Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1061/23 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б.
Категорія 29 Доповідач Павицька Т. М.
02 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №285/1061/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбного договору дійсним та визнання майна особистою приватною власністю, за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Житомиробленерго» - Приведьон Віталія Миколайовича на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Мозгового В.Б. в м. Звягелі,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом який 24.02.2023 уточнив та просив визнати дійсним шлюбний договір, укладений між сторонами 12 березня 2002 року та визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 наступне майно:
- земельну ділянку загальною площею 0,9997 га, кадастровий номер 1825455100:17:000:0091, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: смт Червоноармійськ (смт Пулини) Червоноармійського району (Пулинського району) Житомирської області;
- земельну ділянку загальною площею 0,9996 га, кадастровий номер 1825455100:17:000:0090, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Червоноармійської селищної ради Червоноармійського району (Пулинського району) Житомирської області (за межами населеного пункту);
- житловий будинок загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 37,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1824080400:07:006:0001, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку загальною площею 0,5825 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824080400:07:006:0002, яка розташована за адресою: село Кропивня, Звягельський (Новоград-Волинський) район Житомирська область;
- житловий будинок загальною площею 72,5 кв.м., житловою площею 52,00 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1824080400:09:001:0019, яка розташована в АДРЕСА_2 , земельну ділянку, загальною площею 0,2869 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824080400:09:001:0020, яка розташована в АДРЕСА_2 , земельну ділянку загальною площею 0,1800 га, цільове призначення автотехобслуговування, кадастровий номер 1824080400:09:001:0028, яка розташована в АДРЕСА_2 ;
- нежитлову будівлю кафе, будівля кафе загальною площею 225,7 кв.м., позначене на плані літерами «А,а,а1». До кафе відносяться: склад Б, склад В,в,в1, №1, бухгалтерія - Г, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- земельну ділянку загальною площею 0,2273 га, цільове призначення для комерційної діяльності, кадастровий номер 1824080400:09:001:0043, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- житловий будинок з усіма надвірними будівлями, житловою площею 38,3 кв.м., загальною площею 50,1 кв.м., позначений на плані літерою А. До будинку належать: сараї ОСОБА_3 ;
- земельну ділянку площею 0,3113 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824080400:09:001:0047, яка розташована за адресою: село Броники, Звягельського (Новоград-Волинського) району Житомирської області та земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824080400:09:001:0046, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- житловий будинок АДРЕСА_2 , житловою площею 13,2 кв.м., загальною площею 38,8 кв.м.;
- земельну ділянку площею 0,1630 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1824080400:09:001:0068, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- на нежитлову будівлю, комплексу придорожнього обслуговування членів територіальних громад району, об'єкт житлових нерухомості, загальною площею 2390,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,4990 га, кадастровий номер 1825480200:01:000:0130, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для будівництва комплексу придорожнього обслуговування членів територіальних громад району (ведення комерційної діяльності), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Позов мотивовано тим, що він з відповідачкою ОСОБА_2 16 листопада 1991 року уклали шлюб, який 21.08.2021 було розірвано. Під час перебування в шлюбі, вони з відповідачкою домовились, що все майно яке буде придбано під час шлюбу є його особистою власністю, оскільки придбано за кошти, які ним було зароблено протягом 15 років роботи в Англії, а в разі розірвання шлюбу вона буде мати 10 відсотків від вартості придбаного майна. Вартість майна буде визначатися за домовленістю сторін, а в разі не згоди - за ринковою ціною на день розірвання шлюбу. На підставі таких домовленостей 12 березня 2002 року сторони уклали шлюбний договір, але нотаріально його не посвідчили. Після розірвання шлюбу сторони домовились, що в добровільному порядку будуть вирішувати питання поділу майна, яке було придбане під час шлюбу, на обумовлених в минулому умовах. Однак відповідачка почала уникати зустрічей з ним, відмовляється йти до нотаріуса, що змусило його звернутися з даним позовом до суду. Оскільки ОСОБА_2 ухиляється від виконання взятих на себе обов'язків, а саме в добровільному порядку здійснити розподіл мана не бажає, просив суд позовні вимоги задовільнити.