Справа № 621/659/25
Провадження № 2/621/675/25
Іменем України
04 червня 2025 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Вельможної І.В.,
секретаря судового засідання - Лацько А.В.,
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Яресько Тарас Віталійович,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс",
представник відповідача - Тітова Оксана Олексіївна,
третя особа 1 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович,
третя особа 2 - приватний виконавець виконавчого кругу Харківської області Шабанов Віталій Валерійович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого кругу Харківської області Шабанов Віталій Валерійович,
14 березня 2025 року адвокат Яресько Т.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд", звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого кругу Харківської області Шабанов Віталій Валерійович, з наступними вимогами: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 6684, вчинений 17.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем; стягнути з відповідача на користь відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що у 2025 році ОСОБА_1 з додатку "Дія" дізнався, що приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Єрмак С.Т. відкрито виконавче провадження ВП № 68751354 з примусового виконання виконавчого напису № 6684 від 17.01.2022 вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" заборгованості у розмірі 45630,00 грн.
При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, ОСОБА_1 дізнався, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений на підставі Договору про відкриття кредитної лінії від 23.07.2021 року № 0754-8796, що був укладений між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс". Стягнення за оспорюваним виконавчим написом відбувається на користь відповідача.
Представник позивача стверджує, що оскаржуваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконаю, оскільки був виданий з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі вчинених написів нотаріусами, зокрема й з урахуванням того що кредитний договір на підставі якого вчинено виконавчий напис не є нотаріально посвідченим.
Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
14.03.2025 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду визначено суддю Вельможну І.В.
14.03.2025 судом постановлено ухвалу про забезпечення позову, якою зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП №68751354, яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Шабановим Віталієм Валерійовичем, на підставі виконавчого напису № 6684, вчиненого 17.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс", до набрання судовим рішенням у справі № 621/659/25 законної сили.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 14.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до розгляду на 10.04.2025.
18.03.2025 представником відповідача ТОВ "Укр Кредит Фінанс" до суду подано клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 64 - 69).
Відповідно до поданого клопотання, виходячи з принципів співмірності, реальності та розумності, представник просить зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до середньої ринкової вартості цієї послуги, що складає 2 500 грн 00 коп.
Разом із тим, враховуючи ненадання позивачем детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом із зазначенням витраченого часу по кожному з видів робіт та розрахунком вартості, просить відмовити в стягненні заявлених витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
04.06.2025 учасники справи, яки повідомлялись про дату час та місце судового засідання належним чином в судове засідання не прибули.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яресько Т.В. у поданому клопотанні просив судовий розгляд справи здійснювати за його відсутності та без участі позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення.
Представник відповідача ТОВ "Укр Кредит Фінанс" про причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. Заяв про відкладення судового розгляду, в тому числі будь яких інших заяв з процесуальних питань до суду не надходило.
Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., приватний виконавець виконавчого кругу Харківської області Шабанов В.В. про причини неявки суду не повідомили, письмових пояснень з приводу заявленого позову до суду не надали, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку:
Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 17.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис № 6684 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" заборгованості за кредитним договором № 0754-8796 від 23.07.2021, укладеним з ТОВ "Укр Кредит Фінанс"заборгованості у загальному розмірі 45630 грн 00 коп. (а. с. 10).
22.02.2022 приватним виконавцем Єрмак С.В. відкрито виконавче провадження № 68751354 з примусового виконання виконавчого напису № 6684 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" заборгованості за кредитним договором № 0754-8796 від 23.07.2021 у загальному розмірі 45630 грн 00 коп. (а. с. 15 - 17).
Матеріали справи містять: копію договору про відкриття кредитної лінії № 0754-8796 від 23.07.2021, укладеного між позивачем та відповідачем, на підставі якого у подальшому, приватним нотаріусом Бригідою В.О. 17.01.2022 вчинено виконавчий напис № 6684 (а. с. 10 - зворот - 12 - зворот).
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Тому вчинення нотаріусом виконавчого напису є окремим, самостійним способом захисту цивільних прав серед інших способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених главою 3 розділу 1 Цивільного кодексу України.
Зі змісту виконавчого напису вбачається, що при його вчиненні приватний нотаріус керувався статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та Переліком документів за, якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною 2 статті 1 Закону України "Про нотаріат" передбачено: вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1.1, 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, визначено наступне: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, на підставі яких може бути видано виконавчий напис нотаріуса передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Зокрема, доповнено переліком після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".
