Справа № 643/6891/25
Провадження № 1-кп/643/824/25
02.06.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025220000000350 від 15 березня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025220000000350 від 15 березня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У підготовчому судовому засіданні 02 червня 2025 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , в якому, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків, просив продовжити стосовно обвинуваченого строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
В обґрунтування клопотання прокурор посилався, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відтак є підстави вважати, що при застосуванні більш м'якого заходу, ніж тримання під вартою, в подальшому він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні. Зазначив, що ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, маючи можливість вільного пересування та контактів, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, може вчинити дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Посилався, що ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може вчинити спроби незаконно впливати прямо чи опосередковано на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, що вказує про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зауважив, що при поданні вказаного клопотання до суду він ураховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 , тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років, наявність обґрунтованого повідомлення про підозру ОСОБА_6 . Враховуючи викладене, посилався, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та виконанню покладених на обвинуваченого обов'язків.
Потерпіла ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні підтримали клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні 02 червня 2025 року, висловлюючи свою позицію з приводу заявленого прокурором клопотання покладалися на розсуд суду.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд доходить висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , керуючись таким.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування - до 28 червня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 28 червня 2025 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Правилами ст. 178 КПК України закріплено обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Характер інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та його фактичні обставини свідчать про його суспільну небезпеку. Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Вирішення питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, який, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, а також особистість обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
Ураховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні - у виді позбавлення волі на строк до восьми років, беручи до уваги те, що дії обвинуваченого, за вчинення яких він обвинувачується, носять характер тяжкого злочину, він неодружений, не має дітей, тобто не має міцних соціальних зв'язків, суд доходить висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 є неможливим.
Такі обставини суд ураховує, надаючи оцінку доводам прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду.
Поряд з цим, у суду відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, які зменшують ризики у даному кримінальному провадженні. Матеріали кримінального провадження не містять та стороною захисту таких доказів суду не надано.
Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - можливість обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, позаяк на даний час потерпілий та свідки по даному кримінальному провадженню не допитані.
Зважаючи на тяжкість злочину, вчинення якого інкримінується обвинуваченому ОСОБА_6 , та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, які викладені в ухвалі про застосування запобіжного заходу, суд вважає, що ризики, передбачені п. 1, 3 ст. 177 КПК України, доведені прокурором та продовжують існувати.
Водночас, суд ураховує, що характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Так, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, беручи до уваги вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що наявні обґрунтовані підстави для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Серед іншого, суд зважає на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Зазначені обставини у сукупності свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КК України, які, серед іншого, стали підставою для обрання запобіжного заходу, виправдовують тримання особи під вартою, а також про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, тому суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою строком на шістдесят днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 197, 199 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 31 липня 2025 року включно.
Установити строк дії ухвали до 31 липня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст судового рішення у формі ухвали складено 04 червня 2025 року.
Суддя : ОСОБА_1