Справа № 452/1398/25
Провадження № 2-а/452/38/2025
"26" травня 2025 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Казана І.С.,
розглянувши у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Самборі Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_2 , - про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №127 від 02.04.2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якої його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з тих підстав, що він не прибув під час мобілізації до зазначеного пункту збору в зазначений строк, та накладено штраф у розмірі 17000грн, а провадження відносно нього просив закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Із даною постановою він не погоджується та вважає таку незаконною і необґрунтованою, цього правопорушення він не вчиняв, зокрема зазначив, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 він перебуває на військовому обліку та призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 зарахований у запас 18 липня 2014 року; згідно витягу Резерв+ (військо-обліковий документ) перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , дані ним уточнено вчасно, дійсна відстрочка до 31.08.2025р.; жодного виклику про необхідність прибуття 10.03.2025р. до РТЦК на його адресу не надходило, крім того в оскаржуваній постанові вказано іншу адресу, ніж та, за якою він фактично проживає, а тому припускає, що повістка була скерована не за його адресою, а відтак він не міг її отримати з вини відповідача. Додатково стверджує, що підстав для виклику до РТЦК передбачених законом у відповідача не було, оскільки на обліку він перебуває, дані ним уточнено вчасно, мав відстрочку від призову, що підтверджується копіями довідок, направленню для проходження медичного огляду не підлягав. Відповідачем не надано копії повістки, яка позивачу не була вручена, та не оголошено її зміст з підставами його виклику, а лише 31.03.2025р. коли він з'явився у РТЦК його повідомлено про складення старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_3 адміністративного протоколу №126 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Таким чином постановою від 2 квітня 2025 року на нього накладено штраф у розмірі 17000грн. Вважає, що вчинення ним порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період є повністю надуманим, необґрунтованим та нічим не підтверджується.
Представник відповідача подав до суду відзив, яким проти позову заперечив та зазначив, що 25 лютого 2025 року громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виписано повістку №2689897 про виклик у ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних на 10.03.2025 року о 14:00год. Вказану повістку надіслано засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання, зазначену військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних: АДРЕСА_1 ; 10.03.2025р. конверт з повісткою про виклик від 25.02.2025 року №2689897 повернувся на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». За вищевказаним фактом 31.03.2025 року старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_3 було складено протокол №126 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за те, що він під час дії в Україні особливого періоду, будучи належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10.03.2025 року о 14:00год не з'явився у зазначені у повістці строк та місце, підтверджуючих документів із зазначенням поважних причин неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 не подавав. Таким чином, своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме: вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду), і тим самим під час особливого періоду вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. На підставі протоколу №126 від 31.03.2025 року відповідачем винесено щодо ОСОБА_1 постанову №127 від 02.04.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000грн. На переконання відповідача доводи позивача, що викладені ним у позовній заяві, не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, що оспорюється, а зводяться до намагання уникнути адміністративної відповідальності, просив у позові відмовити.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Із фабули Протоколу про адміністративне правопорушення №126 від 31 березня 2025 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 вбачається, що 31 березня 2025 року о 09.30год. військовозобов'язаний ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та як було встановлено, що 25.02.2025р. йому виписано повістку №2689897 про виклик у ІНФОРМАЦІЯ_6 для звірки даних на 10.03.2025р. на 14.00год. Вказану повістку надіслано засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання, зазначену військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних: АДРЕСА_1 , однак на вказаний у повістці час та дату не з'явився та про поважні причини неявки не повідомляв. Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_4 порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду), і тим самим під час особливого періоду вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На підставі протоколу №126 від 31.03.2025 року відповідачем винесено щодо ОСОБА_1 постанову №127 від 02.04.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000грн.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року №3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією військово-облікового документу «Резерв+» та зазначено в матеріалах справи.
Із копії тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку та призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 зарахований в запас 18 липня 2014 року.
Згідно витягу Резерв+ (військо-обліковий документ) ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 номер в реєстрі Оберіг 240620209340134100017, дані уточнено вчасно 30.03.2025р., дійсна відстрочка до 31.08.2025р. тип п. 1 ч. 3 ст. 23.
Як вбачається із довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 5 березня 2025р. №2607 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 31.08.2025р.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018р. (справа №201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа №743/1128/17), від 15.11.2018р. (справа №524/7184/16-а).
Ураховуючи те, що спірним у даному випадку є питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до РТЦК, дотримання такої процедури виклику, а тому із досліджених судом доказів встановлено відсутність умислу позивача на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зокрема за неявку на виклик до РТЦК. Всі дії позивача ОСОБА_1 свідчать про те, що він не ухилявся від прибуття до РТЦК, а йому не було відомо про такий виклик, оскільки із протоколу та з постанови про притягнення до адміністративної відповідальності вбачається, що повістка була направлена на адресу, відмінну від місця проживання позивача, однак надалі, після того як йому стало відомо про виклик, він, маючи відстрочку та оновивши дані через «Резерв +», добровільно з'явився, після чого його було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності.
Разом з тим відповідач, на якого покладено обов'язок доказування правомірності своїх дій, стверджуючи про направлення повістки на адресу позивача та, окрім поданого відзиву, в якому останній зазначає про правомірність складеної ним постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідачем у порядку доказування не долучено копії самої повістки чи поштового відправлення, яке б вказувало про фактичне направлення виклику особі на його адресу проживання та доведеності факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що в даному випадку свідчить на користь позивача та викликає сумнів у його причетності до вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того в оскаржуваній постанові не зазначено конкретну мету, з якою викликався ОСОБА_1 , а лише зазначено «для уточнення облікових даних», а саме яких даних не вказано. При цьому відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Резерв+ вбачається, що він уточнив свої дані 30.03.2025р. (відмітка: дані уточнено вчасно), та на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» йому було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 07.02.2025р.
Таким чином наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідач володіє щодо останнього вичерпними обліковими даними.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Разом з тим під час судового розгляду встановити наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення лише за постановою про накладення адміністративного стягнення неможливо, інші докази до вказаної постанови не додані. Оцінюючи викладені обставини, суд переконаний, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП поза розумним сумнівом не доведена, а відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, відтак вимоги позивача суд знаходить такими що підлягають задоволенню.
Ураховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов'язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, постанова суперечить приписам Конституції України і КУпАП, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування.
Керуючись ст. 6, 9, 10, 195, 242-246, 257, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №127 від 2 квітня 2025 року тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000гривень.
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя