Іменем України
03 червня 2025 року
м. Харків
справа № 646/485/21
провадження № 22-ц/818/1546/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2021 року, постановлене під головуванням судді Білінської О.І.,
У січні 2021 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмір 101 401,02 грн., основний борг 94332,14 грн., інфляційні втрати в розмірі 4473,28 грн. та три проценти річних в розмірі 2595,60 грн., а також судовий збір в розмірі 2102,00 грн.
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.03.2013 року по 31.12.2020 року в розмірі 94332 грн. 14 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» три проценти річних в розмірі 2595 грн. 60 коп., інфляційні витрати в розмірі 4473 грн. 28 коп., а всього 101401 грн. 02 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір в розмірі 567 грн. 50 коп. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вимог поза межами подовної давностіта ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості відповідачів за період з 01.03.2013 року по 31.12.2017 року з урахуванням заяви про застосування строку позовної давності.
Посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що розгляд справи відбувся без участі відповідачів, оскільки відповідачів не було належним чином повідомлено про розгляд справи за вищевказаним позовом та вони не отримали жодного процесуального документу, у зв'язку з чим були позбавлені законного права на захист своїх цивільних прав та інтересів. Крім того, судом першої інстанції проігноровано той факт, що позовна заява подана поза межами строку позовної давності. Також зазначає, що на даний час апелянт знаходиться в лавах Збройних сил України і виконує відповідальні завдання із захисту вітчизни від збройної агресії сусідньої держави. Його банківські картки заблоковані, оскільки у вересні 2024 року позивач отримав виконавчий лист і пред'явив його до виконання, у зв'язку з чим він позбавлений грошового забезпечення. Просить застосувати строки позовної давності та задовольнити позовні вимоги частково.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Внаслідок невиконання відповідачами обов'язку по оплаті послуг з теплопостачання, у відповідачів перед позивачем за період з 01.03.2013 року по 31.12.2020 року утворилась заборгованість у розмірі 101 401,02 грн, яка складається з суми заборгованості за надані послуги у розмірі 94332 грн. 14 коп., а також 3% річних у розмірі 2595,60 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4473,28 грн.
Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Матеріали справи свідчать про те, що у січні 2021 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 28 січня 2021 року відкрито позовне провадження у справі та справу призначено до розгляду на 09 год 00 хв. на 22.02.2021 року .
Даних про отримання відповідачами копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та судових повісток на 22.02.2021 року; на 15.03.2021 року та на 14.04.2021 року матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 28.01.2021 року у квартирі за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Відповідно розрахунку заборгованість за надані відповідачам послуги з теплопостачання за період з 01.03.2013 року по 31.12.2020 року становить 94332 грн. 14 коп., а також 3% річних у розмірі 2595,60 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4473,28 грн
Як на підставу позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 01.03.2013 року по 31.12.2020 року становить 94332,14 грн., а також 3% річних у розмірі 2595,60 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4473,28 грн.. Позивач посилається на те, що відповідачами не виконуються обов'язки щодо сплати вартості послуг з теплопостачання, у зв'язку з чим наявні підстави для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За положеннями ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
У відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.
Згідно п. 5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п.п. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено обов'язок з оплати вартості отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачі не виконували свої обов'язки з оплати послуг теплопостачання, які фактично були надані КП «Харківські теплові мережі».
Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також інфляційних втрат і 3% річних є обґрунтованим.
Разом з тим судова колегія не погоджується з розміром стягнення заборгованості, оскільки судом стягнута сума поза межами строку позовної давності.
Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення та у апеляційній скарзі просить про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.
Оскільки відповідач не був обізнаний про наявність такого спору, не отримував копію позовної заяви, ухвалу про відкриття провадження у справі та судових повісток, колегія суддів вважає, що заява про застосування позовної давності має бути прийнята судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Відповідно до ч. 3ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду 20.01.2021 року з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів заборгованість за період з 01.03.2013 року по 31.12.2020 року у розмірі 101 401 грн. 02 коп., з яких 94332,14 грн заборгованість за надані послуги, інфляційні втрати в розмірі 4473,28 грн. та три проценти річних в розмірі 2595,60 грн.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Тобто, Закон установлює, що: "під час дії карантину, строки, визначені статтею 257 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину".
З цього вбачається, що у разі закінчення процесуального строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.
Закон No 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин із 12 березня 2020 року позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Матеріали справи свідчать про те, що КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01.03.2013 року по 31.12.2020 року в загальній сумі становить 101 401 грн. 02 коп., в тому числі поза межами строку позовної давності.
Враховуючи, що КП «Харківські теплові мережі» звернулось з вказаним позовом 20.01.2021 року, тобто під час дії карантину, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг, обов'язок сплати якої настав з 02 квітня 2017 року.
Стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сума заборгованості за послуги з теплопостачання у межах строку позовної давності за період з 02.04.2017 року по 31.12.2020 року та складає 66252,38 грн.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Рішення суду в цій частині ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін.
З огляду на викладене, судова колегія вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення змінити в частині стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, стягнувши солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» у розмірі 66252,38 грн. за період з 02.04.2017 року по 31.12.2020 року. У задоволенні позову КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги за період з 01.03.2013 року по 01.04.2017 року слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги в іншій частині висновки суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вказаного рішення суду першої інстанції слід змінити, а позовні вимоги - задовольнити частково.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат відповідно до задоволеної частини позовних вимог (у даному випадку позов задоволено на 70,23 %, рішення районного суду в частині стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору за подачу позову у розмірі 2270 грн слід змінити, зменшивши суму до 1594,20 грн., тобто по 398,55 грн з кожного відповідача. А з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1013,66 грн.
Керуючись ст.367,369,376,381,382,383,384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2021 року змінити.
Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги за період з 02.04.2017 року по 31.12.2020 року в розмірі 66252,38 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір по 398,55 грн з кожного.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_3 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1013,66 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повний текст судового рішення виготовлено 03.06.2025 року.