 8.01.2024), кількість годин - 14,6 годин вартість - 1 460 Євро (т.2 а.с.54). Загальна вартість послуг - 60 696,58 грн; поштові витрати - 600 грн.

Позивачем надано рахунок №3 на суму 31 566,22 грн (т.2 а.с.55).

Відповідно до акту №3 від 31.01.2024 адвокатським об'єднанням надано, а клієнтом отримано наступні послуги: "Електронна переписка з Клієнтом з приводу ухвали Господарського суду Одеської області від 09.01.2024 про залишення позовної заяви Клієнта до Commlance GmBH (відповідач) без руху. Ознайомлення з ухвалою. Виконання вимог суду (надання Клієнту інструкцій щодо реєстрації електронного кабінету в системі електронний суд та підготовки україномовних примірників рахунків Клієнта, вимоги та претензії, які направлялись відповідачу, організація перекладу з німецької на українську мову виписки з комерційного реєстру щодо відповідача та нотаріального засвідчення цього перекладу, підготовка заяви про усунення недоліків позовної заяви, формування пакету додатків до заяви, засвідчення копій, направлення заяви з додатками відповідачу та до суду). Інформування Клієнта про подачу заяви. Ознайомлення з ухвалою суду від 29.01.2024 про відкриття провадження у справі. Переписка з Клієнтом щодо пересилання ним Адвокатському об'єднанню документів по справі, які Клієнт отримує.

Разом - 7,6 годин, 760 Євро (т.2 а.с.56-57). Загальна вартість послуг - 31 224,22 грн; поштові витрати - 342 грн.

Позивачем надано рахунок №4 від 29.02.2024 на суму 57 847,12 грн (т.2 а.с.58).

Відповідно до акту №4 від 29.02.2024 (т.2 а.с.59-60) адвокатським об'єднанням надано, а клієнтом отримано наступні послуги:

"1. Підготовка заяви від 13.02.2024 про участь представника позивача у судовому засіданні, призначеному на 19.02.2024, в режимі відеоконференції. Підготовка супровідного листа до заяви: для відповідача англійською та українською мовами; для суду - українською мовою. Направлення копії заяви відповідачу (електронною поштою) з супровідним листом 13.02.2024. Направлення заяви з додатками (доказами направлення копи відповідачу) до суду електронною поштою 13.02.2024 з супровідним : листом. Накладання ЕЦП на заяву і додатки до неї, для суду. (1,2 годин)

2. Телефонні переговори з помічником головуючого у справі судді щодо порядку повідомлення відповідача про розгляд справи та дати судових засідань. (5,8 годин)

3. Підготовка заяви до суду від 19.02.2024 щодо направлення судових документів відповідачу у порядку передбаченому Гаазькою конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (надалі - Конвенція). Включає дослідження рекомендацій Міністерства юстиції ФРН щодо порядку вручення документів відповідно до Конвенції на території Німеччини, декларацій, зроблених Німеччиною при приєднання до Конвенції, інформації про статус Конвенції згідно з даними Гаазької конференції з міжнародного приватного права, інформації Міністерства юстиції України щодо повідомлень органів Міністерства юстиції ФРН стосовно помилок, яких припускаються українські суди при формуванні прохань про вручення документів згідно з Конвенцією тощо. Формування додатків до заяви. Направлення заяви з супровідним листом та додатками до суду (електронною поштою). (2,8 годин)

4. Підготовка до судового засідання. Участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відео конференції. Підготовка та направлення Клієнту звіту про судове засідання. Запит у Клієнта інструкцій щодо виготовлення перекладів ухвал суду та позовної заяви з української на німецьку мову для вручення відповідачу у порядку, передбаченому Конвенцією. (1,3 годин)

5. Допомога помічникові судді, за його запитом, у заповненні бланку прохання до Міністерства юстиції землі Бранденбург про вручення відповідачу документів (ухвал суду та копії позовної заяви з перекладами). Включає телефонні переговори та переписку ел. поштою та у Viber з помічником судді, ознайомлення з підготовленим помічником судді проектом прохання, переклади контексту з української на англійську мову. (1,2 годин)

6. Ознайомлення з ухвалами суду від 29.01, 16 і 19.02.2024, протоколом судового засідання від 19.02.2024. Листування з Клієнтом з приводу вказаних судових документів, щодо представництва Клієнта у суді у випадку зміни директора Клієнта, стосовно перекладу судових ухвал та позовної заяви на німецьку мову для вручення відповідачу тощо. (1,2 годин)

7. Організація перекладу ухвали суду про відкриття провадження у справі, ухвали суду про зупинення провадження та позовної заяви на німецьку мову для вручення відповідачу у порядку, передбаченому Конвенцією. (1,3 годин)".

