Справа № 569/24681/24
Номер провадження 2/570/634/2025
19 травня 2025 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:
судді Гнатущенко Ю.В.
з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності. 23.01.2022 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 1826669 в електронній формі. За умовами договору про споживчий кредит ТОВ «ВЕЛЛФІН» надає позичальнику грошові кошти в сумі 8000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Взяті на себе зобов'язання за договором позики, відносно своєчасного повернення суми отриманої позики та своєчасної сплати нарахованих за користування ним відсотків у встановлені договором терміни, відповідач не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача.
У відзиві на позовну заяву від 26.02.2025 року відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, вказуючи на те, що матеріали справи не містять копій первинних бухгалтерських документів, як доказу здійснення перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок відповідача на виконання умов договору від 23.01.2022 року, а також, що право нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного у договорі строку його дії, відтак проценти за користування кредитом складають 2160 грн за 15 днів, про що йдеться у додатку до договору від 23.01.2022 року. Просить справу розглянути без його участі.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та підтримання позову.
Сторони у судове засідання не з'явилися, судом було вжито належних заходів щодо їх повідомлення про дату, час та місце його проведення. Відповідачем отримано судову повістку на електронну адресу, вказану у відзиві на позов.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно дослідивши та оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 23.01.2022 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 1826669 в електронній формі.
Вказаний договір про споживчий кредит укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.
За умовами пункту 1.1 укладеного між позивачем та відповідачем договору про споживчий кредит, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 8000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Пунктом 1.3 договору про споживчий кредит встановлено, що позика надається строком на 15 днів.
Відповідно до пункту 1.4 дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору про споживчій кредит між позичальником і позикодавцем.
Позивачем в порядку встановленому пунктом 1.4 договору про споживчий кредит на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 8000,00 гривень, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» вих. №1086/11 від 21.11.2024 р., яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів.
Згідно пункту 1.5 договору строк та проценти за користування позикою обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою на наступних умовах:
1.5.1 протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3 договору, розмір основних процентів складає: 1.8% від суми позики, але не менше ніж 50 гривень за перший день користування позикою; 1.8 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в пункті 1.3 цього договору;
1.5.2 у разі, якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений пунктом 1.3 договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1 договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами (понадстрокове користування грошовими коштами), в розумінні частини другої статті 625 ЦК України (проценти за понадстрокове користування позикою). При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.
Відповідно пунктів 1.1, 1.5 договору про споживчий кредит, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 21.11.2024 року становить 24000 гривень, з яких: 8000,00 гривень - основний борг; 16000,00 гривень - заборгованість по відсоткам.
З матеріалів справи слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин порядок отримання та надання позики регламентувалось Правилами надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», затверджених наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 60 від 30 грудня 2020 року, які розміщуються на офіційному веб-сайті позивача https://creditup.com.ua (надалі - Правила).
Згідно пунктів 4.1, 4.2 Правил заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті Товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті Товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення.
Згідно частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За приписами пункту 9 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до пункту 12 вказаної статті Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до частин третьої, четвертої, шостої статті 11 вищевказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Частиною дванадцять статті 11 Закону визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Аналізуючи положення вищевказаного законодавства, вбачається, що з урахуванням особливостей договору про споживчий кредит № 1826669 від 23.01.2022 року, його було укладено в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».
Таким чином, судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «ВЕЛЛФІН» 23 січня 2022 року укладено договір № 1826669 про надання кредиту в електронній формі, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕЛЛФІН» на картковий рахунок, що належить ОСОБА_1 перерахувало кредитні кошти в сумі 8000,00 гривень.
Отже, відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав договір (здійснив акцепт пропозиції товариства), тобто договір вважається укладеним у відповідності достатті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Таким чином, сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону).
Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату нарахованих за період користування відсотків.
Відповідач, підписавши вказаний договір, надав згоду на отримання та повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленому кредитним договором.
Отже, між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах передбачених у договорі.
ТОВ «ВЕЛЛФІН» повністю виконало свої зобов'язання перед позичальником та перерахувало на картковий рахунок останньої кошти в сумі 8000,00 гривень.
В свою чергу всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав належним чином свого зобов'язання.
Разом з тим, відповідно до умов укладеного між сторонами договору строк кредиту становить 15 днів, термін дії договору до 07.02.2022 року.
Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини перша-другастатті 612 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідач кредит отримав, в подальшому розпорядився даними коштами на власний розсуд, але свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав, кредитні кошти в повному обсязі не повернув.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи обставини справи, з огляду на те, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору та утворення, у зв'язку із цим, заборгованості за кредитом, а відповідачем, в свою чергу, суду не надані заперечення проти позову, які б містили належні та допустимі докази щодо спростування укладення договору та правильності нарахованої позивачем кредитної заборгованості, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
В позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з судового збору.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК Українипід час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно частини першої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивачем, у відповідності до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422 гривень 40 коп., суд вважає за необхідне судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1826669 від 23.01.2022 року в розмірі 24000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Сторони справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», ЄДРПОУ 39952398, адреса: вул. Академіка Шалімова (ст.н. Героїв Севастополя), буд. 48, м. Київ.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Гнатущенко Ю.В.