Справа № 570/1044/25
Номер провадження 3/570/606/2025
27 травня 2025 року м. Рівне
Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Таргоній М.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції Рівненській області ДПП НП України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, прож. АДРЕСА_1 , непрацюючого, п/в НОМЕР_1
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
16 лютого 2025 р. о 02 год. 20 хв. на а/д Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне 150 км, що в межах Рівненського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння: 1,93 ‰. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , якому роз'яснено права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конститцуції України, свою вину у вчиненні зазначеного правопорушення не визнав. Зазначив, що вказаних обставин він (як пасажир) та його знайомий ОСОБА_2 (як водій) близько 22 год. 00 хв. 15.02.2024 р. на автомбілі BMW (зареєстрований на матір ОСОБА_1 ) виїхали із м. Житомир в с. Бронники Рівненського району Рівненської області. При виїзді з м. Житомир заїхали на АЗС, де він зайшов у магазин та купив собі 1 банку пива, яке по дорозі вживав. При цьому, ОСОБА_2 очікував його та із автомобіля не виходив. Проїхавши м. Рівне, на автодорозі в напрямку м. Луцьк, ОСОБА_2 не впорався з керуванням та вчинив ДТП заїхавши у кювет. Після цього ОСОБА_2 вийшов із автомобіля та пішов, ймовірно шукати допомогу (евакуатор) та більше на місце події не повернувся. Про відшкодування витрат на ремонт автомобіля він не звертався до ОСОБА_2 . Також за обставин події він ( ОСОБА_1 ) залишався в автомобілі на місці водія та намагався самостійно здійснити виклик евакуатора. Через деякий час приїхали працівники поліції та склали відносно нього протокол про порушення ПДР, а також вказали на явні ознаки алкогольного сп'яніння та провели огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння. Результат огляду ОСОБА_1 не заперечував, та при цьому повідомляв поліцейських, що він не керував автомобілем. Просив закрити провадження по справі за недоведеністю його вини.
Захисник адвокат Ханзерук В.А. звернулася до суду із клопотанням про закриття провадження по справі, вважаючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Факт керування ним автомобілем не зафіксовано та її думку не підтверджується, враховуючи також і пояснення свідка, який пояснив, що саме він був водієм вказаного автомобіля, а ОСОБА_1 не керував ТЗ.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні порушення є, зокрема своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи. Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З'ясувавши обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно положень пункту 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. В пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9а ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.
Обставини вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення вказано у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 248378 від 16.02.2025 р. та підтверджуються відомостями із матеріалів справи (а.с. 1-9).
Згідно акту огляду біля ТЗ із використанням технічного приладу Alkotest DRAGER 7510 від 16.02.2025р. та результату тестування (а.с. 2, 3) водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного спяніння: 1,93 ‰. Згідно направлення для проведення медичного огляду на визначення стану сп'яніння взакладі охорони здоров'я від 16.02.2025 р. водій ОСОБА_1 від проходження огляду в закладі охорони здоров'я відмовився (а.с. 4).
Від керування ТЗ ОСОБА_1 був відсторонений (а.с. 5).
За порушення водієм ОСОБА_1 під час керування зазначеним автомобілем за вказаних обставин п. 2.3 б, 12.1 ПДР - складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 248374 від 16.02.2025 р. за ст. 124 КУпАП (а.с. 3). 14.05.2025 р. Рівненський районний суд Рівненської області у справі № 570/862/25 визнав винним за ст. 124 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127543669).
Відповідно до положень частини 2 статті 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводився поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та матеріали відеозапису долучено до протоколу про адміністративне правопорушення. Відомості із таких матеріалів також підтверджують вказані обставини вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення. Зокрема, відеофайли на доданому диску містить інформацію про спілкування поліцейских із ОСОБА_1 , який перебував в салоні автомобіля на місці водія. Вищевказаний транспортний засіб мав пошкодження та перебував за межами проїжджої частини. Також зафіксовано сліди контактування автомобіля із дорожнім знаком. На звернення поліцейських при з'ясуванні обставин ДТП, ОСОБА_1 зазначав, що "крім нього в автомобілі більше нікого не було, він сам був" (файл clip-0 час на відео 1:53:40 - 1:54:15), "сам заїхав", "не притормозив", також при зясуванні того, хто саме зечипив дорожній знак ОСОБА_1 вказав що це він (файл clip-0 час на відео 1:55:30 - 1:56:15). Також зфіксовано намагання ОСОБА_1 ході розмови придумувати інші версії того, що сталося "він не був водієм", "автомобіль сам заїхав", також "не знає хто заїхав", та "колега заїхав і пішов кудись", однак повідомити хто саме був за кермом за вказаних обставин не зміг, інших осіб в транспортному засобі та на місці ДТП не було.