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано дійсним шлюбний договір від 12 березня 2002 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 наступне майно: земельну ділянку загальною площею 0,9997 га, кадастровий номер 1825455100:17:000:0091, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: смт. Червоноармійськ (нині Пулини) Червоноармійського району (Пулинського району) Житомирської області; земельну ділянку загальною площею 0,9996 га, кадастровий номер 1825455100:17:000:0090, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Червоноармійської селищної ради Червоноармійського району (нині Пулинського району) Житомирської області (за межами населеного пункту); житловий будинок загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 37,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1824080400:07:006:0001, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,5825 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824080400:07:006:0002, яка розташована за адресою: село Кропивня, Звягельський (Новоград-Волинський) район Житомирська область; житловий будинок загальною площею 72,5 кв.м., житловою площею 52,00 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1824080400:09:001:0019, яка розташована в АДРЕСА_2 , земельну ділянку, загальною площею 0,2869 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824080400:09:001:0020, яка розташована в АДРЕСА_2 , земельну ділянку загальною площею 0,1800 га, цільове призначення автотехобслуговування, кадастровий номер 1824080400:09:001:0028, яка розташована в АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю кафе, будівля кафе загальною площею 225,7 кв.м., позначене на плані літерами «А,а,а1». До кафе відносяться: склад Б, склад В,в,в1, №1, бухгалтерія - Г, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку загальною площею 0,2273 га, цільове призначення для комерційної діяльності, кадастровий номер 1824080400:09:001:0043, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок з усіма надвірними будівлями, житловою площею 38,3 кв.м., загальною площею 50,1 кв.м., позначений на плані літерою А. До будинку належать: сараї ОСОБА_3 ; земельну ділянку площею 0,3113 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824080400:09:001:0047, яка розташована за адресою: село Броники, Звягельського (Новоград-Волинського) району Житомирської області та земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824080400:09:001:0046, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок АДРЕСА_2 , житловою площею 13,2 кв.м., загальною площею 38,8 кв.м.; земельну ділянку площею 0,1630 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1824080400:09:001:0068, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; на нежитлову будівлю, комплексу придорожнього обслуговування членів територіальних громад району, об'єкт житлових нерухомості, загальною площею 2390,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,4990 га, кадастровий номер 1825480200:01:000:0130, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для будівництва комплексу придорожнього обслуговування членів територіальних громад району (ведення комерційної діяльності), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 14494 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник акціонерного товариства «Житомиробленерго» - Приведьон В.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, таким що ухвалене судом за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та за невідповідності висновків суду обставинам справи. Вказує, що відповідно до умов договору №14-0477 споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 27.12.2018 АТ «Житомиробленерго» надавало фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 послугу з розподілу електричної енергії до об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 . 25 квітня 2022 року на об'єкті електропостачання споживача, уповноваженими представниками оператора системи розподілу виявлене порушення ПРРЕЕ на місці виявлено порушення, оформлено акт про порушення ПРРЕЕ №01931-21. 23.05.2022 року. Рішенням комісії Новоград-Волинського РЕМ, за участю ФОП ОСОБА_2 , встановлено: акт про порушення №01931-21 від 25.04.2022 складено з дотриманням вимог ПРРЕЕ тому визнано правомірним. Нарахування по акту виконано у відповідності до вимог п. 8.4.10 ПРРЕЕ виходячи із дозволеної потужності зазначеної в договорі, за шість календарних місяців, що передували дню виявлення порушення. Вартість не облікованої електроенергії розрахували виходячи з суми середньої ціни купівлі електричної енергії оператором системи на балансуючому ринку та тарифів на послуги з передачі та розподілу електричної енергії. Відповідно до розрахунку, який є додатком до протоколу, комісією визначений обсяг та вартість не облікованої електричної енергії що складає 657624кВт.год на суму 3701062,15 грн. Рішення комісії Новоград-Волинського РЕМ оформлене з дотриманням усіх вимог протоколом № 22 від 23.05.2022 року. Звертає увагу суду, що ФОП ОСОБА_2 скористалась своїм правом на оскарження рішення комісії ОСР в судовому порядку. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25 квітня 2023 року по справі № 906/462/22, яке залишене в силі Постановою Північно-Західного апеляційного Господарського суду від 20 вересня 2023 року, яку залишено без змін Постановою Верховного Суду України від 17 січня 2024 року в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування оскаржуваного рішення відмовлено. 