Загалом - 13,8 годин; 1 380 Євро. Загальна вартість послуг - 56 989,58 грн; поштові витрати - 857,54 грн.

Позивачем надано рахунок №7 від 30.04.2024 на суму 22 523,51 грн (т.2 а.с.61).

Відповідно до акту №7 від 30.04.2024 (т.2 а.с.62-63) адвокатським об'єднанням надано, а клієнтом отримано наступні послуги:

"1.Підготовка пакету судових документів для відправки Міністерству юстиції землі Бранденбург для вручення відповідачу в порядку, передбаченому Гаазькою конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (надалі - Конвенція). Зокрема: копії позовної заяви з перекладом з української на німецьку мову, ухвал суду від 29.01. та 19.02.2024 з перекладом, прохання суду про вручення за кордоном судових або позасудових документів - у двох примірниках для вручення відповідачу за двома відомими адресами.

Внесення правок до підготовленого помічником судді проекту прохання про вручення документів за кордоном; підготовка та направлення Клієнту листа з проханням організувати передачу оригіналів судових документів з суду до АО; організація оплати послуг перекладача. направлення пакету документів до Міністерства рекомендованим листом. (2,1 годин)

2. Підготовка заяви до суду про виконання ухвали від 19.02.2024 про надання перекладів документів. Формування додатків до заяви. направлення заяви з додатками на адресу суду електронною поштою. (1,6 годин)

3. Переговори (обмін ел. листами та телефонні переговори) з німецькими юристами щодо можливості та умов представництва інтересів Клієнта в Німеччині у справі про визнання та виконання українського судового рішення по суті справи та про забезпечення позову, у Німеччині. (1,4 годин)

4. Інформування Клієнта про стан справи (телефоном), здійснені та заплановані юридичні дії та їх ефект (0,2 годин)."

Всього - 5,3 годин; 530 Євро. Загальна вартість послуг - 22 523,51 грн.

Позивачем надано суду рахунок №12 від 28.06.2024 на суму 10 868,68 грн (т.2 а.с.64).

Відповідно до акту №11 від 28.06.2024 (т.2 а.с.65) адвокатським об'єднанням надано, а клієнтом отримано наступні послуги: "Виконання доручення суду від 30.05.2024 про переклад з німецької на українську мову листа Міністерства юстиції землі Бранденбург про виконання Міністерством доручення суду про вручення відповідачу - Commlace GmBH судових та позасудових документів за місцем його знаходження у Німеччині. Включає: електронне листування з Клієнтом, ознайомлення з отриманими ним судовими документами, ознайомлення з ел. листом суду на нашу адресу з судовим дорученням та додатками до нього, електронне листування і телефонне спілкування з помічником судді, організація виконання перекладів, надсилання їх до суду з супровідним листом, інформування. Клієнта про виконання доручення суду. Ел. переписка з Клієнтом з приводу отриманого ним підтвердження про отримання судом перекладів". Всього - 2,5 годин; 250 Євро. Загальна вартість послуг складає 10 838,68 грн; поштові витрати - 30 грн.

Позивачем надано суду рахунок №19 від 30.08.2024 на суму 18 281,80 грн (т.2 а.с.66).

Відповідно до акту №14 від 30.08.2024 (т.2 а.с.67) адвокатським об'єднанням надано, а клієнтом отримано наступні послуги: "Ознайомлення з судовими документами та повідомленнями (про призначення судового слухання, про відновлення судового провадження). З'ясування у суді: - чи був поданий відповідачем відзив на позовну заяви або інші заяви/документи; - чи відбудеться призначене на 28.08.2024 судове засідання; - узгодження участі представника позивача (Клієнта) у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Підготовка до судового засідання. Участь у судовому засіданні 28.08.2024. Направлення Клієнту звіту про судове засідання". Всього - 4 години; 400 Євро. Загальна вартість послуг - 18 281,80 грн.

Позивачем надано суду рахунок №20 від 30.09.2024 на суму 40 989,15 грн (т.2 а.с.68).

