Іменем України
03 червня 2025 року
м. Харків
справа № 613/777/24
провадження № 22-ц/818/2420/25
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря: Сізонової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 січня 2025 року, постановлене суддею Штих Т.В.
У квітні 2024 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором від 01.02.2022 № 002/12263435-SP від 26.10.2021 року у сумі 103 163,64 грн., та судові витрати.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 січня 2025 року позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за анкетою-заявою № 931914 від 26.10.2021 станом на 28.10.2023 у розмірі 46 467,46 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» суму сплаченого судового збору у розмірі 1 362,60 грн.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити в цій частині нове, яким задовольнити ці позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зауважує, що в підписаній відповідачем заяві сторони погодили всі істотні умови, в тому числі і відсотки. Суд безпідставно не взяв до уваги правомірність нарахування відсотків.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судова колегія переглядає рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань належним чином не виконував, тому з нього слід стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 46 467,46 грн. Підстав для стягнення відсотків, нарахованих в розмірі встановленому тарифами та умовами обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів не вбачається, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами та їх розмір.
Такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.10.2021 між АТ «Таскомбанк» і ОСОБА_1 було підписано заяву №931914 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проекту «Sportbank».
Підписанням заяви відповідач визнав, що всі правочини при здійсненні електронної взаємодії з банком через мобільний додаток можуть вчинятися ним з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку та аналогу печатку банку та позичальником з використанням удосконаленого електронного підпису.
Позичальник прийняв додаткові умови Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», що вказано у п. 3 Заяви.
Відповідно до довідки від 10.04.2024 №4808/32-Д ОСОБА_1 з 26.10.2021 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до заяви-анкети №931914 з номером кредитного договору № 002/12263435-SP від 26.10.2021, № картки НОМЕР_2 , відкритого в АТ «Таскомбанк».
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 28.10.2023 становить 103 163,64 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту ( в т.ч. прострочена) - 46 467,46 грн, заборгованість за процентами ( в т.ч. прострочена) - 56 696,18 грн.
Випискою по особовому рахунку за період з 26.10.2021.2021 по 28.10.2023 підтверджується те, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами.
У зв'язку з невиконанням умов договору АТ «Таскомбанк» направив ОСОБА_1 повідомлення - вимогу щодо погашення заборгованості за кредитом.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ч 2. ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
На підставі заяви-анкети № №931914 був укладений кредитний договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки в межах проекту «Sportbank» на споживчі потреби, який підписаний відповідачем, а тому, наявність підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідач підтвердив, що перед підписанням ознайомився із Публічною пропозицією разом з додатками, в тому числі, але не виключно Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, що розміщені на сайті Банкуhttp://tascombank.ua/та Лендиговій сторінціhttp://sportbank.ua/посилання на примірникякої повністю була згодна, зміст розуміла, положення якої зобов'язувалась неухильно дотримуватись, а також підтвердила, що проект Заяви-анкети та Публічна пропозиція були надані їй Банком.
Проте, підписана сторонами заява-анкета № №931914 не містить всіх істотних умов, а саме сплати відсотків за користування наданим кредитним лімітом, їх розмір та порядок нарахування.
За ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України, невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання.
Згідно зі ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Із наданих позивачем доказів тільки заява-анкета містить підпис відповідача. Водночас, ця заява-анкета не містить відповідних істотних умов кредитного договору, а саме: розміру процентів за користування кредитом.
В матеріалах справи міститься виписка по особовому рахунку, з якої вбачається фактичне використання коштів (зняття; переказ) та їх повернення.
Надані АТ «Таскомбанк» умови публічної пропозиції (оферти) на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проектуSportbank» і Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в Банку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в документі про умови кредитування, який безпосередньо підписаний позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
У підписаній позичальником заяві анкеті не зазначено погодженого сторонами розміру відсотків за користування кредитними коштами.
Тому підстав для стягнення заборгованості зі сплати відсотків не вбачається.
Висновок суду першої інстанції про відмову в позові про стягнення відсотків за користування кредитом - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повний текст постанови складено 04.06.2025 року