печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22820/25-к
пр. 1-кс-20707/25
30 травня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням ОСОБА_3 про скасування арешту, що накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/46217/24-к від 15.10.2024 року, у кримінальному провадженні № 62024000000000133 від 15.02.2024, на майно, -
15.05.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту, що накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/46217/24-к від 15.10.2024 року, у кримінальному провадженні № 62024000000000133 від 15.02.2024, на майно.
Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує, на необґрунтованість та безпідставність накладення арешту на майно та відсутність підстав для продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак наявні підстави для скасування арешту майна.
Представник заявника подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі, клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор подав до суду заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні клопотання та провести розгляд у його відсутність.
Частиною 2 статті 174 КПК України передбачено, що про час та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000133 внесеному до ЄРДР 15.02.2024 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2. ст. 209, ст. 368-5 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Держмитслужби України, використовуючи своє службове становище, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних і юридичних осіб, діючи за попередньою змовою з службовими особами Хмельницької митниці Держмитслужби України, уклали договір між Хмельницькою митницею Держмитслужби України та підконтрольним ТОВ «АВТОЛОГІСТІК», предметом якого є надання Товариством для потреб митного поста «Хмельницький-центральний» території та офісного приміщення, де відбувається розмитнення товарів, за що ТОВ «АВТОЛОГІСТІК» отримує прибуток за оплату стоянки автомобілів, які проходять розмитнення, частину якого передає службовим особам Держмитслужби України, чим завдають тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним і громадським інтересам.
Так, приблизно в 2010 році у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на той час на посаді т.в.о. начальника митниці Хмельницької митниці Держмитслужби України виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних і юридичних осіб шляхом стягнення ТОВ «Автологістік» (ЄДРПОУ 36952835) плати з автомобілів, які проходять митний контроль, за в'їзд та стоянку на території митного поста «Хмельницький-центральний» Хмельницької митниці Держмитслужби України, створивши таким чином штучні умови, за яких особи, які проходять митний контроль, зобов'язані сплачувати за в'їзд та стоянку на території вказаної митниці. Одержані кошти розприділялися ОСОБА_4 між особами, які перебувають у змові.
Для реалізації вказаного умислу ОСОБА_4 залучив сестру дружини ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запропонував їй стати номінальним директором вказаного товариства, фактично керуючи ним особисто.
Так, 08.10.2024 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва №757/42730/24-к від 23.09.2024 проведено обшук за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 1, у приміщенні «Хмельницьке відділення № 3» АТ «Сенс Банк». В ході обшуку виявлено та вилучено копії документів та майно (документи, гроші) ОСОБА_7 , а саме:
- у банківському сейфі (комірці) № 224: грошові кошти в сумі 100 100 (сто тисяч сто) доларів США, 29 400 доларів США, 290 000 (доларів США, 15 050 євро, а також такі документи:
Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 від 08.10.2024 вищевказані речі та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді № 757/46217/24-к накладеноп решт на вилучені під час проведення обшуку 08.10.2024 у приміщенні «Хмельницьке відділення № 3» АТ «Сенс Банк» за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 1, речі та документи, а саме:у банківському сейфі (комірці) № 224: грошові кошти в сумі 100 100 (сто тисяч сто) доларів США, 29 400 доларів США, 290 000 (доларів США, 15 050 євро.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідної до якої речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває.
Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 15.10.2024. задовольняючи клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно, суд виходив з того, що арешт необхідний з метою забезпечення речових доказів.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки заявником в клопотанні жодним чином не спростовано доводи наведені в ухвалі слідчого судді про арешт майна, як і не долучено доказів, які б могли переконати вільного спостерігача у доводах викладених у клопотанні.
За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, доводи клопотання про скасування арешту слід визнати як безпідставні, такі що не базуються на об'єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 22, 26, 106, 92, 98, 167, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту, що накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/46217/24-к від 15.10.2024 року, у кримінальному провадженні № 62024000000000133 від 15.02.2024, на майно, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1