Відповідно до акту №17 від 30.09.2024 (т.2 а.с.69) адвокатським об'єднанням надано, а клієнтом отримано наступні послуги:

"1. Підготовка пояснень до позовної заяви на пропозицію суду) від 23.09.2024. Включає запит у Клієнта необхідних додаткових документів та інформації (щодо направлення рахунків відповідачу, переписки з представником відповідача), листування з Клієнтом щодо цього. Опрацювання отриманих від Клієнта документів та інформації. Формування додатків до пояснень. Направлення пояснень з додатками до суду.

2. Підготовка до судового засідання. Участь у судовому засіданні. Звіт Клієнту про судове засідання".

Загальна вартість послуг - 40 899,15 грн; поштові витрати - 90 грн.

Позивачем надано суду першої інстанції заключні банківські виписки, з яких вбачається, що позивачем сплачено 243 373,06 грн за надані послуги (т.2 а.с.70-73), а також розрахунки між АО "Мащенко та партнери", з яких вбачається, що позивачем сплачено 243 373,06 грн (сума послуг за всіма актами) (т.2 а.с.74).

В матеріалах справи наявний ордер АН №1105053 від 18.12.2023 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3056 від 29.10.2008 адвоката Мащенко А.Г.

Враховуючи вищевказані докази, суд першої інстанції виснував про доведеність позивачем факту отримання правової допомоги.

В той же час, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7,9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Щодо наведеної послуги в акті №1 від 8.01.2024 "Підготовка та подання позовної заяви Клієнта до Commlance GmBH про стягнення боргу та неустойки (включає: витребування у Клієнта документів інформації, підготовку позовної заяви, формування пакету позовних матеріалів (додатків до позову) - друкування, копіювання, засвідчення копій, направлення пакетів позовних матеріалів відповідачу та до Господарського суду Одеської області) (14,6 годин)" та в акті №4 від 29.02.2024 "Підготовка заяви від 13.02.2024 про участь представника позивача у судовому засіданні, призначеному на 19.02.2024, в режимі відеоконференції. Підготовка супровідного листа до заяви: для відповідача англійською та українською мовами; для суду - українською мовою. Направлення копії заяви відповідачу (електронною поштою) з супровідним листом 13.02.2024. Направлення заяви з додатками (доказами направлення копи відповідачу) до суду електронною поштою 13.02.2024 з супровідним листом. Накладання ЕЦП на заяву і додатки до неї, для суду (1,2 годин)" колегія суддів вважає, що час на надання таких послуг та відповідно їх вартість є завищеною, враховуючи, що позовна заява викладена на 10 аркушах, 4 з яких містять перелік рахунків та доповнень, укладених між сторонами. Крім того, підготовка даних документів не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Щодо зазначеної адвокатом послуги стосовно телефонних переговорів з помічником головуючого у справі судді щодо порядку повідомлення відповідача про розгляд справи та дати судових засідань (5,8 годин) та послуги з допомоги помічникові судді, за його запитом, у заповненні бланку прохання до Міністерства юстиції землі Бранденбург (1,2 годин), колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що кількість годин є явно завищеною, крім того, відповідні перемовини були викликані суто необхідністю у роз'ясненні представнику позивача порядку повідомлення відповідача, а відповідні витрати не можна віднести до реальних, необхідних та неминучих судових витрат.

Щодо послуг "ознайомлення з ухвалами суду від 29.01.24, 16.02.2024 і 19.02.2024, протоколом судового засідання від 19.02.2024. Листування з Клієнтом з приводу вказаних судових документів, щодо представництва Клієнта у суді у випадку зміни директора Клієнта, стосовно перекладу судових ухвал та позовної заяви на німецьку мову для вручення відповідачу тощо (1,2 годин)", колегія суддів зазначає, що в акті №3 адвокатом вже було зазначено про ознайомлення з ухвалою суду від 29.01.2024 про відкриття провадження у справі, а тому підстави для повторного нарахування витрат відсутні. При цьому, ухвала суду про відкриття провадження у справі за своїм змістом не є складною для аналізу, враховуючи той факт, що ухвалою не визначено жодних обов'язків щодо позивача, а фактично повідомлено про відкриття провадження у справі та про дату та час підготовчого засідання.

Крім того, ознайомлення з ухвалою від 16.02.2024, яка є ухвалою про задоволення клопотання представника позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, не вимагає спеціальних знань адвоката та не потребує значних зусиль останнього.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати, пов'язані із проведенням переговорів (обмін ел.листами та телефонні переговори) з німецькими юристами щодо можливості та умов представництва інтересів Клієнта в Німеччині у справі про визнання та виконання українського судового рішення по суті справи та про забезпечення позову, у Німеччині (1,4 годин), що наведені в акті №7 від 30.04.2024, не відповідають критерію неминучості.