Також зафіксовано, що в ході спілкування поліцейські повідомили водію ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння та які у нього явно та об'єктивно спостерігаються. Пред'явлено поліцейським вимогу водію ОСОБА_1 пройти огляд водія на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ на що ОСОБА_1 погодився. Зафіксовано проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ, за допомого спеціального технічного приладу Alkotest DRAGER 7510 та результат огляду: 1,93 ‰. Водій ОСОБА_1 не заперечував результат огляду біля ТЗ, погодився щодо виявлення у нього стану алкогольного сп'яніння, та відмовився від проведення медичного огляду на визначення стану сп'яніння взакладі охорони здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 повідомив, що 15.02.2025 р. він мав завезти знайомого ОСОБА_1 (на прохання його матері на їх автомобілі BMW) із м. Житомир в с. Бронники Рівненського району Рівненської області. Виїхали близько 22 год. вказаного дня. Він постійно був за кермом вказаного автомобіля, ОСОБА_1 (який вже був в стані алкогольного сп'яніння) на пасажирському сидінні спереду. При виїзді з м. Житомир заїхали на АЗС, де саме він (свідок ОСОБА_2 ) зайшов у магазин купив ОСОБА_1 одну банку пива, а також розрахувався за повний бак пального. При цьому, свідок детально описав свої дії при розрахунку, вказавши, що оплату здійснював банківською картою, яку йому дав ОСОБА_1 та запиту пін-коду. Зазначив, що в цей час ОСОБА_1 очікував його та із автомобіля взагалі не виходив. Такі пояснення свідка (в цій частині) повністю суперечать Проїхавши м. Рівне, на автодорозі в напрямку м. Луцьк, він (свідок ОСОБА_2 ) в'їхав у вибоїну, через що пробилося два лівих колеса (переднє і заднє) від чого автомобіль викинуло за межі проїздндої счастини в кущі. Він відразу вибіг з машини та побачив пошкоджені (вказані) колеса на автомобілі, а також те, що гіллям кущів поцарапано кузов машини. Чи не травмувався ОСОБА_1 він не з'ясовував. Відразу залишив місце ДТП та на попунтних автомобілях поїхав в м. Рівне, щоб знайти евакуатор. Більше на місце події він не повернувся. Через дякий час до нього дозвонився (по телефону) ОСОБА_1 та повідомив, що працівники поліції відносно нього офоромлюють протоколи. На прохання ОСОБА_1 він по телефону пояснював поліцейським, що він (свідок) був водієм. В подальшому він з м. Рівне повернувся в м. Житомир на автобусі. Щодо відшкодування витрат на ремонт автомобіля погодили із ОСОБА_1 , що він (свідок) повертатиме частинами та після повного ремонту.
У даному випадку суд зазначає, що пояснення свідка ОСОБА_2 містять істотні невідповідності щодо їх змісту із поясненнями ОСОБА_1 та із матеріалами справи. Зокрема, щодо обставин та дій осіб на АЗС (за версіями кожного із хто саме виходив із автомбіля а інший залишався в ньому), контактування автомобіля на обочині з кущами та пошкодження від гілок кущів (які на відео взагалі відсутні, а зафіксовано виїзд ТЗ на насип без будь-яких дерев та кущів), щодо здійснення відшкодувань свідком за пошкодження автомобіля (свідок зазначив про досягнуту із ОСОБА_1 домовленість про виплати, а ОСОБА_1 же повідомляв, що про це із свідком взагалі не говорив та вимог відшкодування до нього немає), що вказує на невідповідність таких їх пояснень повному обсягу дійсних обставин події, в т.ч. щодо керування ОСОБА_1 автомобілем.
Із урахуванням наведеного, беручи до уваги встановлене із матеріалів справи, суд приходить до висновку, що пояснення вказаних осіб мають ознаки необ'єктивності, спрямовані на спотворення (викривлення) дійсності, та намагання штучно створити підтвердження версії (хоча й неправодподібних) про невинуватість ОСОБА_1 . Пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 належними та допустими доказами не підтверджено. Тому суд зазначає про відсутність обгрунтованого сумніву в тому, що ОСОБА_1 керував автомобілем за вказаних обставин.
Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 16.02.2025 р. за вказаних у протоколі ЕПР1 №248378 обставин керував транспортним засобом та порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху.
Зазначені вище та інші аргументи про невинуватість особи суд вважає непідтвердженими, необґрунтованими, помилковими. Суд розцінює їх як спосіб захисту, з огляду на обрану позицію, та спрямовані на уникнення особи відповідальності за вчинені правопорушення.
Доводи захисту не спростовують винуватості ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.9а ПДР, тому клопотання про закриття провадження у зв'язку із відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - не підлягає до задоволення.
У даному випадку суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Враховуючи положення ст.ст. 33, 34 КУпАП, беручи до уваги відомості про особу правопорушника, враховуючи обставини справи, суд вважає, що слід обрати адміністративне стягнення, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, згідно санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Призначення такого стягнення є необхідним для забезпечення вимог ст. 23 КУпАП.
Суд враховує також висновки із рішення по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до положень ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Суд вирішує питання про стягнення судового збору згідно ст. 40-1 КУпАП.
Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік обраховується з дня набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права, згідно ст. 317-1 КУпАП.
Реквізити для сплати адміністративного штрафу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Отримувач коштів: ГУК у Рівн.обл/ Рiвнен.обл. /21081300, Код отримувача(код за ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Реквізити для сплати судового збору: (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДПРОУ) 37993783. Банк отримувача Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку(IBAN) UA908999980313111256000026001. Найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (код класифікації доходів бюджету 22030106).
Роз'яснити, що вдіповідно до вимог ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення, в порядку ст. 294 КУпАП.
Суддя Таргоній М.В.