10 квітня 2025 року АТ «Житомиробленерго», як особа яка не брала участь у справі, отримало копію рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2023 року по справі №285/1061/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, відповідно до якого, судом визнано дійсним шлюбний договір укладений між позивачем та відповідачем 12 березня 2002 року в письмовій формі не посвідчений нотаріально. На момент прийняття судом оскаржуваного рішення позивач та відповідач не перебували в зареєстрованому шлюбі, оскільки шлюб було розірвано 21 серпня 2021 року з ініціативи ОСОБА_2 .. На підставі оскаржуваного рішення суду, ОСОБА_2 втратила право власності на належне їй нерухоме майно. Таким чином змогла уникнути відповідальності за вчинене порушення в частині відшкодування оператору системи розподілу вартості не облікованої електричної енергії в сумі 3 701 062,15 грн. Таке рішення суду направлене на уникнення майнової відповідальності одного з подружжя. Поділ майна подружжя не може використовуватись учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником. ОСОБА_2 , яка є боржником відносно скаржника, відмовилась від належного їй майна, та ОСОБА_1 , який визнав своє право власності на дане майно, діяли недобросовісно та припустили зловживання правами стосовно скаржника, оскільки втрата права власності за ОСОБА_2 на майно порушує майнові інтереси АТ «Житомиробленерго» і направлена на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Втрата за відповідачем права власності на належне їй нерухоме майно порушує права та законні інтереси АТ «Житомиробленерго», а саме унеможливлює виконання боргового зобов'язання ОСОБА_2 в частині відшкодування ОСР вартості не облікованої електричної енергії в сумі 3 701 062,15 грн. Дії учасників цивільних правовідносин, що спрямовані на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства шляхом укладення цивільно-правових договорів суди кваліфікують як фраудаторні. Правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов'язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Щодо оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі та клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.
За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Слід розмежовувати матеріальну та процесуальну добру совість як за сферою застосування, так і наслідками. Матеріальна добра совість регулюється, зокрема, пунктом 6 статті 3 ЦК України, а процесуальна, зокрема, статтею 44 ЦПК України (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23 (провадження № 61-4145сво24)).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип доброї совісті не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).
Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті. Проявом принципу процесуальної доброї совісті є те, що особа (зокрема, позивач) навряд чи може висувати твердження несумісні з тією позицією, яка зайнята нею в судовому процесі, що вже відбувся. Принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору. Адже суд не є місцем для «безцеремонної процесуальної гри». Правопорядок не може допускати ситуації, за яких особа наполягає в різних судових процесах на правдивості протилежних одне одному тверджень задля просування власних інтересів (див., постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23 (провадження № 61-4145сво24)).
Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року в справі № 318/89/18 (провадження № 61-128св19), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 лютого 2021 року в справі № 904/2979/20, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 757/30424/18 (провадження № 61-993св20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року у справі № 932/4154/22 (провадження № 61-10679св22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року в справі № 686/16569/22 (провадження № 61-1306св23)).
Верховний суд неодноразово звертав увагу на те, що учасники цивільного обороту доволі часто намагаються використовувати правомірний цивільно-правовий інструментарій (зокрема, позов про стягнення аліментів) для унеможливлення чи ускладнення виконання судового рішення про стягнення боргу, тобто з неправомірною метою, не для забезпечення визначеності в приватних відносинах, захисту прав та інтересів. Очевидно, що суд не є місцем для «безцеремонної процесуальної гри». Якщо «пов'язані» чи «афілійовані» особи, наприклад, родичі, колишні члени подружжя, ініціюють, зокрема, справу про стягнення аліментів для унеможливлення чи ускладнення виконання судового рішення, формування пасиву (боргів), виключення певного майна з під звернення стягнення на час виконання судового рішення, якщо стягнення аліментів направлене на недопущення звернення стягнення на майно боржника, створення переваг у черговості розподілу стягнутих з боржника грошових сум, такі учасники діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора (стягувача). Тому в такому разі відбувається використання позову про стягнення аліментів не для захисту прав та інтересів, і судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора (стягувача) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2024 року в справі № 501/3714/22 (провадження № 61-607св24)).