Щодо наведеної в акті №14 від 30.08.2024 послуги щодо "ознайомлення з судовими документами та повідомленнями (про призначення судового слухання, про відновлення судового провадження). З'ясування у суді: - чи був поданий відповідачем відзив на позовну заяви або інші заяви/документи; - чи відбудеться призначене на 28.08.2024 судове засідання; - узгодження участі представника позивача (Клієнта) у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Підготовка до судового засідання. Участь у судовому засіданні 28.08.2024. Направлення Клієнту звіту про судове засідання (4 години)", колегія суддів зазначає, що представник позивача має електронний кабінет, в якому відображено всі без виключення процесуальні документи та заяви по суті справи, з огляду на що у останнього не було необхідності у окремому з'ясуванні питань щодо проведення судового засідання та подання відзиву.

Крім того, ухвалою суду від 16.02.2024, з якою ознайомлювався представник позивача, судом було узгоджено проведення судом всіх судових засідань по справі у режимі відеоконференції.

Щодо заявлених витрат стосовно участі адвоката у трьох судових засіданнях по справі, то з матеріалів справи вбачається, що жодного разу явка сторін у судове засідання при розгляді справи №916/80/24 обов'язковою не визнавалась, а загальна тривалість судових засідань (від 19.02.2024, від 28.08.2024, від 25.09.2024) по справі відповідно до протоколів не перевищила 40 хвилин.

Оскільки договором встановлено гонорар адвоката, суд оцінює співмірність таких витрат через співвідношення суми гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір гонорару адвоката з урахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі та пропорційності по відношенню до сторін та предмету спору є завищеним.

Дана справа є справою незначної складності, стосується стягнення грошових коштів за договором транспортного експедирування. Судова практика з цього питання є сталою та послідовною. Обсяг доказів складається виключно з контракту, однотипних доповнень до останнього та рахунків на оплату, за якими позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 18 575 Євро, штрафу у розмірі 918,75 Євро, пені у розмірі 59 489,23 грн, що є еквівалентом 1 445,53 євро, 3% річних у розмірі 84,57 Євро.

Крім того, загальна сума, задоволена судом, становить 13 203,61 Євро, при цьому, заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу становлять 243 373,06 грн (5 913,74 Євро), тобто, більше 44% від задоволеної до стягнення суми.

Таким чином, з огляду на наведені вище положення Закону, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг, часткове задоволення судом позовних вимог тощо, суд першої інстанції вірно вказав про необхідність покласти на відповідача частину витрат на професійну правничу допомогу позивача, а саме у сумі 50 000 грн.

Позивач також заявляв вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги перекладача з перекладу з української на німецьку та з німецької на українську мову судових та позасудових документів, які були направлені судом відповідачу за місцем його знаходження в Німеччині на виконання вимог Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, 1965р. та отриманого судом від Міністерства юстиції землі Бранденбург підтвердження про вручення відповідачу надісланих судом документів у сумі 6 760 грн.

При цьому, позивачем надано суду рахунок-фактуру на суму 6 510 грн (т.2 а.с.77), акт здачі-прийняття робіт (т.2 а.с.78) та платіжні інструкції №526 на суму 5 770 грн, №527 на суму 740 грн (т.2 а.с.75-76); а також рахунок-фактуру на суму 250 грн та платіжну інструкцію на суму 250 грн (т.2 а.с.79-80). Разом - 6 760 грн.

У даному випадку, суд першої інстанції правомірно на підставі ст.129 ГПК України, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, поклав на сторін поштові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи №916/80/24 у сумі 6 760 грн, пропорційно розміру задоволених вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню поштові витрати у сумі 4 310,14 грн.

Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 по справі №916/80/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 по справі №916/80/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "МК Логістик" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 по справі №916/80/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 по справі №916/80/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран

Попередній документ

127860564

Наступний документ

127860566

Інформація про рішення:

№ рішення:	127860565
№ справи:	916/80/24
Дата рішення:	29.05.2025
Дата публікації:	05.06.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; надання послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (31.10.2024)
Дата надходження:	04.01.2024
Предмет позову:	про стягнення

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

19.02.2024 15:30	Господарський суд Одеської області
28.08.2024 11:30	Господарський суд Одеської області
25.09.2024 11:30	Господарський суд Одеської області
21.10.2024 14:00	Господарський суд Одеської області
29.05.2025 12:00	Південно-західний апеляційний господарський суд