Судом встановлено, що приватний нотаріус під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису керувався п. 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.
Проте, при вчинені виконавчого напису не враховано, що пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року на час його застосування, був визнаний судом незаконним та не чинними, а саме Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року: "…оскаржувані зміни порушують рівність кредитора та позичальника перед законом, визнаючи суб'єктивну і необґрунтовану належним (передбаченим законом) чином позицію заінтересованої особи (сторони кредитора) як істину на шкоду законним інтересам і сторони правочину (сторони позичальника). Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв'язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21 березня 2017 року № 23.
В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду Постановою від 20 червня 2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
Частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, якою врегульовано наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, оскільки пункт 2 Переліку з 22 лютого 2017 року визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду.
Тобто, оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 17.01.2022 - в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору.
Матеріали справи не містять підтверджень, що Кредитний договір № 0754-8796 від 23.07.2021 був нотаріально посвідчений.
Отже, враховуючи, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус керувався нечинними положеннями нормативно-правового акту, при цьому кредитний договір не був посвідчений нотаріально, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу, суд зазначає наступне.
Так, в позові представником позивача зазначено, що судові витрати ОСОБА_1 складаються з суми судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 968 грн 96 коп., судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 484 грн 48 коп. та витрат пов'язаних з розглядом справи, а саме: на професійну правничу допомогу, що становить 8 000 грн 00 коп.
Згідно положень статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд зазначає, що відсутність доказів оплати витрат за фактично надані послуги не є підставою для відмови у їх відшкодуванні, якщо такі послуги були надані.
Аналогічна правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 11.11.2020 у справі 673/1123/15-ц, постанові від 02.09.2020 у справі 329/766/18 та постанові від 16.06.2021 у справі № 640/4126/21.
Представником позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу надані: договір про надання правничої (правової) допомоги № 25048 від 13.03.2025, укладений між позивачем та адвокатом Яресько Т.В., яким визначено предмет договору ціна та порядок розрахунку; Додаток № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 25048 від 13.03.2025; Акт приймання - передачі наданих послуг № 1 від 13.03.2025; Розрахункову квитанцію № 13/03/25 про отримання гонорару до договору № 25048 від 13.03.2025 у розмірі 8 000 грн 00 коп. адвокатом Яресько Т.В. від ОСОБА_1 ; Ордер надання правничої допомоги від 13.03.2025 № 25048 та Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 22 - 25).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).
Так, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020 року.
Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, суд враховує, що складання позову у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, відповідач заперечень проти заявлених позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не висловив.
Так, надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання та подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову, з невеликою кількістю доказів.
Враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, а саме те, що вона є типовою, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, з врахуванням того, що розгляд справи здійснювався за відсутності представника позивача у спрощеному позовному провадженні, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 4 000 грн 00 коп., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
Щодо стягнення судового збору.
Відповідно до частини 1, 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір за подання позову у загальному розмірі 1453 грн 44 коп. (судовий збір за подання позовної заяви та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову), що підтверджується квитанціями: ID 9581-5464-9388-4136, ID 8545-5297-8367-0092 які знаходяться в матеріалах справи, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у загальному розмірі 1 453 грн 44 коп.
Разом із тим, у зв'язку з ухваленням про справи судового рішення, суд вирішує питання щодо заходів забезпечення позову відповідно до положення частини 7 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України, які були вжиті 14.03.2025 судом за результатами розгляду заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтею 88 Закону України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 № 296/5, статтями 10, 12, 81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263 - 265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис № 6684, вчинений 17 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс, заборгованості за кредитним договором № 0754-8796 від 23.07.2021 у загальному розмірі 45 630 (сорок п'ять тисяч шістсот тридцять) грн 00 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три) грн 44 коп. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 14 березня 2025 року по справі № 621/659/25, а саме:
- зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП № 68751354, яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Шабановим Віталієм Валерійовичем, на підставі виконавчого напису № 6684, вчиненого 17.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" заборгованості, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 04 червня 2025 року.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс", місцезнаходження за адресою: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 38548598.
Третя особа 1 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, місцезнаходження за адресою: просп. Григоренка, буд. 15, приміщення 3, м. Київ, 02068.
Третя особа 2 - приватний виконавець виконавчого кругу Харківської області Шабанов Віталій Валерійович, місцезнаходження за адресою: вул. Ковтуна, буд. 24, А-1, офіс 204, м. Харків, 61036.
Головуючий: