Справа № 183/4972/21
№ 2/183/2791/25
04 червня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Васильченко О.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради, ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Спіренкова Наталія Володимирівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності, в порядку спадкування за законом,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Довгаля С.М.,.
представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Медведовської Л.М., -
У липні 2021 року позивач звернувся до суду з означеним позовом.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2025 року, ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2025 року,- скасовано і справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07 березня 2025 року, справу передано на розгляд судді Сорокі О.В.
03.06.2025 року канцелярією Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області зареєстровано заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Сороки О.В., яка мотивована тим, що позивач та його представник протягом всього розгляду справи належним чином не повідомлялися судом про розгляд справи, не знали про дати призначених до розгляду судових засідань, жодного виклику не отримував ні позивач, ні його представник, а тому вважають дії судді Сороки О.В. упередженими.
В підготовчому судовому засіданні представник позивача заяву про відвід судді підтримав та наполягав на її задоволенні із зазначених у ній підстав.
Позивач в підготовчому судовому засідання підтримав заяву про відвід судді.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Медведовська Л.М. заперечувала проти задоволення заяви про відвід судді.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, розглянувши подану заяву, дійшов до наступного висновку.
Так, у відповідності ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, о розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу у цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
У відповідності до ч.1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.
Згідно ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У відповідності до вимог ч.3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.
У відповідності до вимог частин 1-3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч.2). Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Вирішуючи заяву про відвід судді враховує зауваження позивача щодо відсутності в матіолах справи відомостей про вручення позивачеві судових викликів, однак ці обставини стали підставою для скасування ухвали суду про залишення позову без розгляду.
Вирішуючи заяву про відвід з підстав виникнення сумніву у неупередженості або об'єктивності судді, суд звертає увагу на наступне.
Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, існування безсторонності повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
В той же час, відповідно до Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Крім того, слід зазначити, що ЄСПЛ встановив два аспекти «неупередженості»: по-перше, суддя повинен бути суб'єктивно вільний від особистих упереджень або пристрасті, по-друге, він повинен бути об'єктивно неупереджений, тобто гарантовано виключати будь-які обґрунтовані сумніви щодо цього. У контексті об'єктивного критерію окремо ЄСПЛ відзначає поведінку суддів, а саме необхідно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі № 826/14033/17.
Необ'єктивність та неупередженість судді, на думку позивача обґрунтовуються тим, що суддею Сорокою О.В. прийнято процесуальне рішення, яке скасоване апеляційною інстанцією.
За таких обставин, заявлений відвід є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36-40, п.7 ст. 252 ЦПК України, суд,-
Відмовити позивачеві ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Сороки О.В. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради, ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Спіренкова Наталія Володимирівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності, в порядку спадкування за законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Сорока О.В.