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (пункт 3 частини другої статті 44 ЦПК України).
З огляду на наведене потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу;
учасники цивільного обороту доволі часто намагаються використовувати правомірний цивільно-правовий інструментарій для унеможливлення чи ускладнення поділу спільного майна подружжя (чи жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі), тобто з неправомірною метою, не для забезпечення визначеності в приватних відносинах, захисту прав та інтересів. Суд не є місцем для «безцеремонної процесуальної гри»;
якщо пов'язані чи афілійовані особи, наприклад, родичі, ініціюють судовий розгляд, зокрема, про стягнення боргу, для унеможливлення чи ускладнення поділу спільного майна подружжя (чи жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі), формування пасиву (боргів), виключення певного майна з поділу на час виникнення (існування) спору (спорів) про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя (чи жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі), тощо, такі учасники судового розгляду діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно другого із подружжя (чи жінки або чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі). Тому в такому разі відбувається використання приватно-правових конструкцій не для захисту прав та інтересів, і судове рішення стосується прав та/або інтересів іншого із подружжя (чи жінки чи чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Зазначене узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 04 листопада 2019 року у справі №542/401/18 (провадження №61-15078св19), від 10 вересня 2020 року у справі №757/66808/19-ц (провадження №61-10846св20), від 17 червня 2021 року у справі №626/2547/19 (провадження №61-18621св20). Також схожого за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №504/2457/15-ц (провадження №14-726цс19).
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №62/112 та від 16 січня 2020 року у справі №925/1600/16, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі №668/17285/13-ц.
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
Встановлено, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано дійсним шлюбний договір, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 березня 2002 року. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме земельні ділянки, житлові будинки з господарськими будівлями та нежитлові приміщення.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 визнала позовні вимоги.
В той же час встановлено, що 27.12.2018 між ФОП ОСОБА_2 та АТ "Житомиробленерго" укладено публічний договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за технічними даними паспорту точки/точок розподілу за об'єктом споживача за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом подання відповідачем заяви-приєднання.
Відповідно до умов договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310 (зі змінами та доповненнями) за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки/точок розподілу електричної енергії за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до Договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи розподілу (п.2.1. договору).
25.04.2022 представниками Новоград-Волинського РЕМ АТ "Житомиробленерго" старшим інспектором Баліцьким В.А., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Заїкою Я.Л., в присутності особи, яка допустила представників ОСР на об'єкт споживача - ОСОБА_1 за місцем знаходження електроустановки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 проведено перевірку дотримання споживачем ПРРЕЕ, за результатами якої складено акт про порушення ПРРЕЕ №01931-21 від 25.04.2021.
В ході проведеної перевірки було виявлено порушення, передбачене п.п.2 п.8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме: відсутня пломба на захисному кожуху дооблікового обладнання, яка вказана в акті збереження пломб.
Акт підписано ОСОБА_1 , який допустив працівників ОСР на об'єкт споживача, без зауважень та представниками оператора системи.
23.05.2022 року відбулось засідання комісії АТ "Житомиробленерго" по розгляду акта про порушення №01931-21 від 25.04.2022 , на якому прийнято рішення розрахунок по акту здійснити у відповідності до вимог п.8.4.10 виходячи із дозволеної потужності, зазначеної у договорі, за шість календарних місяців, що передували дню виявлення порушення. Вартість необлікованої електроенергії розрахувати виходячи з суми середньої ціни купівлі електричної енергії оператором системи на балансуючому ринку та тарифів на послуги з передачі та розподілу електричної енергії.
До протоколу додано розрахунок (за актом 01931-21 від 25.04.2022), згідно з яким, розмір вартості необлікованої електричної енергії за період з 25.10.2021 по 25.04.2022 складає 3 701 062,15 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25 квітня 2023 року по справі № 906/462/22 у задоволенні позову фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 до АТ «Житомиробленерго» про визнання недійсним та скасування рішення відмовлено. Судове рішення залишено без змін постановою Північно-Західного апеляційного Господарського суду від 20 вересня 2023 року та постановою Верховного Суду України від 17 січня 2024 року.
Із змісту рішення Господарського суду Житомирської області від 25 квітня 2023 року вбачається, що 15.09.2020 Новоград-Волинський РЕМ АТ "Житомиробленерго" направив на адресу ФОП ОСОБА_2 претензію №57 та рахунок на відшкодування вартості необлікованої електроенергії по акту порушення ПРРЕЕ №001931-21 від 25.04.2022 на суму 3701062,15 грн.
В апеляційній інстанції представник АТ "Житомиробленерго" пояснив, що ОСОБА_2 на теперішній час претензію не задовільнила та не відшкодувала вартість необлікованої електроенергії.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання шлюбного договору дійсним та визнання майна особистою приватною власністю після того, як у ОСОБА_2 виникло зобов'язання перед АТ "Житомиробленерго" зі сплати вартості необлікованої електричної енергії у розмірі 3 701 062,15 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 втратила право власності на належне їй нерухоме майно. Відтак, втрата ОСОБА_2 права власності на належне їй нерухоме майно порушує права та законні інтереси АТ «Житомиробленерго», а саме унеможливлює виконання нею боргового зобов'язання в частині відшкодування вартості необлікованої електричної енергії в розмірі 3 701 062,15 грн.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням порушені права АТ «Житомиробленерго», як особи яка не брала участі у справі, оскільки ОСОБА_2 , є боржником відносно АТ «Житомиробленерго». З врахуванням викладеного не підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач та відповідачка домовились щодо всіх істотних умов шлюбного договору, і фактично відбулось його виконання, про що сторони не заперечували, але відповідачка ухиляється від його посвідчення у встановленому порядку, відтак наявні підстави для визнання шлюбного договору дійсним, та визнання вищезазначеного майна особистою приватною власністю позивача.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 16 листопада 1991 року.
Згідно свідоцтва про розірванню шлюбу, виданого Новоград-Волинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новоград-Волинському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Хмельницький) серія НОМЕР_1 , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 21 серпня 2021 року.
Під час перебування у шлюбі сторони придбали наступне майно: - земельну ділянку загальною площею 0,9997 га, кадастровий номер 1825455100:17:000:0091, яка знаходиться за адресою: смт. Червоноармійськ (нині Пулини) Червоноармійського району (нині Пулинського району) Житомирської області; земельну ділянку загальною площею 0,9996 га, кадастровий номер 1825455100:17:000:0090, яка знаходиться на території Червоноармійської селищної ради Червоноармійського району (нині Пулинського району) Житомирської області (за межами населеного пункту); житловий будинок загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 37,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1824080400:07:006:0001; земельну ділянку загальною площею 0,5825 га, кадастровий номер 1824080400:07:006:0002, яка розташована за адресою: село Кропивня, Звягельський (Новоград-Волинський) район Житомирська область; житловий будинок загальною площею 72,5 кв.м., житловою площею 52,00 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1824080400:09:001:0019, земельну ділянку, загальною площею 0,2869 га, кадастровий номер 1824080400:09:001:0020, земельну ділянку загальною площею 0,1800 га, кадастровий номер 1824080400:09:001:0028; нежитлову будівлю кафе, будівля кафе загальною площею 225,7 кв.м., позначене на плані літерами «А,а,а1». До кафе відносяться: склад Б, склад В,в,в1, №1, бухгалтерія - Г, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку загальною площею 0,2273 га, кадастровий номер 1824080400:09:001:0043, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок з усіма надвірними будівлями, житловою площею 38,3 кв.м., загальною площею 50,1 кв.м., позначений на плані літерою А. До будинку належать: сараї ОСОБА_3 ; земельну ділянку площею 0,3113 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824080400:09:001:0047, яка розташована за адресою: село Броники, Звягельського (Новоград-Волинського) району Житомирської області та земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824080400:09:001:0046, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок АДРЕСА_2 , житловою площею 13,2 кв.м., загальною площею 38,8 кв.м.; земельну ділянку площею 0,1630 га, кадастровий номер 1824080400:09:001:0068, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю, комплексу придорожнього обслуговування членів територіальних громад району, об'єкт житлових нерухомості, загальною площею 2390,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,4990 га, кадастровий номер 1825480200:01:000:0130, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для будівництва комплексу придорожнього обслуговування членів територіальних громад району (ведення комерційної діяльності), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначав, що 12 березня 2002 року між ним та ОСОБА_2 був укладено шлюбний договір, який нотаріально не посвідчений, тому просив визнати його дійсним та визнати на ним право приватної власності на вищевказане майно.
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Згідно із частиною першою Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Частиною 1 Прикінцевих та Перехід положень ЦК України визначено, що цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 7).
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.
Частиною першою ст.92 СК України встановлено, що шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям ( ч.1 ст.92 СК України).
Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації (частини перша, четверта, п'ята статті 93 СК України).
Відповідно до статті 94 СК України шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Норма статті 97 СК України надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу.
Частинами другою, третьою та п'ятою статті 97 СК України встановлено, що сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
На підтвердження позовних вимог ОСОБА_6 надав письмовий шлюбний договір укладений між ним та ОСОБА_7 12 березня 2002 року, який нотаріально не посвідчений.
Згідно п.п. а п.2.3. шлюбного договору особистою приватною власністю чоловіка є будь-яке майно, яке придбане подружжям за час шлюбу, незважаючи на те, на чиє ім'я воно було придбане чи зареєстровано, час вид та спосіб набуття права власності.
Пунктом 2.5 шлюбного договору визначено, що сторони домовились, зокрема, що у випадку розірвання шлюбу дружина матиме право на отримання грошової компенсації в розмірі 10 відсотків від вартості придбаного нерухомого майна за час перебування у шлюбі.
Задовольняючи позовні вимоги на підставі ст.ст.92,93, 97 СК України, ст.220 ЦК України, суд першої інстанції не звернув уваги на наступні обставини.
СК України, яким визначено порядок укладання шлюбного договору та ЦК України набули чинності з 01 січня 2004 року. До 01.01.2004 року діяв КпШС України.
Згідно ст.27-1 КпСШ України ( який втратив чинність з 01.01.2004) особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду щодо вирішення питань життя сім'ї ( шлюбний контракт), в якій передбачити майнові права і обов'язки подружжя. Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України. Порядок укладення шлюбного контракту визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 16.06.1993 ( яка втратила чинність з 01.01.2004 ) був затверджений Порядок укладання шлюбного контракту.
За змістом ст.27-1 КпСШ України станом на 12 березня 2002 року ( дата укладення спірного договору) подружжя мало право укласти шлюбний контракт, а не шлюбний договір.
З огляду на наведене, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 58 Конституції України поширив норми СК України та ЦК України на правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 березня 2002 року.
Крім того, в тексті спірного шлюбного договору зазначено, що про зміст прав та обов'язків за цим договором, про право: наслідки укладеного нами правочину ( в тому числі, але обмежуючись статтями 215-236, 319 ЦК, статтями 57-74, 92-103 СК України) подружжю відомі та зрозумілі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що станом на 12 березня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не могли бути відомі та зрозумілі ст. ст. 215-236, 319 ЦК України, ст.ст.57-74, 92-103 СК України, оскільки обидва Кодекси набрали чинності лише з 01 січня 2004 року. Тобто, значно пізніше, ніж укладена спірна угода.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, та порушив норми процесуального права, а тому в силу вимог ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно з положеннями ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову, то з позивача на користь АТ «Житомиробленерго» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 17392,80 грн.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження відмовити.
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Житомиробленерго» - Приведьон Віталія Миколайовича задовольнити.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбного договору дійсним та визнання майна особистою приватною власністю відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Житомиробленерго» судовий збір у розмірі 17392,80 грн. за розгляд справи в апеляційній інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 червня 2025 року.
Головуючий
Судді